КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3097/1-09 Головуючий у 1-й інстанції: Ластівка Н.Д.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" серпня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Цвіркун Ю.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання дій неправомірними та зобов’язання Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (далі відповідач) нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2006-2009 рік, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2009 року позов задоволено частково: зобов’язано Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 02 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 по 07 грудня 2009 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися з 02 листопада 2008 року відповідно до мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням та перебуває на обліку у відповідача.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2006 рік, колегія суддів зазначає, що Кабінет Міністрів України, розробляючи проект Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", спочатку вніс пропозиції про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а потім, оскільки бюджет у першому півріччі був виконаний, вніс пропозицію про відновлення та поетапне виконання вказаної норми Закону.
Отже, виконання положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо підвищення на 30 відсотків пенсії громадян, на яких поширюється дія цього Закону, була пов'язана з реальними бюджетними можливостями України й з урахуванням наявності фінансових ресурсів.
Таким чином, суд правильно послались на ці обставини й вказав на те, що права позивача на отримання підвищеної пенсії за 2006 рік порушені не були, а відповідач не допустив неправомірної бездіяльності.
Розглядаючи позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2007 рік, колегія суддів зазначає наступне:
Пунктом 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Розглядаючи позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2008 рік, колегія суддів зазначає наступне:
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавок, встановленої для учасників війни.
Проте Конституційний Суд України у рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»в частині зміни редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнаний неконституційним.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 02.11.2008 року підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність та правомірно застосував положення ст.99,100 КАС України, як на цьому наполягав відповідач.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2009 року по час прийняття рішення судом, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, зокрема, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни.
Таким чином, позивач має право на щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 02 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009 року по 07.12.2009 року
При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-10, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун