Справа № 2-а-66/2010 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

смт.Ріпки                                                                                                        21 серпня 2010 року

            Ріпкинський районний суд Чернігівської  області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

        при  секретарі Сердюк І.О.

    з участю позивача ОСОБА_1

    представника відповідача Литвинюк Л.М.

    третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ріпкинської селищної ради  Ріпкинського району Чернігівської області - про скасування рішення сесії  про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо видачі державних актів про право сумісної власності на присадибну земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, зазначивши, що рішенням 27 сесії 5 скликання Ріпкинської селищної ради від 24.12.2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо видачі їм державних актів про право спільної сумісної власності на присадибні земельні ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.

Вважаючи оскаржуване рішення незаконним, ОСОБА_1 просить його скасувати у зв”язку з тим, що земельна ділянка,  згоду на передачу у власність якої надав відповідач, є прибудинковою територією, а не присадибною земельною ділянкою, отже підстав для прийняття відповідного рішення у Ріпкинської селищної ради не було.

 Позивачка вказує, що оскаржуваним рішенням порушуються її права, так як вона є суміжним землекористувачем, а особи, котрим передається у власність земельна ділянка, здійснюють на ній самочинне будівництво з порушенням санітарних і протипожежних норм.

Судом до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги, зазначивши, що приміщення АДРЕСА_1 було зведено як нежитлове, воно належало Ріпкинському комбінату побутового обслуговування і вподальшому ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 набули право власності на відокремлені квартири в ньому.

    Співвласник однієї з квартир -  ОСОБА_3, в порушення існуючих норм, без відповідних дозволів, самовільно здійснила прибудову до свого житлового приміщення, по лінії межі земельної ділянки позивачки, тим самим порушуючи її права, як суміжного землекористувача та створюючи загрозу її майну.

Відповідач - Ріпкинська селищна рада, без зміни цільового призначення земельної ділянки, котра необхідна для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, безпідставно прийняла рішення про надання згоди  заінтересованим особам на виготовлення технічної документації щодо видачі їм  державних актів про право спільної сумісної власності на присадибні земельні ділянки.

              Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, вказавши, що відповідна частина оскаржуваного рішення стосується передачі заінтересованим особам земельної ділянки, як співвласникам житлового будинку.

    При прийнятті оскаржуваного рішення, сесія селищної ради керувалась  нормами Земельного кодексу України, в тому числі ст. 42, а сама назва рішення  носить узагальнюючий характер.

    Вподальшому, рішенням 32 сесії 5 скликання Ріпкинської селищної ради від 11.08.2010 року, оскаржуване рішення у вступній частині було доповнено посиланням на ст.42 ЗК України, а його абз.5 п.3, котрий стосується третіх осіб по справі, було доповнено словами “прибудинкові земельні ділянки”.

    Треті особи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти позову, вказавши, що вони у встановленому законом порядку отримали дозвіл на виготовлення технічної документації щодо видачі їм державних актів про право спільної сумісної власності на присадибні земельні ділянки.

    Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що вона також отримала дозвіл на виготовлення технічної документації щодо спорудження прибудови до власної квартири та звела її, однак позивач ОСОБА_1 перешкоджає їй в реалізації права на вільне використання цього майна.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов  підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Представник відповідача проти позову заперечувала.

В судовому засіданні сторони визнали той факт, що позивачка ОСОБА_1, є власником будинку і присадибної земельної ділянки АДРЕСА_2 та являється суміжним землекористувачем з особами, які проживають в будинку АДРЕСА_1.

Сторони також визнали, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є співвласниками квартир № 1, 2, 3 в будинку АДРЕСА_1.

Вказані обставини, у відповідності до ч.3 ст.72 КАС України, суд вважає такими, що не підлягають доказуванню, оскільки вони визнані сторонами і сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, у суду не виникає.

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.  

    Згідно ч.2 ст.116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі їм земельних ділянок у власність або надання у користування.

Сттаттею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.  

Зокрема, вказаною нормою передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, яка перебуває у їх користуванні, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, отримують від місцевої ради згоду на передачу земельної ділянки у власність та дозвіл на розробку проекту її відведення.

Пунктом 3 оскаржуваного рішення від 24.12.2009 року, сесія Ріпкинської селищної ради надала дозвіл на виготовлення технічної документації щодо видачі державних актів про право спільної сумісної власності на присадибні земельні ділянки, які перебувають в користуванні співвласників житлового будинку АДРЕСА_1, площею 0,09 га.

В той же час, відповідач у судовому засіданні належними та допустимими засобами доказування не довів, що земельна ділянка, на якій розташований будинок АДРЕСА_1, є присадибною земельною ділянкою та виділена для обслуговування житлового будинку.

    Відповідач взагалі не надав доказів про правовий статус цієї ділянки, в тому числі і факт належності її земель до комунальної власності.

З повідомлення Ріпкинської селищної ради вбачається, що у відповідача також відсутній документ про затвердження площі земельної ділянки, яка може надаватися для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Статтею 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої мустобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотримання будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.    

Як вбачається з пояснень учасників судового розгляду, приміщення АДРЕСА_1 було зведене як нежитлове і треті особи  отримали у власність його частини, які використовують як відокремлені житлові приміщення (кваритири №1, 2, 3).  

За змістом ст.4 ЖК України, ст.382 ЦК України, п.2 “Державного класифікатора будівель та споруд”, затвердженого наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2001 року, будинок АДРЕСА_1, відноситься до багатоквартирних житлових будинків.    

Присутні в судовому засіданні треті особи пояснили, що вони не отримували правовстановлюючих документів щодо користування відповідною земельною ділянкою, не зверталися до відповідача із заявою про зміну її цільового призначення та у встановленому законом порядку не створювали і не реєстрували об”єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку.

    Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач надав згоду заінтересованим особам на виготовлення технічної документації щодо видачі їм державних актів про право спільної сумісної власності, на підставі ст.40 ЗК України, тобто як на присадибну земельну ділянку.

В той же час, ст.42 ЗК України передбачено, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку, відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню власників.

Таким чином, нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки або її частини.  

У випадку приватизації квартир у багатоквартирному будинку, земельна ділянка може передаватись безоплатно у власність або надаватись у користування лише об ’єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та в порядку  визначеному постановою КМУ № 1521 від 11.10.2002 року  «Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

В такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 року, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна, а прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Постановою КМУ, № 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"", від 11.10.2002 року, передбачено, що державна реєстрація об'єднань співвласників багатоквартирного будинку проводиться виконавчим органом місцевої ради за місцем знаходження будинку.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач порушив вимоги діючого законодавства, отже воно підлягає визнанню незаконним.

    Частиною 10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь ОСОБА_1, у відповідності до ст.94 КАС України, підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 03 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 159-163, 167 КАС , суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов – задовольнити.  

          Скасувати пункт 3 рішення 27 сесії 5 скликання Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 24.12.2009 року в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо видачі державних актів про право спільної сумісної власності на присадибну земельну ділянку співвласникам житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

          Стягнути з Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1, в якості відшкодування судового збору, 03 грн. 40 коп.

    Встановити Ріпкинській селищній раді строк подання до Ріпкинського районного суду звіту про виконання даної постанови - 45 днів, з дня набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.

          Апеляція на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду, через Ріпкинський районний суд, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі.

     Текст постанови у повному обсязі складено 26.08.2010 року.

        Суддя                                                                                                  Є.А. Жовток