КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-124/09 Головуючий у 1-й інстанції: Пасіка К.Г.
Суддя-доповідач: Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"19" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Зайця В.С.,
суддів: Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Василькові Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Василькові Київської області про визнання дій органу владних повноважень неправомірними та зобов’язання вчини певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2009 року позивач звернулась з позовом до УПФ України в м. Василькові Київської області про визнання дій органу владних повноважень неправомірними та зобов’язання перерахувати і доплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком на момент виплати.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2009 року позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Василькові Київської області провести донарахування виплат додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з урахуванням вимог частини 1 статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», провівши перерахунок за час, коли така норма Закону у період за 2008 рік діяла, але не застосовувалася при обрахуванні допомоги ОСОБА_3. У задоволенні решти позовних вимог –відмовлено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, тому має право на отримання щорічної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі, який передбачений ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вимогами ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зі змінами від 28.12.2007 року передбачено, що особам віднесеним до 2 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності законів над нормативно-правовими актами, при цьому посилався на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними положення деяких статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», при цьому, правильно застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на користь позивача необхідно провести донарахування виплат додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з урахуванням вимог частини 1 статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», провівши перерахунок за час, коли така норма Закону у період за 2008 рік діяла, але не застосовувалася при обрахуванні допомоги ОСОБА_3.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково з огляду на слідуюче.
В запереченнях на позов відповідач наполягає на застосуванні положень ст.ст. 99, 100 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на той час), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції чинній на той час) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки, позивач звернулася до суду 12 лютого 2009 року, то вони пропустила строк на звернення до суду за період з січня 2006 року по лютий 2008 року, а тому її позовні вимоги за цей період задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними положення п. 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року в частині внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 158 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Однак, ухвалюючи по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково не вказав точну дату з якої зобов’язати відповідача провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю позивачу, визначити розмір та виплатити заборгованість, яка утворилася внаслідок неправильного обчислення, а також проводити щомісячну виплату державної пенсії згідно з частиною 1 статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що було зазначено у другому абзаці резолютивної частини оскаржуваної постанови.
З положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»слідує, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, а тому при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком слід застосовувати положення цього Закону.
За таких умов, відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід змінити.
Керуючись ст.ст. 157, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Василькові Київської області задовольнити частково, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2009 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини наступним чином.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Василькові Київської області провести перерахунок та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, ОСОБА_3 відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої на момент виплати ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя: _____________________В.С. Заяць
Судді: _____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун
- Номер: 2-а-124/09
- Опис: про ст. допомоги
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-124/09
- Суд: Глухівський міськрайонний суд Сумської області
- Суддя: Заяць В.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.10.2017
- Дата етапу: 23.10.2017
- Номер: 2-аво/567/2/18
- Опис:
- Тип справи: на заяву у адміністративних справах (2-асз, 2-ар, 2-аво, 2-адр, 2-азз, 2-аі)
- Номер справи: 2-а-124/09
- Суд: Острозький районний суд Рівненської області
- Суддя: Заяць В.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.12.2018
- Дата етапу: 29.12.2018
- Номер: КДМ/А/50/20
- Опис: визнання дій протиправними
- Тип справи: Матеріали справи
- Номер справи: 2-а-124/09
- Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Заяць В.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 16.06.2020
- Дата етапу: 16.06.2020
- Номер: 2-аво/567/2/18
- Опис:
- Тип справи: на заяву у адміністративних справах (2-асз, 2-ар, 2-аво, 2-адр, 2-азз, 2-аі)
- Номер справи: 2-а-124/09
- Суд: Острозький районний суд Рівненської області
- Суддя: Заяць В.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.12.2018
- Дата етапу: 29.12.2018