Справа № 2н-706/2010р.

У Х В А Л А

про відмову в видачі судового наказу

14 червня 2010 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська – Брага А.В ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1  до ОСОБА_2 щодо видачі судового наказу про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості.

У заяві ОСОБА_1 зазначає, що 01 червня 2009 року між ним та ОСОБА_2, був укладений договір позики, відповідно до якого остання взяла у позичальника в борг 10000 доларів США в борг, що підтверджується письмовою розпискою від 01 червня 2009 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 96 ЦПК України, судовий наказ видається за умови, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочинні, вчиненому у письмовій формі.

Заявник, як на підставу для видачі судового наказу, посилається на ксерокопію розписки, що додається до заяви, укладену між ним та боржником від 01 червня 2009 року про позику в розмірі 10000 (десять тисяч), 00 доларів США.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

    З цього вбачається, що правовідносини, які мають характер позичкових, мають підтверджуватись письмовий двостороннім договором укладеним між позичкодавцем та позичальником.

             Суд також критично ставиться до наданої заявником ксерокопії розписки, оскільки згідно ч.3 ст. 98 ЦПК України до заяви повинні надаватись копії доданих до неї документів. З цієї підстави, суд також позбавлений дійти до висновку, що вимога заявлена ОСОБА_1 ґрунтується на правочині.

Крім того, ч. 1 ст. 95 ЦПК України встановлюється, що судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

    Попри це, зі змісту ксерокопії наданої розписки від 01 червня 2009 року, безспірне встановлення належного боржника не представляється можливим, оскільки виходячи з її змісту, боржником вказується фізична особа ОСОБА_2, а підписувала та укладала розписку юридична особа ТОВ «Укрмагістраль» в особі директора ОСОБА_2 Разом з тим, заявник просить суд видати судовий наказ, зазначивши боржником фізичну особу ОСОБА_2

            На підставі викладеного вище вважаю, що відповідно до ст. 100 ЦПК України, заявнику слід відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу, роз’яснивши йому про право на звернення до суду в позовному порядку з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 96, 100  ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви щодо видачі судового наказу про стягнення заборгованості ОСОБА_1 до ОСОБА_2, - відмовити.

            Роз’яснити заявнику його право на звернення до суду в позовному порядку до ОСОБА_2, щодо видачі судового наказу про стягнення заборгованості на підставі боргової розписки від 01 червня 2009 року,  з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя:                                                                                                       А.В. Брага