Справа № 2-а-476/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2010 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області
В складі: головуючого судді Каракай Н.Д.
при секретарі : Юрченко Н.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
В С Т А Н О В И В:
22.04.2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення податкового боргу у сумі 886,37 грн., в зв'язку з тим, що відповідачу було видано акт ЗП № 06-002000 про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,57 га на території Дорожнянської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області та на території Гуляйпільської міської ради 11,9647 га (державний акт ЯЕ 266667). Відповідач самостійно здійснює обробіток зазначених земельних ділянок з метою отримання доходу.
У відповідності із п. 4.1.4 ст.4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р., № 2181, п. 8.1.3 Закону України № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб”, платник податку з доходів фізичних осіб надає до податкової інспекції декларацію про одержані протягом звітного календарного року доходи до 1 квітня року наступного за звітним.
Відповідачем 31.03.2009 року до ДПІ в Гуляйпільському районі подано декларацію про доходи, одержані у 2008 році, вхідний № 1454 від 31.03.2009 р. В розділі 1.3 декларації відповідачем було задекларовано доход, одержаний від використання земельної (частки) паю — 5000 грн.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок громадян із земель державної і комунальної власності оформлюється Державним актом на право власності або постійного користування на землю. Згідно зі ст.ст. 22, 121 Земельного кодексу України земля сільськогосподарського призначення передається у власність та користування фізичним особам для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га (для ведення садівництва — не більше 0,12 га, для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,1 га) для виробництва на ній, переробки та споживання сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб.
За рішенням місцевих рад розмір одержаних згідно з Державним актом земельних часток може бути збільшено. Крім переданих за рішенням місцевої ради земельних ділянок, громадяни відповідно до норм Цивільного кодексу України можуть додатково одержати у власність будь-які земельні ділянки на умовах купівлі-продажу, дарування, успадкування.
Як зазначив позивач, відповідно до п. 4.1 ст.4 ЗУ від 22.05.2003 р. № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” загальний річний оподаткований дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року. Згідно п.п 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 цього Закону, об'єктом оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід. Виключень і пільг щодо оподаткування доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної громадянами на земельних ділянках, що є отриманою в натурі земельної частки, вказаним законом не передбачено.
Таким чином, вартість відчуженої платником власної сільськогосподарської продукції (вирощеної/виробленої ним, включаючи продукцію первинної переробки) на земельних ділянках, що є отриманою в натурі земельної частки, є оподатковуваним доходом.
Державна податкова інспекція у Гуляйпільському районі згідно ч.2 ст. 14 Декрету №13-92 здійснила оподаткування доходу відповідача на підставі поданої ним декларації та визначила податкове зобов'язання в розмірі 750 грн.
Податок визначено за ставкою, встановленою п. 7.1 ст.7, п. 22.3 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року, №889 — 15 відсотків від об'єкта оподаткування, про що винесено податкове повідомлення № 0005691700/0 від 13.04.2009 р.
У відповідності із Законом України від 21.12.2000 року, № 2181 (п.5.2.1 ст.5) податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення. Це податкове зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку. Згідно п. 5.3.1 ст.5 Закону України № 2181 платник
-2-
податку зобов'язаний сплатити таке податкове зобов'язання протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Відповідач повинен був сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням № 0005691700/0 від 13.04.2009 р., та отримане платником 23.04.2009 року в строк до 25.05.2009 року.
До теперішнього часу відповідач не сплатив податкове зобов'язання.
Крім того, відповідач є платником земельного податку. У відповідності із положеннями ст. 2 Закону України “Про плату за землю” та ст. 206 Земельного Кодексу використання землі в Україні є платним. Згідно ст. 1 Закону України “Про плату за землю” земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з фізичних осіб за користування земельними ділянками (пай), яка перебуває у власності громадянина або в його користуванні. Суб`єктом плати є власник земельної ділянки, земельної частки. Підставою ж для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст. ст. 5, 13). Відповідно до ст. 14 Закону нарахування громадянам сум земельного податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу. Пунктом 6.1. статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181 передбачено в разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 та контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначається підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок податкового зобов'язання, сума податку, належного до сплати, граничні строки їх погашення.
Земельний податок сплачується громадянами рівними частками до 15 серпня і 15 листопада (ст. 17 Закону). Відповідачу було направлено податкове повідомлення № 0120571700 від 30.04.2009 р., яке отримане боржником особисто 18.06.2007 р. Сума податкового зобов'язання по платі за землю згідно розрахунку склала 289,62 грн. з розбивкою за термінами сплати: 17.08.2009 р. - 144,81 грн., 16.11.2009 р. - 144,81 грн.
Відповідачем частково сплачено податкове зобов'язання. Несплачена сума склала 136,37 грн..
Не сплачене у встановлений строк узгоджене податкове зобов'язання визнається податковим боргом.
На виконання вимог ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 боржнику було вручено першу податкову вимогу № 1/35 від 29.05.2009 року. У зв'язку з непогашенням податкового боргу напротязі місяця боржнику вручено другу податкову вимогу № 2/65 від 06.07.2009 року, у пункті 2 якої, позивач вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, однак даних вимог відповідач не виконав, тобто безпідставно ухилився від сплати податкового боргу. Як вказав позивач, на новостворений борг податкові вимоги не направлялися.
У зв'язку з цим, по особовій карточці ОСОБА_1 рахується 886,37 грн. податкової заборгованості.
Прохає суд стягнути з ОСОБА_1 податкову заборгованість у сумі 886,37 грн. на користь Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області.
Заборгованість підлягає перерахуванню: податок доходів з фізичних осіб — на розрахунковий рахунок № 33218800700102 місцевого бюджету Гуляйпільського району м. Гуляйполе, банк одержувач ГУДК у Запорізькій області МФО 813015 код ОКПО 34676890 — 750 грн.; земельний податок з фізичних осіб — на розрахунковий рахунок № 33218800700108 місцевого бюджету Гуляйпільського району Дорожнянської сільської ради, банк одержувач ГУДК у Запорізькій області МФО 813015 код ОКПО 34676890 — 136,37 грн.
В судовое засідання представник позивача не з`явився, надали суду письмове клопотання про розгляд справи без їх участі, на заявлених позовних вимогах наполягають, справа розглянута без їх участі на підставі наявних в ній доказів.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, справа розгянута без його участі на підстав наявних в ній доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до слідуючого:
В ідповідачу було видано акт ЗП № 06-002000 про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,57 га на території Дорожнянської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області та на території Гуляйпільської міської ради 11,9647 га (державний акт ЯЕ 266667). Відповідач самостійно здійснює обробіток зазначених земельних ділянок з метою отримання доходу.
У відповідності із п. 4.1.4 ст.4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р., № 2181, п. 8.1.3 Закону України № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб”, платник податку з доходів фізичних осіб надає до податкової інспекції декларацію про одержані протягом звітного календарного року доходи до 1 квітня року наступного за звітним.
Відповідачем 31.03.2009 року до ДПІ в Гуляйпільському районі подано декларацію про доходи, одержані у 2008 році, вхідний № 1454 від 31.03.2009 р. В розділі 1.3 декларації відповідачем було
-3-
задекларовано доход, одержаний від використання земельної (частки) паю — 5000 грн.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок громадян із земель державної і комунальної власності оформлюється Державним актом на право власності або постійного користування на землю. Згідно зі ст.ст. 22, 121 Земельного кодексу України земля сільськогосподарського призначення передається у власність та користування фізичним особам для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га (для ведення садівництва — не більше 0,12 га, для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,1 га) для виробництва на ній, переробки та споживання сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб.
За рішенням місцевих рад розмір одержаних згідно з Державним актом земельних часток може бути збільшено. Крім переданих за рішенням місцевої ради земельних ділянок, громадяни відповідно до норм Цивільного кодексу України можуть додатково одержати у власність будь-які земельні ділянки на умовах купівлі-продажу, дарування, успадкування.
Відповідно до п. 4.1 ст.4 ЗУ від 22.05.2003 р. № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” загальний річний оподаткований дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року. Згідно п.п 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 цього Закону, об'єктом оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід. Виключень і пільг щодо оподаткування доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної громадянами на земельних ділянках, що є отриманою в натурі земельної частки, вказаним законом не передбачено.
Таким чином, вартість відчуженої платником власної сільськогосподарської продукції (вирощеної/виробленої ним, включаючи продукцію первинної переробки) на земельних ділянках, що є отриманою в натурі земельної частки, є оподатковуваним доходом.
Державна податкова інспекція у Гуляйпільському районі згідно ч.2 ст. 14 Декрету №13-92 здійснила оподаткування доходу відповідача на підставі поданої ним декларації та визначила податкове зобов'язання в розмірі 750 грн.
Податок визначено за ставкою, встановленою п. 7.1 ст.7, п. 22.3 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року, №889 — 15 відсотків від об'єкта оподаткування, про що винесено податкове повідомлення № 0005691700/0 від 13.04.2009 р.
У відповідності із Законом України від 21.12.2000 року, № 2181 (п.5.2.1 ст.5) податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення. Це податкове зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку. Згідно п. 5.3.1 ст.5 Закону України № 2181 платник
податку зобов'язаний сплатити таке податкове зобов'язання протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Відповідач повинен був сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням № 0005691700/0 від 13.04.2009 р., та отримане платником 23.04.2009 року в строк до 25.05.2009 року.
Крім того, відповідач є платником земельного податку. У відповідності із положеннями ст. 2 Закону України “Про плату за землю” та ст. 206 Земельного Кодексу використання землі в Україні є платним. Згідно ст. 1 Закону України “Про плату за землю” земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з фізичних осіб за користування земельними ділянками (пай), яка перебуває у власності громадянина або в його користуванні. Суб`єктом плати є власник земельної ділянки, земельної частки. Підставою ж для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст. ст. 5, 13). Відповідно до ст. 14 Закону нарахування громадянам сум земельного податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу. Пунктом 6.1. статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181 передбачено в разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 та контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначається підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок податкового зобов'язання, сума податку, належного до сплати, граничні строки їх погашення.
Земельний податок сплачується громадянами рівними частками до 15 серпня і 15 листопада (ст. 17 закону). Відповідачу було направлено податкове повідомлення № 0120571700 від 30.04.2009 р., яке отримане боржником особисто 18.06.2007 р. Сума податкового зобов'язання по платі за землю згідно розрахунку склала 289,62 грн. з розбивкою за термінами сплати: 17.08.2009 р. - 144,81 грн.,
16.11.2009 р. - 144,81 грн.
Відповідачем частково сплачено податкове зобов'язання. Несплачена сума склала 136,37 грн..
До теперішнього часу відповідач не сплатила податкове зобов'язання. Не сплачене у встановлений строк узгоджене податкове зобов'язання визнається податковим боргом.
На виконання вимог ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 боржнику було вручено першу податкову вимогу № 1/35 від 29.05.2009 року. У зв'язку з непогашенням податкового боргу напротязі місяця боржнику вручено другу податкову вимогу № 2/65 від 06.07.2009 року, у пункті 2 якої, позивач вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, однак даних вимог відповідач не
-4-
виконав, тобто безпідставно ухилився від сплати податкового боргу.
У зв'язку з цим, по особовій карточці ОСОБА_1 рахується 886,37 грн. податкової заборгованості.
Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 750 грн. та земельний податок — 136,37 грн.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-161-163 КАС України, ст.10 п.11 Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.ст. 3, 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Стягнути з ОСОБА_1 податкову заборгованість у сумі 886,37 грн. на користь Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області.
Заборгованість підлягає перерахуванню: податок доходів з фізичних осіб — на розрахунковий рахунок № 33218800700102 місцевого бюджету Гуляйпільського району м. Гуляйполе, банк одержувач ГУДК у Запорізькій області МФО 813015 код ОКПО 34676890 — 750 грн.; земельний податок з фізичних осіб — на розрахунковий рахунок № 33218800700108 місцевого бюджету Гуляйпільського району Дорожнянської сільської ради, банк одержувач ГУДК у Запорізькій області МФО 813015 код ОКПО 34676890 — 136,37 грн.
З повним текстом постанови сторони можуть ознайомитись 24.08.2010 року.
На постанову може бути подана апеляція до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя: