Справа № 2 - 3852

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 серпня 2010 року                         Ялтинський міський суд АР Крим у складі:                

                         головуючого судді – Кайро І.А.

                                  при секретарі -  Рябцевої А.С.

 за участю представника позивача Фірсова А.В., відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому  засіданні в залі суду м. Ялти цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Індустріально – експортний банк» до ОСОБА_2,  відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим, 3-я особа Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим, ОСОБА_3 про зняття арешту та заборони відчуження на автомобіль

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим, 3-я особа Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим, ОСОБА_3, про зняття арешту та заборони відчуження на автомобіль.

    Вимоги мотивовані тим, що 05 березня 2008 року між ними та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит у сумі 16764 долари США 35 центів.

    05 березня 2008 року у якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ними було укладено договір застави транспортного засобу, згідно якого ОСОБА_2 передав в заставу банку автомобіль НОМЕР_1.

    Разом з тим Державним виконавцем ВДВС ЯМУЮ при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Ялтинським міським судом, було накладено арешт та заборону здійснювати відчуження транспортного засобу ОСОБА_2, що знаходиться у них у заставі. Вищезазначені дії державного виконавця на їх думку порушують їх права, оскільки арешт та заборона відчуження накладено на майно яке знаходиться у заставі банку, оскільки звернення стягнення на таке майно не допускається, у зв’язку з чим вони та змушені звернутися до суду з даною позовною заявою.  

    Відповідач ОСОБА_2  у судовому засіданні позов визнав, пояснивши що дійсно належний йому транспортний засіб знаходиться у заставі в банку, у зв’язку з чим на нього не можливо накладення арешту.

    Представник відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, причин неявки суду не надав.  

    3-ї особи у судове засідання не явилися, про день  та час розгляду справи сповіщені належним чином, причину неявки суду не надали.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст. 52, 526, 530 ЦК України – зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно з вимогами закону або договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1048-1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором .

Відповідно до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов’язків встановлених договором позики (кредитним договором), щодо забезпечення повернення позики позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 572 ЦК України кредитор має право у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

У відповідності до вимог ст. 589 ЦК України та ст. 19 ЗУ «Про заставу» передбачено, що в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому судом вставлено, що 05 березня 2008 року між ПАТ «Індустріально – експортний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №222/705295, згідно якого останній отримав кредит у сумі 16764 долари США 35 центів.

    05 березня 2008 року у якості забезпечення виконання зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором, між ПАТ «Індустріально – експортний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, згідно якого ОСОБА_2 передав в заставу банку автомобіль НОМЕР_1.

    18 березня 2008 року банком було зареєстроване обтяження на предмет застави.

    17 серпня 2009 року до вищезазначеного кредитного договору та договору застави було укладено договір про внесення змін, згідно яких було змінено дату виконання основного зобов’язання, та строк користування кредитом продовжено до 04 березня 2018 року та 19 серпня 2009 року були зареєстровані зміни в реєстрі обтяжень рухомого майна.

При цьому судом також встановлено, що державним виконавцем ВДВС ЯМУЮ при примусовому виконанні виконавчого листа №1-330/2009 року, виданого Ялтинським міським судом 05 жовтня 2009 року, було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження, після чого складено акт опису та арешту майна ОСОБА_2, а саме автомобілю НОМЕР_1.

Згідно п.7 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», спори, що виникають у виконавчому провадженні відносно звернення стягнень на майно що знаходиться у заставі, вирішуються виключно у судовому порядку.

    Відповідно до п.4 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя про таке звернення та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовною заявою про виключення заставленого майна з акту опису та арешту.

    На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вищезазначеними діями державного виконавця були порушені права ПАТ «Індустріально – експортний банк», оскільки вони у відповідності до вищезазначених норм закону мають переважне право на одержання задоволення за рахунок майна ОСОБА_2, що знаходиться у них в заставі, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача засновані на законі та підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту його цивільних прав шляхом, шляхом зняття арешту та заборони відчуження на майно, вважаю за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом виключення заставленого майна з акту опису та арешту, оскільки саме такий спосіб захист управ позивача передбачений чинним законодавством України.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, та дії державного виконавця визнані такими, що порушують права позивача, саме з відповідача ВДВС ЯМУЮ АР Крим  на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.  

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 572, 589, 590, 1052 ЦК України ст.ст. 1,13, 19, 20 ЗУ "Про заставу", керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Індустріально – експортний банк» - задовольнити.

Виключити заставлене майно, а саме автомобіль марки Шевролет Лачетти, тип легковий седан, номер кузову НОМЕР_3, д/н НОМЕР_2 2008 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_2 з акту опису та арешту серії АА №132985 від 19 березня 2010 року.  

Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим  на користь публічного акціонерного товариства «Індустріально – експортний банк» , судовий збір у сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 (тридцять сім) гривень.

Рішення суду  може бути  оскаржено  в  апеляційному  порядку  в Апеляційний суд  АРК  через  Ялтинський  міський  суд  в порядку  та строки  передбачені  ст.  ст. 294,  296  Цивільного процесуального кодексу  України

Суддя: підпис

З оригіналом згідно                               Рішення не набрало законної сили

Суддя

Секретар