Справа 22-ц-5153/2010 року Головуючий 1-ї інст. – Омельченко Н.І.
Категорія: про відшкодування шкоди Суддя-доповідач – Солодков А.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - судді Солодкова А.А.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, прокуратури Харківської області та прокуратури Червонозаводського району м.Харкова, представника Державного казначейства України на рішення Московського районного суду м.Харкова від 26 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Державного казначейства України, Прокуратури Харківської області, прокуратури Червонозаводського району м.Харкова, ХМУ УМВС України в Харківській області, Червонозаводського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури,-
в с т а н о в и л а :
У лютому 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював та в остаточній редакції просив стягнути на його користь суму моральної шкоди, нанесеної йому незаконними діями правоохоронних органів за період з 21 лютого 2001 року по 28 лютого 2008 року у сумі 182 490 гривень.
Свої вимоги позивач та його представник мотивували тим, що 16 лютого 2001 року позивач був затриманий працівниками міліції Червонозаводського району м. Харкова на прохідній СП «Тубний завод» з власною фарбою. З того часу на протязі 7 років він періодично перебував під слідством, правоохоронними органами то припинялося, то знов розпочиналося кримінальне переслідування позивача стосовно цього епізоду. Кожного разу кримінальна справа відносно нього закривалась. Позивачу були спричинені моральні страждання, які полягали в тому, що в результаті незаконних дій правоохоронних органів у нього змінилося коло спілкування, він був позбавлений роботи та можливості спілкування з колишніми співробітниками заводу, можливості займатися творчістю, постійно знаходився у стресовому стані, переніс тяжку операцію, не мав можливості виїхати на відпочинок та до рідних в інші міста, оскільки знаходився на запобіжному заході – підписці про невиїзд, притягнення до кримінальної відповідальності негативно вплинуло на стан родини та подальше його працевлаштування.
Представник відповідача Державного Казначейства України проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на недоведенність позивачем спричинення моральної шкоди.
Представник прокуратури Червонозаводського району м. Харкова та Прокуратури Харківської області проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди.
Представник відповідача ХМУ УМВС України в Харківській області вимоги позивача не визнав з підстав недоведенності спричинення моральної шкоди та з тих підстав, що за вимогами позивача відповідальність несе Державне казначейство.
Представник відповідача Червонозаводського РВ ХМУ УМВС в Харківській області в судове засідання в суд першої інстанції не з'явився.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 26 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 частково задоволені. Стягнуто за рахунок Державного бюджету України в особі Державного казначейства України на користь ОСОБА_4 66 044,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вимог відмовлено.
В поданій до суду апеляційній скарзі представник Державного казначейства України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилається на порушення норм матеріального права.
В поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити рішення суду та стягнути з Державного казначейства України 182 490 грн. на відшкодування моральної шкоди, зарахувати суму завданої матеріальної шкоди в період з 21.02.2001 року по 30.10.2001 року, протягом якого він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
В поданій до суду апеляційній скарзі представник прокуратури Харківської області та прокуратури Червонозаводського району м.Харкова просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наявними в справі доказами, що 16.02.2001 року ОСОБА_4 був затриманий працівниками міліції Червонозаводського району м.Харкова на прохідній СП “Тубний завод” з власною фарбою. У відношенні позивача був складений адміністративний матеріал і постановою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 21.02.2001 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 51 КупАП і того ж дня був звільнений з посади колориста СУІП “Тубний завод” за п.8 ст. 40 КзпП України за вчинення дрібного розкрадання.
Постановою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09.04.2001 року була скасована постанова суду від 21.02.2001 року і провадження по адміністративній справі було закрито в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 наміру вчинення крадіжки.
На підставі заяви адміністрації СП “Тубний завод” від 30.10.2001 року прокуратурою Червонозаводського району м.Харкова був внесений протест на постанову Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09.04.2001 року, суд скасував вказану постанову, закрив адміністративне провадження у справі та направив матеріали прокурору.
30.10.2001 року стосовно позивача була порушена кримінальна справа за ч.1 ст.185 КК України. 18.12.2001 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний заход у вигляді підписки про невиїзд, а 27.12.2001 року йому було пред'явлено обвинувачення. 31.12.2001 року був затверджений обвинувальний висновок та справа направлена до суду. Постановою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10.06.2003 року кримінальна справа була направлена прокурору району для проведення додаткового розслідування.
Починаючи з 27.03.2004 року неодноразово виносились постанови про закриття кримінальної справи відносно позивача, які скасовувалися. Остаточно кримінальна справа відносно ОСОБА_4 була закрита постановою слідчого 28.02.2008 року на підставі п.2 ст.6, ст. 130, ч.2 ст. 213 КПК України.
Загальний час знаходження ОСОБА_4 під слідством складає 76 місяців.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 01.12.1994 року.
На підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції позивачем не надано доказів на підтверження позовних вимог щодо застосування коефіцієнту.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 66 044 грн. на відшкодування моральної шкоди у відповідності з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року.
Посилання представника прокуратуриХарківської області та прокуратури Червонозаводського району м.Харкова на те, що на користь ОСОБА_4 вже було стягнуто з ОСОБА_5 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки вказана сума була стягнута в рамках цивільного позову в іншій кримінальній справі, тобто з інших підстав.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повно з'ясував та підтвердив наявними в справі доказами всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційних скарг не є суттєвими.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скаргі представника Державного казначейства України, ОСОБА_4, представника прокуратури Харківської області та прокуратури Червонозаводського району м.Харкова – відхилити.
Рішення Московського районного суду м.Харкова від 26 березня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: