Справа № 22-ц-3193/2010 року                       Головуючий 1-ї інст.- Нестайко Ю.В.

 Категорія: земельні спори                     Доповідач -   Солодков А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 червня 2010 року     судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді     -     Солодкова А.А.,

суддів колегії         -     Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,

при секретарі         -     Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Росія” на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Росія”  про визнання договору оренди земельної частки (паю) припиненим та повернення земельної ділянки з неналежного користування, -  

в с т а н о в и л а :

В вересні 2009 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати договір оренди земельної ділянки (паю), укладений 20.02.2000 року між ОСОБА_4 та ТОВ „Росія”, припиненим з 20.12.2007 року та зобов’язати відповідача передати позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що     20.10.2000 року ОСОБА_4 уклала з відповідачем договір оренди земельної частки (паю) строком на 20 років. Право на вказану земельну ділянку ОСОБА_4 мала на підставі сертифікату серії НОМЕР_1. Договір зареєстрований Черненською сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 12.02.2000 за №320. ОСОБА_4 померла в серпні 2005 року та позивач набула право на вказану ділянку в порядку спадкування. Договір оренді між позивачем та відповідачем не укладався. 21.12.2006 року на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач вважає, що з моменту отримання державного акту змінився предмет оренди та статус сторін договору, але відповідач не бажає припиняти дію договору.

Представник відповідача в письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на відсутність підстав для припинення дії договору.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволений частково. Договір оренди земельної частки (паю) серії НОМЕР_1, укладений 20.02.2000 року між ОСОБА_4 та ТОВ „Росія”, який зареєстрований 12.02.2000 року за № 320 у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Черненської сільської раді Великобурлуцького району Харківської області, припинено шляхом його розірвання. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 45,50 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати, при цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

    Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 20 лютого 2000 року між ОСОБА_4 та ТОВ “Росія” був укладений договір оренди земельної ділянки (паю) строком на 20 років на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 на право на земельну частку (пай), який був зареєстрований 12 лютого 2000 року за №320 у книзі записів договорів на право тимчасового користування земелею Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 березня 2006 року ОСОБА_3 успадкувала після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 6,9029 га.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай) вважаються правовстановлюючими документами та є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) в натурі на місцевості земельних ділянок та видачі їм державних актів про право власності на землю.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що текст укладеного сторонами договору оренди земельної частки (паю) не відповідає вимогам, встановленим законодавством України на момент його підписання та реєстрації, а саме наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року №5 „Про затвердження форми типового договору оренди земельної частки (паю)”.

20.12.2007 року ОСОБА_3 отримала Державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 площею 6,9029 га, встановлені межі цієї ділянки. Згідно перехідних положень Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 року, після виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений. ОСОБА_3 звернулась до ТОВ “Росія” з пропозицією про переукладання договору оренди, але не отримала відповіді.

Після отримання ОСОБА_3 20.12.2007 року Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку змінився предмет зобов’язання за договором оренди, а відтак і суттєві умови виконання зобов’язань, у зв’язку з чим сторони повинні були привести договірні відносини у належний стан відповідно до вимог вищевказаного закону.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Росія” - відхилити.

    Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22 лютого 2010 року – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                    

Судді: