Справа № 2-3896
2010 р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 року
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Мірошниченка М.А.
при секретарі Васильєвої Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Макіївці справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про визнання бездіяльності незаконною та покладання зобов’язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до закону,
ВСТАНОВИВ:
17 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання бездіяльності незаконною та покладання на відповідача зобов’язання здійснити нарахування і виплату їй підвищення до пенсії як дитині війни, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її права на отримання належних за законом соціальних виплат.
Посилаючись на порушення її конституційних прав на належний соціальний захист, позивачка просить суд визнати бездіяльність відповідача незаконною та покласти на Управління зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а також з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року.
У заяві на адресу суду позивачка підтримала заявлені вимоги, в обґрунтування яких послалася на факти і обставини, викладені у позовній заяві, просив справу розглянути у її відсутності.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області, у судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у відсутності представника відповідача не подавав.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України), установив наступне.
Приписами Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-1V «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон № 2195-IV). який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлений правовий статус дітей війни та визначені основи їх соціального захисту, гарантована їх соціальна захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги. Дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
В частині шостій цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За даними паспорту серії НОМЕР_1 виданого Гірницьким районним відділом УМВС України в м.Макіївці ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України /а.с.7/.
Правовий статус позивачки як дитини війни підтверджено пенсійним посвідченням НОМЕР_2, виданим управлінням Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки /а.с.7/.
У пункті 12 статті 71 від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та в статті 111 цього Закону визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті шостої Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 30 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-1V "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і текст статті шостої викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
На виконання вимог Закону 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до пункту восьмого якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн.
Між тим Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена у новій редакції.
Відповідно до вимог статті 152 Конституції України, статті 73 Закону «Про Конституційний Суд України» та пункту 5 зазначених Рішень Конституційного Суду України положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.
Таким чином, відповідні норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 9 липня 2007 року, а норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 22 травня 2008 року втратили чинність, унаслідок чого відновлена попередня редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої пенсія такій категорії осіб підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Положення Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-V «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не містять відомостей щодо встановлення розміру підвищення до пенсії дітям війни, а також призупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На теперішній час Закон діє у зазначеній редакції.
На протязі 2008 та 2009 років за даними управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки доплата позивачки до пенсії як дитині війни нараховувалась і виплачувалась у твердому розмірі щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Між тим згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановленні цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
В пункті п’ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз’яснено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні цивільного спору підлягають застосуванню з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а також з 1 січня 2009 року положення статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу.
З огляду на наведене випливає, що управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти згідно до вимог статті 6 Закону № 2195- IV і здійснити позивачці належні нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни, що не було зроблено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що незаконною бездіяльністю відповідача у 2009 році були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси позивачки.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, мінімальний розмір якої, згідно статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначили механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин визначена в частині 1 статті 28 цього Закону величина мінімального розміру пенсії за віком підлягає застосуванню для обчислення інших пенсій і доплат.
Передбачене в статті 71 Закону “Про Державний бюджет України на 2009 рік” право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат в абсолютних сумах у межах асигнувань, встановлених за відповідними бюджетними нормами, на думку суду, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а у наведеній статті Закону № 835 - вихідним критерієм розрахунку є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Оцінивши надані сторонами відповідно до правил статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивачки про виплату їй у 2009 році підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є законними і підлягають задоволенню частково.
Розмір понесених позивачем судових витрат, а саме: судовий збір у розмірі – 51 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення у сумі – 120 грн. підтверджується наявними у справі квитанціям від 11.03.2010 р. /а.с.1-2/.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Приймаючи до уваги, що органи Пенсійного Фонду України відповідно до п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” звільнені від сплати державного мита, то у задоволенні вимог позивачки про стягнення з УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки на її користь сплачених нею судових витрат у вигляді судового збору розміром державного мита 51 грн., слід відмовити.
Згідно ст. 79 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати, пов’язані з розглядом судової справи, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення, які сплачені позивачем у розмірі та порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України і відповідно до ст. 81 ч. ч. 3,4 ЦПК України ці витрати сплачуються при зверненні до суду і не покладаються на сторони після розгляду справи судом, а тому і у цій частини вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Отже, підстави для розподілу судових витрат між сторонами, відповідно до ст. 88 ЦПК України, відсутні.
На підставі викладеного, ст. ст. 3, 6, 8, 19, 22, 23, 75, 83, 92, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 р. № 10-рп2008, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про прожитковий мінімум", 3акону України "Про державний бюджет на 2007 рік", Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік ", 3акону України "Про державний бюджет на 2009 рік", керуючись ст. ст. 1,4, 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про визнання бездіяльності незаконною та покладання зобов’язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до закону - задовольнити.
Визнати бездіяльність щодо нездійснення належних соціальних виплат незаконною та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки провести ОСОБА_1 нарахування і виплату з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року, щомісячного підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично отриманих сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя М.А. Мірошниченко