Справа № 2-2100/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
ЗАОЧНЕ
(вступна та резолютивна частини)
20 серпня 2010 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого – судді Петрюченко М.І.
секретарі – Ковтонюк Г.В.
позивачі – ОСОБА_1
представнику позивача – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Іллічівську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
В И Р І Ш И В:
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – відмовити за пропуском строку позовної давності.
Заочне рішення може бути оскаржено, крім відповідача, в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом 10 днів з дня оголошення рішення, або отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Петрюченко М.І.
Справа № 2-2100/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
ЗАОЧНЕ
20 серпня 2010 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого – судді Петрюченко М.І.
секретарі – Ковтонюк Г.В.
позивачі – ОСОБА_1
представнику позивача – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Іллічівську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И В:
08 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3, просив суд стягнути з нього борг у розмірі 44 178 гривень за договором позики. Вимоги мотивовані тим, що 29 листопада 2002 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно якому позивач передав відповідачу ОСОБА_3 суму у розмірі 1000 доларів США. ОСОБА_3 зобов’язався повернути борг 29 листопада 2003 року, однак до теперішнього часу свої зобов’язання не виконав. З урахуванням відсотків за користування кредитом в сумі 50 доларів щомісячно відповідач зобов’язаний повернути борг у розмірі 5 550 долларів США.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про слухання справи повідомлений, при цьому до суду не надійшло повідомлення про причини неявки відповідача. У зв'язку з чим судом ухвалено рішення про заочний розгляд справи.
Суд, вислухавши позивача та його представника по справі, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що у позові необхідно відмовити з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
29 листопада 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 буд укладений договір позики, згідно якому ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 отримав грошову суму у розмірі 1000 доларів США (а.с.6). Відповідач ОСОБА_3 зобов’язався повернути борг до 29 листопада 2003 року, але до теперішнього часу борг не повернув.
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу Україні, за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, але позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач пропустив строк позовної давності.
В судовому засіданні позивач поважними причинами пропуску строку позовної давності вказує на ті обставини, що відповідач ОСОБА_3 постійно просив відстрочити повернення боргу, в останній раз він просив відстрочити влітку 2009 року, після чого від виконання своїх обов’язків ухилився. Таким чином строк позовної давності, на думку позивача, пропущений з поважних причин. Однак позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача, та яким чином, з вимогою щодо повернення боргу.
Суд не може погодитися про поважність причин пропуску строку позовної давності з наступних підстав.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно договору займу від 29 листопада 2002 року, відповідач зобов’язаний був повернути позивачу борг до 29 листопада 2003 року, однак борг не повернув. Таким чином, позивач про порушення свого права знав ще з 29 листопада 2003 року, з цієї дати і починається перебіг строку позовної давності. Сплинув цей строк 29 листопада 2006 року. Позивач в суд звернувся 08 липня 2010 року, тобто після закінчення строку позовної давності.
Суд не знайшов підстав для поновлення строку, оскільки поважність причин пропуску строку нічим не підтверджена: так немає ніяких даних про те, що відповідач просив відстрочку в поверненні боргу. До суду позивачем не надано жодного листа на ім’я відповідача про повернення боргу.
Згідно з викладеним, на підставі ст. 257, 267, 1046 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 30, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – відмовити за пропуском строку позовної давності.
Заочне рішення може бути оскаржено, крім відповідача, в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом 10 днів з дня оголошення рішення, або отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Петрюченко М.І.