Справа   № 22-ц-1752/2010 року                                                                       Головуючий 1-ї інстанції: Скляренко С.О.

Категорія – із договорів                                                       Доповідач :   Солодков А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 квітня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                   Головуючого – Солодкова А.А.

                                   суддів – Піддубного Р.М., Швецової Л.А.

                                   при секретарі – Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” будівельний альянс” – Махоніна Олександра Сергійовича на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” будівельний альянс” про визнання недійсним договору про участь в будівництві, стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати договір, укладений між ТОВ „Моноліт” будівельний альянс” та ОСОБА_2 про участь в будівництві №57 від 12.01.2006 року недійсним; стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, отримані згідно договору про участь в будівництві №118 від 12.01.2006 року у розмірі 618 944,86 грн.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та відповідачем був укладений вказаний договір, згідно якого відповідач, у якості Забудовника, залучив позивача, у якості Інвестора, для будівництва об'єкту нерухомості на земельній ділянці площею 4,4177 га, що знаходиться по вул. Балакірева у м. Харкові, яку відведено Забудовнику рішенням Харківської міської ради №144/04 від 08.10.2003 року. Позивач у повному обсязі сплатив вартість квартири в сумі 123552 доларів США. Строк здачі будинку визначався у четвертому кварталі 2008 року, але будівництво фактично не розпочалося до теперішнього часу. Вказаними діями ОСОБА_2 завдано також і моральної шкоди, оскільки відповідач заволодів його грошовими коштами, але не надав йому квартиру, позивачу та його родині нема де мешкати, через що він зазнає душевних страждань та вимушений з 2006 року винаймати житло.

    Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2009 року позов задоволений в повному обсязі. Визнано недійсним договір №57 про участь в будівництві від 12.01.2006 року, укладений між ТОВ „Моноліт” будівельний альянс” та ОСОБА_2 Стягнуто з ТОВ „Моноліт” будівельний альянс” на користь ОСОБА_2 грошові кошти, отримані згідно договору про участь в будівництві №118 від 12.01.2006 року в розмірі 618 944,86 грн. Стягнуто з ТОВ „Моноліт” будівельний альянс” на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Стягнуто з ТОВ „Моноліт” будівельний альянс” на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1730 грн.

    Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2010 року залишено без задоволення заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2009 року.

    На вказане рішення суду першої інстанції представник відповідача Махонін О.С. подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.    

    Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до п. п.1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове в разі неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і порушення норм матеріального та процесуального права.

    Судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і відповідні до них правовідносини.

    Між товариством з обмеженою відповідальністю „Моноліт” будівельний альянс” та ОСОБА_2 12.01.2006 року був укладений договір №57 про участь в будівництві, за умовами якого відповідач (Забудовник) залучив позивача (Інвестор) для будівництва об'єкта нерухомості на земельній ділянці площею 4,4177 га по вул. Балакірева в м. Харкові, яку відведено Забудовнику рішенням Харківської міської ради №144/04 від 08.10.2003 року.

    Згідно п.1.4 Договору після прийняття об'єкту до експлуатації, за умови виконання позивачем зобов'язань за договором, відповідач зобов'язався передати позивачу у власність частину об'єкта в натурі (квартиру), яка на будівельному плані об'єкта визначена під № 57 і розташована на п'ятому поверсі, у 6 секції, загальною будівельною площею 124,80 кв.м. Строк здачі об'єкту в експлуатацію 4 квартал 2008 року (п.1.7 Договору).

    Згідно довідки ТОВ “Моноліт” будівельний альянс” №190 від 10.03.2009 року та квитанцій, позивач виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання по договору №57 про участь в будівництві від 12.01.2006 року.

    Судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що відносини між сторонами за вказаним договором регулюються Законом України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.

    Відповідно до ст. 2 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

    Згідно ст.4 вказаного Закону (у редакції, що діяла на момент укладення договору), об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

    Статтею 5 Закону передбачено, що суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

    Відповідно до ч.2 ст.7 Закону, інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

    Стаття 9 Закону передбачає, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських відносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

    Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.    

    На підставі ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

    Висновок суду першої інстанції про недійсність правочину не відповідає обставинам справи.

    Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороню (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

    Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

    Згідно вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що відповідач умисно ввів його в оману щодо предмета підписаного договору та замовчав обставини, що мають істотне значення для угоди, що укладалася.

В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судова колегія вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем на підставі вимог п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року не надано доказів наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За таких обставин судова колегія доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції на підставі п.п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України повинно бути скасовано.

Судова колегія виносить нове рішення, яким вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” будівельний альянс” про визнання недійсним договору про участь в будівництві, стягнення грошових коштів відмовити в повному обсязі.

    Керуючись ст. ст. 303, 304, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 6, 203, 215,628 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність” судова колегія, -

в и р і ш и л а :            

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” будівельний альянс” – Махоніна Олександра Сергійовича задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2009 року – скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про участь в будівництві, стягнення грошових коштів – відмовити.

    Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий суддя –

Судді –