ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 рокуСправа № 2а-1767/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Шевчука Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в позовом до Ковельської виховної колонії (далі – Ковельска ВК), в якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог поновити його на військовій службі на посаді молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони Ковельської виховної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу .
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що звільнення є безпідставним, оскільки повідомляв керівництво установи про те, що за моральним станом він не може проходити службу. Місце служби він залишив з дозволу керівництва установи, отже не допускав порушення дисципліни. Крім того, просив поновити строк звернення до суду, оскільки вважає, що пропустив його з поважних причин.
Ухвалою суду від 06.08.2010 року у справі було замінено первинного відповідача –Ковельську виховну колонію на належного – Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області (далі – відповідач, Управління ДДУПВП у Волинській області).
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково пояснив, що з 01.10.2008 року він проходив службу у Ковельській виховній колонії. В період часу з 23.03.2009 року по 01.06.2009 року проходив курсове навчання у Білоцерківському училищі професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Впродовж навчання він зазнавав від інших слухачів морального та фізичного знущання, що в подальшому стало предметом обговорення в Ковельській виховній колонії. Як колеги по службі, так і засуджені принижували його честь і гідність, про що він повідомляв керівництво установи. Зазначив, що 16.03.2010 року він дійсно запізнився на службу, однак не залишав самовільно пост, а повідомив начальника варти про те, що йде курити. Однак в подальшому дійсно відмовився виконувати свої службові обов’язки у зв’язку з незадовільним моральним станом. 23.03.2010 року також відмовився виконувати свої службові обов’язки в силу тих самих причин. На його неодноразові звернення до керівництва установи про проведення розслідування обставин, які мали місце під час його навчання в училищі, ніякого реагування не було. Вважає, що порушення службової дисципліни допустив лише із-за причин морального характеру. Просить позов задовольнити.
В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що згідно наказу від 25.03.2010 року ОСОБА_1 був звільнений з органів кримінально-виконавчої служби згідно п.63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни). Підставою такого звільнення стали незадовільний рівень особистої дисципліни позивача, низькі моральні та ділові якості, а також симуляція останнім незадовільного морально-психологічного стану. Порушення позивачем дисципліни підтверджується висновками службового розслідування від 15.01.2010 року, 22.03.2010 року та 24.03.2010 року. Посилання ОСОБА_1 на його незадовільний моральний стан не знайшли свого підтвердження, оскільки останній проходив медичний огляд, та згідно довідки №20 військово-лікарської комісії УМВС України у Волинській області від 26.01.2010 року ОСОБА_1 здоровий, придатний до військової служби. В примітці даної довідки зазначено: при виявленні неадекватної поведінки рекомендовано повторний медичний огляд через 1 місяць, однак в подальшому ОСОБА_1 відмовлявся проходити повторний медичний огляд. Оскільки факти порушення ОСОБА_1 дисципліни, що виявились у відмові від несення служби 16.03.2010 року та 23.03.2010 року, повністю знайшли своє підтвердження в ході службових розслідувань, тому Управління вважає, що звільнення позивача є правомірним та просить позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав подані заперечення та додатково пояснив, що ОСОБА_1 впродовж 2009-2010 років двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни, зокрема, 21.08.2009 року йому було оголошено догану та 22.03.2010 року попереджено про неповну посадову відповідність. Крім того, зазначив, що після прибуття ОСОБА_1 на службу з навчання в училищі останній не згадував до січня 2010 року про факти його побиття в училищі. Після того, як ОСОБА_1 офіційно звернувся із заявою до керівництва Ковельської виховної колонії, у якій просив провести службове розслідування по фактах заподіяння тілесних ушкоджень, моральних знущань з боку слухачів училища в період часу перебування його на навчанні, дана заява була скерована за належністю до Білоцерківського училища. Згідно висновку службового розслідування викладені у заяві ОСОБА_1 факти не знайшли свого підтвердження. Просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.10.2008 року по день звільнення проходив службу в Ковельській виховній колонії.
Правовий статут позивача, в тому числі відносини проходження служби, а також питання звільнення (поновлення на службі) врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі – Закон), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114, дія якого поширюється на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі – Положення).
Так, згідно ч.ч.1, 4 ст.14 Закону до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать, зокрема, особи рядового і начальницького складу. Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу такого змісту: «Я (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України, клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, бути чесним, гуманним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю. Присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина, всіляко сприяти зміцненню правопорядку. Якщо я порушу цю присягу, то готовий нести відповідальність, установлену законом».
Частиною 1 ст.6 Закону передбачено, що персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту.
Відповідно до п.1 Положення дане Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.
Так, згідно п.10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. У відповідності до п.23 Положення особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 01.10.2008 року склав Присягу рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, підписав зобов’язання в період служби чесно і добросовісно виконувати покладені на нього обов’язки, вимоги Присяги, статутів, наказів, у службовій діяльності та в побуті суворо дотримуватись вимог чинного законодавства та Норм професійної етики працівника кримінально-виконавчої системи України.
23.12.2009 року ОСОБА_1 прибув на службу у збудженому стані та не був допущений до несення служби. По даному факту Ковельською ВК було проведено службове розслідування, згідно висновку якого від 15.01.2010 року було направлено позивача на обстеження військово-лікарською комісією з метою визначення його придатності до служби на посаді молодшого інспектора.
Згідно довідки ВЛК УМВС України у Волинській області №20 від 26.01.2010 року ОСОБА_1 придатний до військової служби. У примітці даної довідки зазначено, що при виявленні неадекватної поведінки рекомендовано повторний медичний огляд через 1 місяць.
16.03.2010 року ОСОБА_1 запізнився на інструктаж чергової зміни та в подальшому, заступивши на пост несення служби, самовільно залишив його, відмовившись виконувати обов’язки молодшого інспектора чергової зміни, у зв’язку з чим був відсторонений від несення служби. По даному факту Ковельською ВК було проведено службове розслідування, у висновку від 22.03.2010 року якого вказується, що позивач пояснив свою відмову від виконання службових обов’язків через сильно збуджений моральний стан. Разом з тим, коли ОСОБА_1 було запропоновано пройти повторне медичне обстеження військово-лікарською комісією згідно запропонованої рекомендації, останній без будь-яких пояснень відмовився проходити повторний медичний огляд.
За наслідками проведеного службового розслідування згідно наказу Ковельської ВК від 22.03.2010 року №27о/с ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення поста і відмову виконувати обов’язки молодшого інспектора чергової зміни шляхом накладення стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.
23.03.2010 року ОСОБА_1, прибувши у визначений час в установу відмовився виконувати обов’язки резервного згідно наказу Ковельської ВК від 22.03.2010 року №81 про забезпечення охорони та нагляду за засудженими на добу з 08.30 год. 23 березня 2010 року до 08.30 год. 24 березня 2010 року. По факту відмови позивача від виконання службових обов’язків Ковельською ВК проведено службове розслідування. За наслідками службового розслідування комісія прийшла до висновку про симуляцію ОСОБА_1 незадовільного морального стану, оскільки будь-які пояснення причин відмови від несення служби останнім не надавались (висновок від 24.03.2010 року).
Згідно наказу начальника Управління ДДУПВП у Волинській області від 25.03.2010 року №19о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнений у запас Збройних Сил за п.63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
Крім того, судом також встановлено, що позивач наказом Ковельської ВК від 21.08.2009 року №92о/с був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни (запізнення на службу) шляхом накладення стягнення у вигляді оголошення догани.
Отже, суд встановив, що позивач неодноразово допускав порушення службової дисципліни, що підтверджується проведеними службовими розслідуваннями, двічі протягом року притягувався до дисциплінарної відповідальності, накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачем в установленому законом порядку не оскаржувались.
Крім того, сам факт порушення службової дисципліни позивачем не оспорюється, разом з тим останній стверджує, що вказані порушення він допускав в силу незадовільного морального та психологічного стану, утисків з боку колег та засуджених, а також небажання керівництва установи провести службове розслідування по факту заподіяння тілесних ушкоджень та моральних знущань з боку слухачів Білоцерківського училища.
Однак суд не приймає до уваги такі твердження позивача ОСОБА_1, оскільки останній протягом тривалого часу після повернення з курсового навчання не зазначав про обставини побиття та морального знущання, які нібито мали місце під час його навчання, крім того, такі твердження позивача спростовуються висновком службового розслідування по факту звернення ОСОБА_1 від 23.04.2010 року, затвердженого начальником Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, згідно якого зазначено, що факти заподіяння позивачу тілесних ушкоджень та моральних знущань з боку персоналу та слухачів училища не підтвердилися, постановою Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області за наслідками проведеної перевірки по аналогічній заяві ОСОБА_1 від 25.02.2010 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Таким чином, суд не встановив будь-яких поважних причин порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, посилання позивача на незадовільний моральний та психологічний стан є необгрунтованим, оскільки про його задовільний стан здоров’я свідчить досліджена в судовому засіданні медична довідка військово-лікарської комісії.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, з огляду на що у задоволенні позову про поновлення його на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу слід відмовити.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 21 серпня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій