Справа № 2-11911/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді – Браги А.В.,
при секретарі – Воробйові О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
05 липня 2010 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом.
Позивач у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він є дитиною війни, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська та має отримувати підвищення до пенсії у розмірі встановленому ст. 6 зазначеного Закону, однак всупереч вимог чинного законодавства України відповідач не здійснює виплату такого підвищення позивачу, а тому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати йому щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за період з 02.04.2006 року по 31.12.2006р., з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 18.11.2008р., 19.11.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 30.06.2010р., стягнути з останнього на користь позивача 3145,35 грн. та в подальшому нараховувати та виплачувати щомісячно йому пенсію з урахуванням 30 відсотків соціальної надбавки від мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В судове засідання позивач не з‘явився, просив розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення, відповідно до яких просила розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що у спірному періоді Законами України «Про державний бюджет на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. В наданих запереченнях представник відповідача також вказувала, що позивачем було пропущено строк позовної давності, наполягала на застосуванні судом наслідків його збігу та просила слухати справу без її участі.
18 серпня 2010 року, на підставі п. 2. ч.1 ст. 205 ЦПК України, провадження у частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 02.04.2006р. по 20.11.2009р. було закрито, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2010 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська (справа №2-а-103/10) за вказаний період були вирішені позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення на користь позивача невиплаченої державної допомоги передбаченою ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних під став.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закон України «Про соціальний захист дітей війни №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, має статус «дитини війни» та перебуває на обліку у відповідача, ці обставини підтверджуються матеріалами справи та не оспорюються відповідачем.
Позивач в 2010 році звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по виплаті відповідного підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у відповідь на яку відповідач відмовив йому провести перерахунок підвищення як дитині війни, посилаючись на те, що таке підвищення виплачується позивачу в повному обсязі відповідно до розмірів, встановлених діючим законодавством.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», Закону України «Про конституційний Суд України», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 рік №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Отже, вимоги щодо підвищення пенсії в період з 21.11.2009р. по 31.12.2009р. та у період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. підлягають задоволенню, оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію позивачу відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» період з 21.11.2009р. по 31.12.2009р. та у період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Проте, відповідач будь-яких дій з цього приводу не здійснював, неправомірно відмовивши позивачу в проведенні перерахунку призначеної пенсії з урахуванням права позивача на підвищення пенсії на 30 відсотків, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум встановлений на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. А згідно ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-IV, прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць встановлено у розмірі з 1 листопада 2009 року – 573 грн., з 1 січня 695 грн., з 1 квітня – 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська області провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 21.11.2009р. по 31.12.2009р. та у період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім того, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005 року).
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд виходив з принципів пріоритетності прав громадян України, гарантованих Конституцією України, а також з принципу недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, регламентованого нормами прямої дії – Конституції України.
Враховуючи, що вимоги позивача ґрунтуються на нормах Конституції України, що гарантують забезпечення соціальних виплат певним категоріям громадян, в тому числі й позивачу, який має правовий статус, визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а його право на отримання підвищення до пенсії регламентовано та захищено імперативними нормами Конституції України та Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також беручи до уваги, що відповідач у позасудовому порядку донарахування та виплату належних позивачу до сплати сум не здійснює, чим порушує права позивача на отримання таких виплат, суд вважає за необхідне в цієї частині заявлені позовні вимоги задовольнити.
В частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача на майбутній час здійснювати нарахування державної допомоги відповідно до вимог закону, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на час розгляду справи спір з цього приводу між сторонами відсутній і порушень прав, свобод чи інтересів позивача не відбулося, тим більше неможливо встановити норми законодавства, які будуть регулювати спірні відносини в майбутньому часі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 46, 58, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», п п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», п. 2 ст. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», ст. ст. 73, 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212-215, 223 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська відносно виплати позивачу ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 21.11.2009р. по 31.12.2009р. та у період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р., - неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська провести перерахунок призначеної пенсії позивачу ОСОБА_1 з урахуванням його права на підвищення пенсії на 30 відсотків, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди 21.11.2009р. по 31.12.2009р. та у період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між перерахованою та фактично виплаченими сумами.
В іншій частині позовних вимог, – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: А.В. Брага