Справа №2-28/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М       У К Р А Ї Н И

  25 липня 2010 року Роздільнянський районий суд Одеської області в складі:

 судді – Теренчук Ж.В.,

при секретарі – Ніколас С.О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Роздільна цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на Ѕ частину будинку , про зміну черговості одержання права на спадкування ,

в с т а н о в и в:

        В липні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю з ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнання спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5 13/25 частин будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_1  на підставі Закону України «По власність» та ст..62 СК України, та визнання за нею права власності на Ѕ частину вищевказаної частини будинку .(а.с.4)

     Ухвалою суду від 11 липня 2008 року  до участі у справі було залучено спадкоємців померлого ОСОБА_5 -ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7.(а.с.43)

     Ухвалою суду від 1 жовтня 2008 року після отримання копії спадкової справи із числа відповідачів було виключено - ОСОБА_6 ,ОСОБА_7, так як вони відмовились від прийняття спадщини на користь сестри ОСОБА_3.(ак.с.80)

 Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов ОСОБА_1  не визнали.

     Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву від 30.09.2008 року, яка ухвалою суду в судовому засіданні   24 жовтня 2008 року була залишена без розгляду , так як в установлений судом термін не були усунені недоліки позовної заяви.(а.с.101,102)

      В липні 2009 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, подала доповнену позовну заяву 27.08.2009 року (а.с.140) , в якій крім раніше заявлених позовних вимог просила надати їй право на спадкування разом з спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3, так як вона більше п»яти років проживала однією сім»єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , починаючи з 2000 року опікувалася ним в силу наявного в нього ракового захворювання та матеріально підтримувала.

    Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 доповнені позовні вимоги також не визнали.

      Ухвалою суду в якості третьої особи було залучено ОСОБА_4, який проживає в іншій половині будинку по АДРЕСА_1 м.Роздільна  після смерті ОСОБА_8.(а.с.227)

  ОСОБА_4  в судове засідання не з”явився,  про час та слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

     В судовому засідання ОСОБА_1, її представник ОСОБА_9.(а.с.70), ОСОБА_10 (а.с.204), ОСОБА_11 (а.с.205) суду пояснили, що ОСОБА_1  з травня 1995 року зійшлася та стала проживати однією сім»єю з ОСОБА_5,  вони стали проживали в належній ОСОБА_5 частині будинку по АДРЕСА_1 , жили як чоловік та жінка, мали близькі стосунки, вели спільне господарство, мали спільний побут. В зв»язку з тим, що будинок був дуже малий, вирішили збільшити в ньому житлову та загальну площу, та з метою створення спільної сумісної власності перебудували літню кухню під житлове приміщення, прибудували кімнату  між літньої кухнею та будинком, таким чином з»єднавши літню кухню з будинком . Веранду переобладнали під житлову кімнату , перекрили дах будинку , встановили   нові двері та вікна в прибудові, у всіх приміщеннях зробили ремонт. Після перебудови частка будинку збільшилась  з 13/25 до 61/100 частини будинку з урахуванням нових приміщень та перебудов , а його вартість збільшилась до 60370 грн. Всі перебудови вони здійснювали разом, по можливості разом виконували будівельні роботи , а також за спільні кошти.

  Просила встановити факт їх спільного проживання однією сім»єю з травня 1995 року по день смерті ОСОБА_5 , на підставі ст..72 СК України просила визнати 61/100 частину будинку їх спільною сумісною власністю з ОСОБА_5 та визнати за нею право власності на Ѕ частину , а саме на 61/200 частину будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_1

 Крім цього в суді поясняли, що ОСОБА_5 починаючи з 2000 року важко хворів на онко захворювання, переніс дві важких операції, в зв»язку з чим вона тривалий час опікувалась ним, матеріально забезпечувала , доглядала його. Інші спадкоємця його життям не цікавились, в зв»язку з чим просила  надати їй право на спадкування після смерті ОСОБА_5 разом з спадкоємцями першої черги ОСОБА_2, ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_12.(а.с.51) позов не визнали (заперечення на а.с.71) , в суді заперечували ті обставини, що ОСОБА_5 проживав однією сім»єю з ОСОБА_1, вказували , що вони були лише добрими сусідами, ОСОБА_1 проживала по місцю своє реєстрації у власному будинку по АДРЕСА_1 по сусідству з ОСОБА_5 і ніколи не була зареєстрована в будинку ОСОБА_5  Крім цього посилаючись на законодавство, вказували на порушення процесуального законодавства про розгляді  вимог окремого провадження разом з вимогами позовного провадження. Також просили відмовити в задоволенні позову щодо визнання 13/25 частин будинку по АДРЕСА_1 їх спільною сумісною, так як це власність ОСОБА_5 Наявні перебудови в будинку проводились ним особисто і за власні кошти, на власній земельній ділянці. Крім цього вони є самовільними, проведені без належного дозволу та проекту , а тому на них не може бути визнано право власності . Також просили відмовити в позові і щодо зміни черговості на  спадкування після смерті ОСОБА_5, так як останній ніколи не був в безпорадному стані, не потребував стороньої допомоги, помер від поширеного сердечного захворювання.

Представник відповідача ОСОБА_3 за дорученням – ОСОБА_13 також позов не визнала, заперечувала факт проживання однією сім»єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1, також вказувала, що між ними були хороші сусідські відносини. Всі перебудови в будинку та всі витрати на утримання будинку по справі ніс ОСОБА_5, це була його частка будинку, можливо ОСОБА_1 як стороння особа і надавала якому допомогу при виконання будівельних робіт, однак це не дає право їй вимагати визнання за нею права власності на частину будинку. Також посилались на те, що відсутні підстави і для спадкування ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5

Суд , заслухавши пояснення сторін , свідків , вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

 Судом встановлено, що  ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 з 1982 року по березень 1994 року.(ак.с.8)

  Від шлюбу у них народилося троє дочок – ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

  В період перебування у шлюбі з ОСОБА_14 вони придбали будинок по АДРЕСА_1

  Після розірвання шлюбу в березні  1994 року за рішенням Роздільнянського районного суду Одеськї області від 22.04.19994 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 було проведено поділ     будинку по АДРЕСА_1 , який був визнаний спільною сумісною власністю подружжя ,   згідно якого   ОСОБА_5 став власником 13/25 частин  будинку з господарчими спорудами по вул..Гоголя ,58  м.Роздільна Одеської області, права ОСОБА_5 було зареєстроване в БТІ на підставі рішення суду.(а.с.8,9,10)

  Дана частина будинку  складалася з наступних приміщень – однієї житлової кімнати площ.26.10 кв.м., веранди площ. 10.60 кв.м., приміщення площ.5.90 кв.м.. та господарчих споруд літньої кухні, гаражу , цистерни.

Цим же рішенням суду ОСОБА_5 було виділено частину земельної ділянки площею 721 кв.м.

   Дані обставини підтверджуються копією рішення Роздільнянського районного суд Одеської області від 22.04.1009 року (а.с.8)

   Таким чином  у встановленому законом порядку в період шлюбу з ОСОБА_14,   ОСОБА_5 набув право власності на 13/25 частин будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_1  на підставі ст..28 КпШС України, який діяв на тай час, зареєстрував дану частину будинку на своє ім”я в Роздільнянському БТІ.

  Також судом встановлено, що з травня 1995 року в належній ОСОБА_5 частині будинку ОСОБА_5 став проживати з ОСОБА_1, спільне проживання припинилося лише в зв»язку зі смертю ОСОБА_5

  Судом в ході слухання справи встановлено, що ОСОБА_5 з ОСОБА_1  стали проживати саме однією сім»єю без реєстрації шлюбу , з усіма притаманними ознаками шлюбно-сімейних відносин. Вони проживали в одному будинку, ОСОБА_1 перевезла до будинку свої особисті речі, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувалися один про одного, поліпшували умови свого проживання та побуту.

 З ними з малолітнього віку проживав разом і син ОСОБА_1 ОСОБА_12, ОСОБА_1 з сином не могли бути простими наймачами приміщень в будинку ОСОБА_5, як на то вказувала представник відповідача ОСОБА_13, так як в будинку на той час була лише одна житлова кімната, в якій проживали саме ОСОБА_15 та ОСОБА_16

   Факт проживання однією сім»єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в суді підтвердили  допитані по справі свідки, а також надані суду письмові докази:

- так свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 1995 року проживали однією сім»єю, ОСОБА_16 перевезла свої особисті речі до ОСОБА_5  вели спільне господарство, проживали в половині будинку ОСОБА_5 , разом  організовували  сімейні свята. Вони дружили сім»ями, підтримували дружні стосунки з 1995 року , часто вона бувала в них дома . В них склалися нормальні сімейні стосунки, вони мали намір одружитися на 50-річчя ОСОБА_5

- свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що  знала ОСОБА_1 і ОСОБА_5, як одну сім»ю, ОСОБА_5  вважав ОСОБА_1 своєю дружиною, вона навіть не здогадувалася , що вони не реєстрували шлюб, вони вели спільне господарство, мали велике підсобне господарство, біля якого працювала в основному ОСОБА_1 , так як ОСОБА_5 хворів. Жили вони як чоловік та жінка, мали близькі стосунки.

- свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона є матір»ю першого чоловіка ОСОБА_1, суду повідомила, що ОСОБА_1  після того як її чоловік ОСОБА_11. зійшовся з сестрою ОСОБА_5 та покинув її, зійшлася з ОСОБА_5, який на той час розійшовся зі своєю дружиною ОСОБА_20. ОСОБА_16 та ОСОБА_15 жили стали жити разом як чоловік та жінка в половині будинку, яка залишилася ОСОБА_5 З ними жив і внук ОСОБА_12. Жили вони добре, це вона знала зі слів внука .

- свідок  ОСОБА_8 пояснила суду, що вона купила половину будинку у ОСОБА_14 за адресою по АДРЕСА_1 , в другій половині будинку жили ОСОБА_5 та ОСОБА_1, вона заходила до них до дому , бачила як вони зробили  прибудову  до будинку.

 - свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що тривалий час дружили сім»ями з ОСОБА_5 та ОСОБА_1, з 1993 року по 2000 рік її чоловік працював з ОСОБА_5 в будівельній організації, потім ОСОБА_5 захворів та отримав групу інвалідності  .З 1995 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали разом, разом купували меблі, коври, мали підсобне господарство, провели в будинку перебудову. Вони мали спільній бюджет та жили як одна сім»я.

 - свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що вона є рідною донькою ОСОБА_1 в підтвердила , що з травня 1995 року її мати жила разом з ОСОБА_5 як чоловік та жінка по АДРЕСА_1 м.Роздільна , в 1997 році вона також нетривалий  час проживала з ними.

- свідок ОСОБА_23, який є свідком з боку відповідача ОСОБА_2, також в суді підтвердив , що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вели спільне господарство    

   Пояснення свідка по справі ОСОБА_24 , рідної доньки ОСОБА_2 , про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були просто сусідами суд вважає неправдивими, такими що суперечать поясненням інших свідків.

  Таким чином з травня 1995 року та день смерті ОСОБА_25 він проживав разом з ОСОБА_1 як чоловік та  жінка в юудинку по АДРЕСА_1 , без реєстрації шлюбу.

 Позивачка просить визнати цей факт в судовому порядку  саме з травня 1995 року .

 Однак суд приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_12 і той факт, що лише в грудні 1999 року згідно свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_1  розірвала шлюбу з колишнім чоловіком , а тому цей факт не може бути встановлений до грудня 1999 року.

Також при встановленні даного факту суд приймає до уваги заперечення представника відповідача ОСОБА_12 , з посиланням  на  п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України  від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» згідно якого, встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах може мати місце , якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті одного із подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

Таке право надано судам з 1 вересня 2005 року в зв»язку з набранням чинності п.5 ч.1 ст.256 Цивільно – процесуального  кодексу України  №1618 в редакції 2004 року .

Однак даний факт позивачка просить встановити як  по нормам сімейного права для того, що визнати будинок по АДРЕСА_1 м.Роздільна  спільною сумісною власністю подружжя, так і по нормам спадкового справа, по яким вона є спадкоємцем  праву спадкування за законом після смерті ОСОБА_26 , так як більше п»яти років проживала з спадкодавцем однією сім»єю по день його смерті..

І вданому випадку суд приймає до уваги доводи представника позивача ОСОБА_10 , та  п.21  Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008року №7 “Про судову практику у справах про спадкування “ , згідно якого, при вирішення спору про право на спадщину  осіб, які проживали з спадкодавцем однією сім”єю не менш  як п”ять років  до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати, що п”ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини  і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім”єю до набрання чинності Цивільним кодексом 2004 року

Тому суд вважає встановленим факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 і ОСОБА_1 з грудня 1999 року  по день  смерті ОСОБА_5 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Крім цього суд вважає , що встановлення даного факту  підлягає розгляду саме в порядку позовного провадження, так як фактично між сторонами виник спір про право , тобто від встановлення даного факту залежить виникнення прав на майно , придбане за час проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також право на спадкування майна, тому в даному випадку суд не допустив будь-яких порушень процесуального закону при розгляді даних вимог в позовному провадженні.

Судом встановлено, що будинок з господарчими спорудами по АДРЕСА_1 м.Роздільна був придбаний  ОСОБА_5 до початку його спільного проживання з ОСОБА_1

 Позовні вимоги ОСОБА_1 зводились до того, що в період їх спільного  проживання з ОСОБА_5 вони з метою створення спільної сумісної власності  понесли  значні трудові та грошові затрати на даний будинок, в зв»язку з чим за нею належить визнати право власності на Ѕ частину будинку.

Суд вважає, що дані вимоги  позивачки задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

 В судовому засідання на підставі пояснень свідків та згідно  нової технічної документації на будинок після її інвентаризації в 2007 році (а.с.20) було встановлено, що даний будинок  був перебудований ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з метою збільшення його загальної та житлової площі, була реконструйована літня кухня під житлове приміщення, далі це приміщення шляхом будівництва веранди між будинком та літньої кухнею було об»єднано в одне приміщення з будинком (прибудова під літ.”а” в технічному паспорті) , крім цього в будинку було перекрито дах, біля будинку було  збудовано сарай ( сарай під літ.”К”).

Свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21, в суді підтвердили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за спільні кошти  проводили будівельні роботи в будинку, а також частину робіт виконували власною працею. В період їх спільного проживання в 1998 році вони відремонтували літню кухню, повністю перештукатурили її , переробили стелю, пол. На всьому будинку перекрили дах. Між будинком та літньою кухнею зробили пристрой ку , яка виконувала у них роль  вітальні .

Сторони пояснювали, що ОСОБА_16 та  ОСОБА_1 створювали спільну власність, літня кухня була перебудована в житлову кімнату будинку, так як в  вони хотіли збільшити житлову площу будинку , тому що в будинку  була лише одна житлова кімната. В 1999 році вони підключили до будинку газ.

Судом встановлено, що дані роботи були виконані в період з 1998 року по 2000 рік, що підтвердили в суді позивач, свідки, також згідно довідки газового господарства в 1999 році до будинку було до будинку підключено  газ.(а.с.173)

Враховуючи те, що права та обов’язки сторін щодо спірного майна виникли  до 1 січня 2004 року , правовий режим цього майна та правовідносини  сторін з приводу нього регулюються саме нормами Закону України «Про власність» , так як сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі і на них не поширюються норми КпШС України від 20 червня 1969 року,  про що наголошено в п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України  від 12.06.1998 року №16 «Про застосування деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України».    

 Дія ж ст..62 СК України на дані правовідносини не поширюється, так як даний кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року, а спірні правовідносини виникли до набрання ним чинності.

     Під час  вирішення позову про визнання права власності на майно, набуте чоловіком та жінкою під час спільного проживання без укладення шлюбу враховується, що коли такі відносини виникли до 1 січня 2004 року ,  то спільною сумісною власністю визнається  зокрема  майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім»ї , якщо письмовою угодою відповідно між членами сім»ї  не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці  громадян, що об»єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю(ст..17 Закону України «Про власність»)

   Таким чином відповідно до   п.1 ст.17 Закону України «Про власність» майно, набуте внаслідок спільної праці  особами, які перебували в фактичних шлюбних відносинах і жили однією сім»єю, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. За наявності такої угоди спори про поділ майна вирішуються  з урахуванням її умов . Якщо ж така угода не укладалася, суд який вирішує спір про поділ майна, визначає розмір часток сторін у відповідності  з поданими ними доказами  про ступінь їх участі  працею в придбанні майна. За відсутності доказів про те, що участь однієї з них була більшою частки визначаються рівними.

Однак судом встановлено , що дані  роботи по переобладнаню будинку та будівництво господарчих споруд було здійснено ОСОБА_5 та ОСОБА_1 без належного дозволу та належно затвердженого проекту,про що свідчить відмітка в технічному паспорті на будинок , виготовленому  БТІ в 2007 році.

  Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 року “Про практику застосування судами законодавства , що регулює право приватної власності  громадян на житловий будинок” право власності на житловий будинок  , збудований громадянином  на відведеній йому в установленому порядку  земельній ділянці  і прийнятий в експлуатацію , виникає з часу його реєстрації в виконкомі місцевої ради.

Таким судом встановлено, що всі прибудови та переобладнання літньої кухні є самочинним будівництвом, в зв»язку з чим ні у ОСОБА_5, ні у інших осіб ні в силу ст..12 Закону України «Про власність» , ні  норм діючого нового Цивільного кодексу України 2004 року, якими  встановлено порядок набуття права власності на нерухоме майно, право власності на них не виникло, так як дані будівлі зведені з  самочинно, не зареєстровані у встановленому законом порядку  і на них відсутні  правовстановлюючі документи.

Тому суд вважала, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на Ѕ частину будинку по АДРЕСА_1 м.Роздільна, який належав на праві власності ОСОБА_5 належить відмовити .

 Щодо визнання права за ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_5  наряду з спадкоємцями першої черги його матір»ю ОСОБА_2, та дочками ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 суд виходить з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією актового запису про його смерть.(а.с.15)

  При житті ОСОБА_5 заповіт на залишив, тому має місце спадкування за законом.

  Відповідно до ст..1223 ЦК України  у разі відсутності заповіту, право на спадщину за законом почергово отримують особи, які вказані в ст..1261-1265 ЦК України, зокрема  відповідно до ст..1261 ЦК України право на спадщину отримують рідні діти та батьки померлого.

  Згідно наданої суду копії спадкової справи №254/07, заведеної Роздільнянською державною нотарільною конторою після смерті ОСОБА_5,  після його смерті спадщину прийняли спадкоємці першої черги по закону відповідно до ст..1261 ЦК України - його мати ОСОБА_2, та троє дочок ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, які в установлений 6-ти місячний строк подали  заяви про прийняття спадщини.(а.с.64)

 Згідно поданих заяв в нотаріальну контору ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в установлений 6-ти місячний строк  відмовились від спадщини на користь своєї сестри ОСОБА_3.(а.с.66,67)

З заявою про прийняття спадщини звернулась і ОСОБА_1,  однак 11.06.2007 року за №716 вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як їй було рекомендовано звернутись до суду і підтвердити в судовому порядку наявність родинного зв»язку .(а.с.5)

Оскільки спадщина відкрилась після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на дані правовідносини поширюється дія Цивільного Кодексу України 2004 року.

Відповідно до ст..1264 ЦК України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини, маю право на спадкування як спадкоємці четвертої черги.

 Судом достовірно встановлено, факт проживання однією сім»єю з померлим спадкодавцем ОСОБА_5 ОСОБА_1 з грудня  1999 року по день смерті ОСОБА_5  , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому суд вважає, що ОСОБА_1 набула право на спадкування після його смерті як спадкоємець четвертої черги по закону.

Однак  в зв”язку з наявністю спадкоємців першої черги, ОСОБА_1 не може бути закликана до спадкування, так як є спадкоємцем однієї із наступних  черг.

    Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування  за умови , що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу та каліцтво або каліцтво перебував в безпорадному стані.

Судом встановлено на підставі довідки про причину смерті №000619 від 10.05.2007 року , що причиною смерті ОСОБА_5 стала  ішемічна хвороба серця (а.с.16).

  Однак судом було встановлено в ході судового розгляду справи, що починаючи з 10 січня 2000 року ОСОБА_5 перебував на обліку в Роздільнянській ЦРЛ з діагноз рак сліпої  кишки. З 2000 року був визнаний інвалідом 2-ї групи по вказаному захворюванню, а з 2003 року був інвалідом 3-ї групи . За період спостереження зберігав функції самообслуговування, міг виконувати щоденну діяльність.(а.с.196)

 Так згідно довідки Роздільнянської ЦРЛ від 23.09.2009 року за №264 ОСОБА_5 знаходився на лікуванні  з 10.08.1999 року по 27.08.1999 року терапевтичному  відділенні з діагнозом гастрит, хронічний панкреатит, з 01.12.1999 року по 13.12.1999 року в інфекційному відділенні з діагнозом пухлина товстої кишки, з 09.03.2002  по 22.03.2002 року в інфекційному відділенні з тим же діагнозом.(а.с.174).

Згідно відповіді Одеського обласного наркологічного диспансеру  №985 від 18.11.2009 року на запит суду  суду надано інформацію, згідно якої з 10 грудня 2000 року по день смерті ОСОБА_5 перебував на обліку в онкологічному диспансері з діагнозом рак сліпої кишки.

 За час хвороби переніс дві операції  по видаленню пухлин  в грудні 1999 року  та в березні 2002 року , під час операції йому було здійснена резекція ободочної кишки з ділянкою черевної стінки живота, у задовільному стані його було вписано з лікарні для спостереження по місцю проживання.

ОСОБА_1 пояснювала, що в зв”язку з даними захворюваннями  в ОСОБА_5 були постійні проблеми з випорожненнями організму,  він потребував дієтичного харчування особливо післяопераційний період.

 Наявність наслідків даних операцій підтверджується і наданою суду медичною довідкою від 05.08.2005 року (а.с.254), в якій викладені симптоми та наслідки захворювання ОСОБА_5,  

Згідно записів в трудовій книжці починаючи з 2000 року ОСОБА_5, який до цього часу вів активний спосіб життя та працював в будівельній організації кранівником, майже не працював , до дня смерті він пропрацював лише 10 місяців охоронником.

 Допитані по справі свідки ОСОБА_17, ОСОБА_27, пояснили в суді, що дійсно ОСОБА_5 після хвороби домашньої роботи не виконував, так ОСОБА_1 та ОСОБА_5 тримали підсобне господарство, в тому числі  свиней, догляд за який здійснювала лише ОСОБА_1

   Допитані по справі свідки в суді підтвердили, що саме ОСОБА_1 в цей час опікувалася побутом та здоров»ям ОСОБА_5, який потребував дієтичного харчування, медикаментозного лікування, саме ОСОБА_1 здійснювала після операційний догляд за ним. Починаючи з часу його хвороби саме ОСОБА_1 продовжувала працювати та займалась домашнім господарством.

 Таким чином ОСОБА_5 після перенесених захворювань не мав повної працездатності, знаходився на групах інвалідності, його життєдіяльність була обмежена , після даних захворювань не міг займатися активною трудовою діяльністю.

При цьому жоден зі спадкоємців не підтвердив суді факт надання ними допомоги ОСОБА_5 як в післяопераційний період , так і на протязі всіх його років життя.

 Так зокрема сама спадкоємиця ОСОБА_2 потребувала допомоги  як особа похилого віку, яку їй надавала ОСОБА_1, приймаючи участь в веденні домашнього господарства, у виконання весняно-польових робіт.

Даючи оцінку всім наданим доказам, суд вважає, що ОСОБА_5 дійсно з наявними в нього захворюваннями перебував в безпорадному стані, для здійснення життєдіяльності йому потрібна була допомога жінки, яка б готувала йому їжу, прала речі, крім цього з огляду на делікатність його  захворювання, допомога, яку йому надавала ОСОБА_1 не могла бути публічною.

Дійсно , судом встановлено, що фактично лише в післяопераційний період ОСОБА_5 перебував на постільному режимі, надалі  мав змогу і пересуватися самостійно, користуватися транспортом  , виконувати якусь частину роботи, однак з огляду на наявне в нього захворювання він потребував допомоги, і цю допомогу надавала йому саме ОСОБА_1

    Тому суд вважає, що справедливо і правильно в даному випадку надати ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_5 на ряду із іншими спадкоємцями першої черги,  і в цій частині її позовні вимоги підлягають задоволенню.

  Однак суд вважає, що  не можуть розглядатися одночасно вимоги про надання права на спадкування та визнання права на спадкове майно,  оскільки суд надав право  ОСОБА_1 на спадкування, а для реалізації даного права їй потрібно звернутися до нотаріальної контори

Судовий збір по справі складає 322,50 грн, збір на ІТЗ судового розгляду справи у суді 30 грн, які не підлягають відшкодуванню, оскільки в частині вимог ОСОБА_1 щодо визнання права на майно їй відмовлено.

  На підставі ст.12, 17  Закону України «Про власність», ст.24,28 КпШС України , ст..1261, 1264, 1259 ЦК України 2004 року, п.4,9 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства , що регулює право приватної власності  на житловий будинок», п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», п. 7,8 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись  ст.10,11, 209,212,214-215 ЦПК України,

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання права власності на Ѕ частину будинку , про зміну черговості одержання права на спадкування задовольнити частково.

  Встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу  ОСОБА_1 з ОСОБА_5 з грудня  1999 року по день його смерті, тобто по  9 травня 2007 року

Надати ОСОБА_1 , як спадкоємцю четвертої черги, право на спадкування з спадкоємцями першої черги ОСОБА_2, ОСОБА_3   після смерті ОСОБА_5, померлого 9 травня 2007 року.

В іншій частині позову відмовити.

     Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Одеський апеляційний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при оголошення рішення в судовому засіданні в 10-ти денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя:                       Ж.В.Теренчук

Справа №2-28/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М       У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

  25 серпня    2010 року Роздільнянський районий суд Одеської області в складі:

 судді – Теренчук Ж.В.,

  при секретарі – Ніколас С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Роздільна цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на Ѕ частину будинку , про зміну черговості одержання права на спадкування ,

В С Т А Н О В И В:

-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\- \-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\- \- \-\- \- \-\- \- \-\- \-\-\-\-\- \-\-\-\\ - \\ -\\-\- \-\ \- \- \-\

  На підставі ст.12, 17  Закону України «Про власність», ст.24,28 КпШС України , ст..1261, 1264, 1259 ЦК України 2004 року, п.4,9 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства , що регулює право приватної власності  на житловий будинок», п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», п. 7,8 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись  ст.10,11, 209,212,214-215 ЦПК України,

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання права власності на Ѕ частину будинку , про зміну черговості одержання права на спадкування задовольнити частково.

  Встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу  ОСОБА_1 з ОСОБА_5 з грудня  1999 року по день його смерті, тобто по  9 травня 2007 року .

Надати ОСОБА_1 , як спадкоємцю четвертої черги, право на спадкування з спадкоємцями першої черги ОСОБА_2, ОСОБА_3   після смерті ОСОБА_5, померлого 9 травня 2007 року.

В іншій частині позову відмовити.

     Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Одеський апеляційний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при оголошення рішення в судовому засіданні в 10-ти денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя:                       Ж.В.Теренчук