ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 р. Справа № 2-а-2647/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : не з'явився
відповідача : Комісарчук М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: заступника начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Соколовського Олексія Дмитровича
про: скасування постанови про застосування фінансових санкцій
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі – позивач) до заступника начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Соколовського Олексія Дмитровича (далі – відповідач) з позовом про скасування постанови про застосування фінансових санкцій.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив наступне.
17.07.2009 року посадовими особами відповідача за результатами проведеної перевірки щодо дотримання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт складено відповідний акт, в якому зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: надання послуг з перевезення вантажу згідно накладної, в якій відсутня інформація про вантажовідправника, та без ліцензійної картки.
10.08.2009 року заступником начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Соколовським Олексієм Дмитровичем було винесено постанову № 088013 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. за допущення порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на відсутність обставин, які слугували підставою для її винесення. Позивач зазначив про невідповідність викладеного в акті перевірки та, як наслідок, постанові про застосування фінансових санкцій, конкретного порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт дійсним обставинам справи. На думку позивача, при складанні акту про порушення не враховано те, що він не надавав послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а здійснював перевезення власного товару як суб’єкт підприємницької діяльності та мав при собі всі документи, встановлені законодавством для перевезення товару, в тому числі і належним чином оформлену товаротранспортну накладну.
У наданих суду письмових поясненнях (а.с.24,25) позивач також зазначив про численні порушення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ 08.11.2006 р. № 1567, які були допущені інспектором територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області. Так, позивач вказав проведення перевірки інспектором одноособово, а також без пред’явлення службового посвідчення та завдання на перевірку.
У судове засідання позивач не з’явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.28).
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та залишити в силі постанову № 088013 від 10.08.2009 р. При цьому суду пояснила, що 17.07.2009 р. співробітниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України у Вінницькій області було здійснено перевірку на ділянці дороги Могилів-Подільський – Житомир в Жмеринському районі Вінницької області, під час якої встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортом, який належить позивачу.
З огляду на вищевикладене представник відповідача вважає, що постанову про застосування фінансових санкцій винесено відповідно до законодавства, а тому просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані у справу докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність на підставі відповідного свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця (а.с.9)
17.07.2009 року державними інспекторами Андрощуком Л.В. та Баранчуком О.І. на ділянці дороги Могилів-Подільський – Житомир в Жмеринському районі проведено перевірку транспортного засобу ГАЗ 2705 номерний знак 06934ВТ, під керуванням водія та власника транспортного засобу в одній особі – ОСОБА_2.
Під час перевірки, як зафіксовано в акті № 136324 від 17.07.2009 р. (а.с.7), виявлено наступні порушення: здійснення перевезення вантажу без ліцензійної картки, неоформленої належним чином товаротранспортної накладної, а саме без зазначення в ній інформації про відправника вантажу.
Позивач, не погоджуючись з актом перевірки, надав свої письмові пояснення до даного акту (а.с.8).
Постановою заступника начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Соколовського О.Д. № 088013 від 10.08.2009 р. до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3. ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.6).
Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суб’єкта владних повноважень, звернувся до суду з позовом про його скасування.
Судом також були долучені до матеріалів справи наступні документи, а саме: видаткова накладна від 16.07.2009 р. № МК00000008 (а.с.19), видаткова накладна від 16.06.2009 р. № КІ-00118 (а.с.26), видаткова накладна від 30.07.2009 р. № КІ-00125 (а.с.27), інформація щодо перебування позивача на податковому обліку (а.с.29), пояснення позивача від 17.11.2009 р. (а.с.30).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень представника відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена Законом України “Про автомобільний транспорт”.
Пункт 17 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначає поняття автомобільного перевізника, як фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено відповідальність у вигляді штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р.
Згідно з п. 2 цього Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Як встановлено в судовому засіданні, основною підставою складення акту перевірки, та, як наслідок, винесення оскаржуваної постанови, була відсутність інформації про відправника вантажу у товаротранспортній накладній. Так, в акті, в якому зафіксовані результати проведеної перевірки, зазначено, що позивач надавав послуги по перевезенню ванатажу згідно товаротранспортної накладної №33024.99 від 16.07.2009 р., відправник – відсутня інформація, одержувач вантажу – Карлюга Н.І.
В даному випадку суд не приймає до уваги доводи позивача щодо здійснення перевезення вантажу згідно товаротранспортної накладної від 16.07.2009 р. № МК00000008, оскільки вказана обставина спростовується актом перевірки від 17.07.2009 р., а інших належних доказів в підтвердження власних доводів позивач не надав.
Крім того, суд критично оцінює доводи позивача про численні порушення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ 08.11.2006 р. № 1567, які були допущені інспектором територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області, з огляду на їх недоведеність.
Отже, відсутність у позивача належним чином оформленої товаротранспортної накладної підтверджується наявними у справі доказами, таким чином відповідачем цілком вірно в акті перевірки та постанові кваліфіковані дії позивача, а тому останній повинен нести відповідальність передбачену абзацом 3 ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача встановлено всі обставини, які б свідчили про здійснення позивачем перевезень вантажу без додержання вимог спеціального законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, як наслідок, відсутні підстави для скасування постанови про застосування фінансових санкцій.
Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1) до заступника начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Соколовського Олексія Дмитровича про визнання нечинною та скасування постанови №088013 від 10.08.2009 р. про застосування фінансової санкції в сумі 1700 грн. відмовити повністю.
Порядок і строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови оформлено 25 серпня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович