ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2010 р. справа № 2-а-3248/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Гайдей Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Крижопільского районного центру зайнятості
про: визнання дій протиправними
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 16.02.2009 року звернувся до Крижопільського районного центру зайнятості у зв’язку із звільненням з роботи.
23.02.2009 року йому було надано статус безробітного. Допомога по безробіттю позивачу була призначена з 28.05.2009 року у розмірі 45,76 грн. на місяць.
Позивач не погоджується із розміром та терміном призначення допомоги, а також із тим, що у трудовій книжці йому не було зроблено запис про надання йому статусу безробітного. Позивач неодноразово звертався до Крижопільського РЦЗ з вищезазначених підстав, однак вичерпної відповіді на поставлені питання він не отримав, а тому звернувся в суд за захистом свої прав та просить суд визнати неправомірними дії Крижопільський РЦЗ щодо не призначення та невиплаті йому допомоги по безробіттю, зобов’язати призначити йому допомогу по безробіттю з 16.02.2009р., зробити відповідні записи у трудовій книжці про надання статусу безробітного, стягнути з відповідача сплачений судовий збір та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
В судовому засіданні представник позивача від позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди - відмовилась, щодо решти позовних вимог то вона їх підтвердила і наполягала на задоволенні позову.
Представник відповідача позов не визнав, з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи (а.с.30).
У черговому судовому засіданні представник позивача у заяві про уточнення позовних вимог заявила про те, що її довіритель попередньо звернувся до Крижопільського районного центру зайнятості ще 8 січня 2009 року, статус безробітного та допомогу йому було призначено 15 січня 2009 року, проте згідно наказу від 02.02.2009 року № НТ09202 всі вищевказані рішення по персональній справі ОСОБА_1 були відмінені у зв’язку із тим, що позивач під час перебування на обліку не надав довідки про те, що він є членом особистого селянського фермерського господарства. У зв’язку із вищевикладеним вона просила суд зобов’язати відповідача призначити допомогу її довірителю з 15 січня 2009 року та зробити відповідні записи у трудовій книжці про надання йому статусу безробітного.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 02.01.2009р. відповідно до наказу №91-ОС від 31.12.2008 р. позивач був звільнений з ЗАТ “ПК “Поділля” за згодою сторін.
8 січня 2009 року до Крижопільського РЦЗ звернувся ОСОБА_1 з метою пошуку роботи. 15.01.09 р. йому було надано статус безробітного та призначено виплату по безробіттю на підставі п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон 1533), без врахування страхового стажу, оскільки 15.01.09 р. базовим центрам зайнятості був надісланий лист Державного центру зайнятості від 13.01.09 р. № ДЦ-01-100/0/6-08, яким доведено тимчасові інструкції щодо прийняття рішення по скороченню допомоги по безробіттю за звільнення на підставі п. ст. 36 КЗпП України (до внесення програмних змін в ЄІАС «Служба зайнятості»), відповідно до яких під час проведення прийому особам в блоці «Дані, що стосуються трудової діяльності особи» в полі «Причина звільнення» замість причини звільнення «п.1 ст.36» необхідно встановити «ст.37», яка тягне за собою призначення виплати допомоги по безробіттю без врахування страхового стажу.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 звільнився з останнього місця роботи за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України), то допомогу по безробіттю йому було скорочено на строк 90 календарних днів, відповідно до п.п.1 п.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" від 25 грудня 2008 року N 799-УІ.
Законом 799 також внесено зміни до Закону України «Про зайнятість населення». Згаданим законом з 13 січня 2009 року розширено категорію зайнятого населення, зокрема за рахунок членів особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про особисті селянські господарства» члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.
У зв'язку з тим, що чинним законодавством не було визначено поняття «основна робота», а підпунктом «б» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» членів особистого селянського господарства віднесено до категорії зайнятого населення без будь-яких додаткових вимог, Державним центром зайнятості надсилалися листи та роз'яснення щодо дій базових центрів зайнятості (а.с. 113-120)
Згідно листа Державного центру зайнятості від 13.01.09 р. № ДЦ-01-100/0/6-08 базовим центрам зайнятості доведено тимчасову інструкцію щодо прийняття рішення про зняття з обліку осіб, які є членами особистих селянських господарств у день вирішення питання надання статусу безробітного (до внесення програмних змін ЄІАС «Служба зайнятості»).
Щодо порядку реєстрації в центрах зайнятості як безробітних членів особистих селянських господарств після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення", то він регламентується роз'яснення Міністерства юстиції України від 27.01.2009 року.
Крім того, 28.01.09р. базовим центрам зайнятості було надіслано роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики від 27.01.09 р. № 795/0/14-09-18 щодо порядку застосування деяких положень Закон України "Про внесення змін до Законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення". Відповідно до зазначеного роз'яснення, члени особиста господарств можуть бути зареєстровані як безробітні лише після виходу селянського господарства та підтвердження цього довідкою сільської, селищної чи міської ради.
За свідченням представника відповідача, про необхідність надання зазначених довідок зверталась увага безробітних, в тому числі і ОСОБА_1 на семінарі 22.01.09р. Крім цього, відповідні оголошення були розміщені на стендах в секторі самостійного пошуку роботи.
У зв'язку з тим, що позивач під час перебування на обліку не надав відповідної довідки, 02.02.09 року ОСОБА_1 було відмінено всі рішення по персональній справі до надання статусу безробітного (включно) наказ від 02.02.09р. №НТ090202 і причину звернення з пошуку роботи було змінено на «консультацію».
16.02.09 р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Крижопільського центру зайнятості та надав довідку про те, що він не є члене селянського господарства, видану Крижопільською селищною радою від 16.02.09р. № 485 та 25 .03.09 надав довідку про заробітну плату від 16.02.09р. № 23.
23 лютого 2009 року йому було надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст.23 Закону №1533 та скорочено виплату допомоги по безробіттю на 90 днів відповідно до пп. 1 п. 5 ст. 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з урахуванням змін, згідно яких, тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується у разі звільнення з останнього місяця роботи за власним бажанням без поважних причин або за згодою сторін.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що переду безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Згідно із ст. 23 вказаного Закону застрахованим особам, зазначені першій статті 22, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнодержавним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків;
від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Оскільки позивач має страховий стаж понад 10 років, то допомога по безробіттю визначена у розмірі 70% від середньої заробітної плати.
Відповідно до наданої позивачем довідки про середню заробітну плату від 16 лютого 2009 року № 23, розмір допомоги по безробіттю за 1 календарний день складав 58,45 грн.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
у подальшому - 70 відсотків.
У зв'язку з тим, що позивача було звільнено з роботи за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), допомогу по безробіттю йому було скорочено на строк 90 календарних днів відповідно до п.п.1 п.5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття» в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" від 25 грудня 2008 року N 799-УІ.
Як вбачається з матеріалів справи, виплата допомоги по безробіттю розпочата позивачу з 24.05.09 р. у розмірі 80% від призначеної допомоги по безробіттю тривалістю 90 календарних днів, а в подальшому 70 % від призначеної допомоги, що становить: з 24.05.09 р.- 45,76 грн. за один календарний день; з 22.08.09 р.- 40,91 грн. за один календарний день. Дані обставини також підтверджуються довідкою, наданою відповідачем у матеріали справи, згідно якої за весь час перебування позивача на обліку у Крижопільському РЦЗ ( 270 днів), він отримав сукупно 11699,96 грн.
Таким чином посилання позивача на те , що йому було призначено допомогу по безробіттю в розмірі 45,76 грн. за 1 календарний місяць, не знайшли свого підтвердження.
28.04.2009р. Конституційним Судом України винесено рішення по справі № 1-19/2009 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України підпункту 13 пункту 4 розділу 1 Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення” визнано такими, що не відповідають Конституції України лише: положення пункту 9 статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІв редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" від 25 грудня 2008 року № 799-УІ в частині вилучення у зазначеній редакції пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Положення частини третьої статті 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування па випадок безробіття" від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" від 25 грудня 2008 року № 799- УІ підпункт (13 пункту 4 розділу І) стосовно доповнення після слів „поважних причин " словами „або за угодою сторін".
У зв'язку визнанням неконституційними положення частини третьої статті 23 Закону України № 1533-ПІ, на теперішній час порядок виплати допомоги по безробіттю особам, які звільнилися з роботи відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін, не встановлений.
В той же час, відповідно до статті 8 Цивільного кодекс у України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону)
Так, випадки, за яких відбувається припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення тривалості визначені ст. 31 Закону № 1533-ІП.
Відповідно до пункту 4 статті 31 зазначеного Закону, виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.
Тобто, особі, яка звільнилася з роботи відповідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) допомога по безробіттю призначається відповідно до ст. 22 Закону № 1533-ІП, та згідно пункту 3 цієї статті виплачується з 8 дня після реєстрації особи в установленому порядку в центрі зайнятості, але враховуючи пункт 4 статті 31 Закону № 153З-ПІ відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога.
Така ж ситуація складається у разі звільнення з роботи особи відповідно пункту 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін).
Таким чином, допомога по безробіттю такій особі призначається відповідно до статті 22 Закону № 1533-ПІ, та згідно пункту 3 цієї статті виплачується з 8 дня після реєстрації особи в установленому порядку в центрі зайнятості, але враховуючи пункт 5 статті 31 Закону №1533-ПІ тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів).
При цьому необхідно зазначити, що п. 9 ст. 1 та п. 3 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” визначають лише, що така втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин та розмір допомоги по безробіттю, а припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості регламентується саме п.п. 1 п. 5 ст. 31 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
На момент призначення позивачу допомоги по безробіттю діяв Закон України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" від 25 грудня 2008 року. Відповідно до цієї редакції, допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за угодою сторін, призначалась відповідно до частин першої та другої статті 23, і її виплата розпочиналась з 91-го календарного дня.
Тобто, особам, звільненим з останнього місця роботи за угодою сторін (п.1 ст. 36 країни), яким статус безробітного надано до 28 квітня поточного року, допомога по безробіттю призначається у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у редакції, що діяла до рішення Конституційного Суду України, оскільки рішення Конституційного Суду зворотної дії у часі немає.
Тому, суд прийшов до висновку, що положення пп. 1 п. 5 ст. 31 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 було скорочено виплату допомоги по безробіттю зазначеним рішенням Конституційного Суду України не змінювались, тому законних підстав для відміни скорочення виплати допомоги по безробіттю на 90 календарних днів немає.
Посилання представника позивача на те, що при зверненні позивача до центру зайнятості 8 січні 2009 року на нього б не поширювалась дія Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення», так як вищезгаданий закон вступив у дію з 14 січня 2009 року.
Суд визначаючись, щодо позовних вимог позивача про не внесення запису центром зайнятості в трудову книжку про надання статусу безробітного ОСОБА_1, вважає, що дана вимога не знайшла свого підтвердження для задоволення в судовому засіданні, оскільки, відповідно до п. 6.1.5 Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.200р. №307, у трудовій книжці безробітного посадова особа центру зайнятості робить запис про початок, відкладення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до п.п. «е» п. 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах , в установах і організаціях затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993р. №58.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду, положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 28.04.2009 року, а тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
При вирішенні справи суд також керувався наступним.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 03.09.10
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна