Справа   № 22-ц-2028/2010 року                                                                       Головуючий 1-ї інстанції: Тарасова І.В.

Категорія – трудові                                                       Доповідач :   Солодков А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 квітня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                   Головуючого – Солодкова А.А.

                                   суддів – Піддубного Р.М., Швецової Л.А.

                                   при секретарі – Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства фірми „Елакс-сервіс” про стягнення невиплачених сум, зміну формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача 123 грн. за час перебування позивача в суді та час перебування в дорозі до суду та від суду до місця роботи; змінити формулювання причин звільнення з п. 1 ст. 36 КЗпП України на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та стягнути середньомісячну заробітну плату в сумі 800 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1500 грн.; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 02.01.2007 року по 22.04.2009 року він працював на ПП „Елакс-сервіс” контролером КПП. За цей час він викликався до суду в якості заявника 11 раз, згідно 9 судових повісток позивачем витрачено на перебування у суді та на дорогу 28 годин 15 хвилин робочого часу, за які відповідач згідно ч. 2 ст. 92 КПК України повинен виплатити позивачу 123 грн.

Крім того, в січні 2009 року представник адміністрації відповідача запропонував позивачу звільнитися за власним бажанням, але він відмовився. Згодом, через численні погрози з боку адміністрації позивач був вимушений написати заяву про звільнення з 01.04.2009 року, але він не був звільнений, оскільки з того часу знаходився на лікарняному. Вказаними діями позивачу була завдана моральна шкода.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що на підставі заяви позивача від 22.04.2009 року, його було звільнено з 22.04.2009 року за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважає, що підстави для визнання звільнення незаконним та стягнення моральної шкоди відсутні. Крім того, заробітна плата позивачу виплачувалася у повному обсязі, будь-яких відрахувань за час перебування в суді відповідачем не робилося.

    Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2010 року відмовлено в задоволенні позову.

    На вказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та направити справу на новий розгляд в іншому складі суду. При цьому посилався на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.    

    Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

    Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними в справі доказами і не заперечується сторонами, що з 02.01.2007 року ОСОБА_1 працював на посаді контролера КПП у приватному підприємстві фірма “Елакс-сервіс”.

    Згідно наказу діректора ППФ “Елак-сервіс” Чумака М.Б. від 22.04.2009 року №11-К ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 22.04.2009 року за згодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КзпП України на підставі його заяви від тієї ж дати. З вказаним наказом позивач був ознайомлений 22.04.2009 року.

    Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

    Позивач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не довів належним чином, що заяву від 22.04.2009 року про звільнення з роботи він написав під примусом.

    Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення та стягнення з відповідача на користь позивача 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

    Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 02.01.2007 року по 22.04.2009 року працював у відповідача за графіком змінності змінами протягом 24 годин з перервами між змінами 3 доби та, згідно табелів обліку робочого часу ППФ “Елакс-сервіс” за жовтень, грудень 2008 року, січень, лютий, березень 2009 року, дні виклику та явки позивача до суду припадали на неробочі дні.

    Чинним цивільно-процесуальним та адміністративним законодавством України не передбачено збереження за сторонами середньої заробітної плати за час, затрачений ними у зв”язку з явкою до суду по цивільним та адміністративним справам; стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять сплачується іншою стороною.

    Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час, витрачений ОСОБА_1 на явку до суду та витрат, понесених позивачем по даній справі.

    Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.

    Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :  

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2010 року – залишити без змін.

    Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддя –

Судді –