Справа   №  22-ц- 955/ 2010 р.                                                                                      Головуючий 1 інст: Губська Я.В.  

Категорія: з договорів кредиту                                           Суддя-доповідач: Солодков А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    06 квітня 2010 року      судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

        Головуючого          -    судді  Солодкова А.А.

        суддів колегії          -    Швецової Л.А., Піддубного Р.М.

        при секретарі          -    Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2009 року по справі за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку  «Укрсиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк», ОСОБА_4 про розірвання договору поруки, -

в с т а н о в и л а :

    У квітні 2009 року акціонерний комерційний інноваційний банк  «Укрсиббанк» звернувся до суду з позовом в якому з просив стягнути солідарно на свою користь з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором 83 303,19 доларів США, що станом на 05 березня 2009 року становить 641419,16 гривень та судові витрати.  

В серпні 2009 року представник відповідача ОСОБА_5 -  ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив розірвати договір поруки №П/11240825000 від 26 жовтня 2007 року. Зутрічний позов було прийнято до розгляду разом з основним.

Позовні вимоги представник позивача Левченко І.К. мотивувала тим, що 26 жовтня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком  «Укрсиббанк» (надалі Банк) та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту (надалі Договір). Відповідно до умов Договору, Банк надавав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 68500 доларів США, що по курсу НБУ станом на момент видачі кредиту становило 345 924 гривень, а остання зобов’язалася повернути вказані грошові кошти строком до 26 жовтня 2028 року зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 12,4 % річних. На виконання умов Договору того ж дня між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки №П/11240825000, відповідно до умов якого остання зобов’язалася відповідати по зобов’язанню за Договором у тому ж обсязі, що й ОСОБА_4 Банк зі свого боку виконав свої зобов’язання в повному обсязі, надавши грошові кошти, проте ОСОБА_4 систематично не виконує прийнятих зобов’язань в результаті чого перед Банком утворилася заборгованість. Проти зустрічного позову заперечувала, вказала, що позивачем не надано доказів наявності одночасно чотирьох умов передбачених ст. 652 ЦК України для розірвання кредитного договору через істотну зміну обставин.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 проти основного позову заперечував в повному обсязі, зустрічний підтримав. В обґрунтування своїх вимог та заперечень вказав, що на момент укладання Договору ОСОБА_5 сподівалася на відповідальність Національного Банку України за забезпечення стабільності грошової одиниці України.   Проте в результаті його дій був порушений платіжний баланс, а національна грошова одиниця – гривня девальвована  більш ніж на 50%, що призвело до  розладу економічної системи та фінансово-економічної кризи. Тобто має місто істотна зміна обставин, відповідно до вимог ст. 652 ЦК України, і ці зміни значно погіршують становище поручителя. Якби ОСОБА_5 могла передбачити настання цих змін, то ніколи б не укладала договір поруки, що порушує її майнові інтереси.  

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_9 проти основного позову заперечувала, зустрічний підтримала. В обґрунтування своїх заперечень також посилалася на істотну зміну обставин.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2009 року позовні вимоги акціонерного комерційного інноваційного банку  «Укрсиббанк» задоволені у повному обсязі.  в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

    Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд. При цьому посилається, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

    В поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати на залишити позовну заяву без розгляду. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права.

    В поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В поданих до суду запереченнях на апеляційні скарги представник позивача просить залишити рішення суду без змін.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними в справі доказами і не заперечується сторонами, що 26.10.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком  «Укрсиббанк» (надалі Банк) та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту (надалі Договір). Відповідно до умов Договору, Банк надавав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 68500 доларів США, що по курсу НБУ станом на момент видачі кредиту становило 345 924 гривень, а остання зобов’язалася повернути вказані грошові кошти строком до 26 жовтня 2028 року зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 12,4 % річних. На виконання умов Договору того ж дня між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки №П/11240825000, відповідно до умов якого остання зобов’язалася відповідати по зобов’язанню за Договором у тому ж обсязі, що й ОСОБА_4

31.07.2008 року на адресу ОСОБА_4 була направлена вимога про погашення заборгованості та пені, але відповідачкою зобов'язання в повному обсязі виконані не були.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянтів, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме отримання ОСОБА_4 грошових коштів в повному обсязі, оскільки відповідачка до 07.04.2008 року сплачувала по кредиту та не оспорювала договір.

На підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 не надано доказів на підтвердження наявності істотних змін обставин згідно ч.2 ст.652 ЦК України, що є підставою для розірвання договору поруки.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України статус національної валюти та статус іноземних валют на території України встановлюється виключно законами України.

Згідно з частиною першою статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” статті 35 Закону України „Про Національний банк України” валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань.

Чинні законодавчі акти передбачають обов’язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів суму заборгованості в  національній валюті та в межах позовних вимог.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не є суттєвими.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у  х   в  а  л  и  л  а  :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 – відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: