Справа № 2-3073/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 серпня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.04.2010 вона разом із сусідкою ОСОБА_3 сиділи на лавці перед під’їздом будинку. Близько 14:30 з’явилася відповідач і без будь-якої причини накинулася на ОСОБА_3, звинувачуючи, що та нібито чіпляється до її дочки.

Так як це мало несподіваний характер, позивач стала на захист ОСОБА_3 Це вивело відповідача з рівноваги, вона почала ображати позивача нецензурними словами, що вона «німецька шлюха», «гестаповка», «ессесовка», «під час війни здавала німцям радянських людей». Намагалася вдарити її. Все це супроводжувалося погрозами фізичної розправи, побажанням найгіршого в житті.

Все, що було висловлено відповідачем на адресу позивача не відповідає дійсності. У роки ВВВ вона була вивезена до Німеччини на примусові роботи, де знаходилась з 21.04.1942  по травень 1945 року і працювала в м. Зальцведель чорноробочою.

Позивач є учасником ВВВ, вдовою учасника бойових дій в ВВВ, ветераном праці, інвалідом ІІ групи. Рішенням комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України їй встановлена пенсія за особливі заслуги перед Україною. Має державні нагороди: медаль «50 років визволення України», медаль «Захиснику Вітчизни», медаль «50 лет Победы», медаль «60 лет Победы в ВОВ 1941 – 1945 г.г.» медаль «65 лет Победы в ВОВ 1941 – 1945 г.г.».

Образи відповідача чули сусіди та випадкові перехожі. Все, що було сказано нею на адресу позивача, є тяжким приниженням честі та гідності позивача, глибоко ображає її почуття людяності, знеславлює її в очах тих, хто міг чути дані висловлювання, які призвели до глибокої травми та спровокували серцевий напад. У той день позивач вимушена була викликати швидку допомогу та їй був призначений курс лікування. На наступний день вона викликала дільничного лікаря. Образливі, принизливі висловлювання відповідача позбавили її спокою, душевної рівноваги, погіршили стан її здоров’я.

З огляду на вищевикладене позивач звернулася до суду і просить визнати, що твердження відповідача стосовно негідної поведінки позивача під час ВВВ, які вона голосно викрикувала 20.04.2010 на подвір’ї будинку № 7 по вул. Донецькій в м. Києві, є недостовірною інформацією, такою, що принижує її честь та гідність, та які завдали їй моральної шкоди; зобов’язати відповідача спростувати твердження, що під час ВВВ позивач мала особисті аморальні стосунки з фашистами, була гестапівкою, добровільно відбула до Німеччини, шляхом визнання нею в судовому засіданні недостовірності цієї інформації та непоширення її в подальшому; стягнути з відповідача 3000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідач 20.04.2010 перебувала на робочому місці, тому не могла спілкуватися з позивачем та наносити їй вищезазначені образи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадянської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтями 28, 32 Конституції України гарантується кожному право на повагу до його гідності, на судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Згідно з ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Інформація в розумінні ст. 1 Закону України «Про інформацію» - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами тривалий час існують неприязні стосунки, що випливає з численних скарг в правоохоронні органи (а.с. 12, 13,50), звернень до Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації стосовно дотримання правил проживання в багатоквартирному будинку та недопущення викидання сміття за межі балкону (а.с. 14-17).

Судом встановлено, що відповідачем в присутності сторонніх осіб на адресу позивача викрикувалися образливі висловлювання, зокрема, що вона «німецька шлюха», «гестаповка», «ессесовка», «під час війни здавала німцям радянських людей» і т.п.

Це підтверджується поясненнями позивача та показаннями свідків ОСОБА_3, яка є сусідкою позивача і безпосередньо була присутня під час сварки, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є сином та невісткою позивача та чули все з вікна, ОСОБА_7, знайомої позивача, яка чула нецензурну лайку.

Проте, зазначені висловлювання не є інформацією в розмінні Закону України «Про інформацію», тому не можуть бути спростовані в порядку ст. 277 ЦК України.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначила, що 20.04.2010 – в день, коли, як вказує позивач, в подвір’ї будинку № 7 по вул. Донецькій в м. Києві зчинилася сварка, відповідач знаходилася на робочому місці в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» з 8:30 до 17:12, що підтверджується довідкою з місця роботи (а.с. 51). Даний факт підтвердили свідки ОСОБА_8, завідуюча організаційно-методичним відділом НДСЛ «Охматдит», яка зазначила, що 20.04.2010 ОСОБА_2 знаходилася на робочому місці впродовж робочого дня, та ОСОБА_9, співробітниця відповідача, яка повідомила, що остання користується повагою в колективі, не конфліктує та підтвердила, що 20.04.2010 на обід вони не виходили.

Отже, конфлікт між сторонами мав місце, однак не 20.04.2010, а в інший день, що не заперечувалося і представником відповідача.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 28, 32, 34, 40, 55, 68 Конституції України, Законом України «Про інформацію», постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий