№2-356/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2010 року Васильківський районный суд Дніпропетровської області
у складі: судді – Порох К.Г.
при секретарі – Лук’я ненко О.В.
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому попередньому судовому засіданні в сел.Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, третіх осіб – Придніпровської товарної біржі, державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства «Синельниківвське МБТІ»
«Про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку»,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з указаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що 31 травня 1999 року за договором купівлі-продажу № 052 , зареєстрованого у Васильківському філіалі Придніпровської товарної біржі відповідач ОСОБА_2 придбав у КСП „Правда” Васильківського району житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Договір зареєстрований Синельниківським МБТІ реєстрі №6 від 20 вересня 1999року за № 148.
В нотаріальному порядку договір купівлі- продажу не зареєстрований. Зареєструвати договір в нотаріальному порядку не має можливості в зв’язку з ліквідацією КСП»Правда»- попереднього власника спірного будинку.
27 листопада 2007 року вони з відповідачем розірвали шлюб. Оскільки зазначений житловий будинок придбаний подружжям в період шлюбу, він є спільною власністю подружжя. Провести добровільний поділ спільного майна вони не мають можливості через відсутність правовстановлюючого документу та неможливості його отримання в позасудовому порядку, в зв’язку з чим звертається в суд.
Просила суд поновити строк позовної давності, оскільки через незнання законів вважала, що договір оформлений належним чином, визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та КСП „Правда” Васильківського району, визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 визнав позов повністю, не заперечує проти задоволення вимог позивачки.
Чаплинська селищна рада Васильківського району позовні вимоги визнала, надала суду заяву, в якій просить розглядати справу у їх відсутність.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу.
В порядку ч.4 ст.174 ЦПК України суд у разі визнання відповідачем позову за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Визнання позову відповідачем не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, а тому підлягає задоволенню.
В ст.15 -16 ЦК України(2004рік) зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, визнання права визначається як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Судом встановлено, що 31.05.1999р. між громадянином ОСОБА_2 та КСП „Правда” Васильківського району було укладено договір купівлі-продажу №052 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який був зареєстрований Придніпровською товарною біржею (а.с.7).
Описані правовідносини є цивільно-правовими, тому, враховуючи час їх виникнення, слід застосувати Цивільний Кодекс України в редакції 1963 року.
Відповідно до ст..224 ЦК України (ред..1963року) за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
В даному випадку сторони виконали всі суттєві умови договору купівлі –продажу жилого будинку , а саме: продавець - КСП „Правда” Васильківського району передав у власність покупцю ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1, а покупець – ОСОБА_2 31 травня 1999р. прийняв будинок й сплатив за нього зазначену в договорі суму, вселився в будинок й проживає в ньому по теперішній час.(а.с. 4,7).
Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України ( 1963), якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга ухиляється від її нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати останню дійсною. В цьому разі нотаріальне оформлення угоди у подальшому не вимагається.
Твердження позивачки про неможливість вирішення спору в позасудовому порядку підтверджується витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи - КСП «Правда» у зв’язку з визнанням її банкрутом.(а.с.5-6).
За таких обставин є всі підстави для визнання вказаного договору купівлі-продажу дійсним.
Позивач ОСОБА_1 є належною стороною по справі, а її позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1. перебували в зареєстрованому шлюбі і розірвали його,що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 27.11.2009 року (а.с.8).
28 грудня 2009 року позивачка ОСОБА_1. зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і після реєстрації шлюбу її прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.9).
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 63 СК України - дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 статті 70 Сімейного Кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не передбачено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В частині 3 ст. 368 ЦК України також зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторони підтвердили факт, що спірний будинок придбаний під час шлюбу і є їхньою спільною власністю, а тому суд вважає за можливе визнати вказаний вище договір купівлі-продажу дійсним та визнати право власності на Ѕ частину вказаного будинку за позивачкою ОСОБА_5.
На підставі ч.5 ст. 267 ЦК України суд вважає можливим поновити строк позовної давності позивачці, так як на час укладення договору купівлі-продажу будинку чинним законодавством передбачалось укладення таких договорів товарними біржами.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.47ч.2, 224 Цивільного Кодексу Української РСР в редакції 1963 року, ст.10, 15, 16, 267, 368, 392 ЦК України(ред.2004року), ст.ст. 60, 63, 70 Сімейного кодексу України, ст. 10, 60, 62, 130, 174, 212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності.
Договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними господарськими спорудами і будівлями АДРЕСА_1 від 31 травня 1999 року, укладений між ОСОБА_2 та КСП «ПРАВДА» Васильківського району Дніпропетровської області, визнати дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1,
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Васильківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення.
Суддя: