Справа № 2-2717-10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
13 серпня 2010 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Шавиріної Л.П.
при секретарі - Подосельник Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Красний Лиман у відсутності сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій неправомірними, перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд-
ВСТАНОВИВ:
Об липня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2010 року і далі, як постраждалому від аварії на ЧАЕС 1 категорії.
В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_2 не з'явилися, про час та місце розгляду справи були попереджені, позов підтримали повністю і просили його задовольнити, а справу розглянути у їх відсутності.
Представник відповідача УПФУ в м. Красний Лиман, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», від 20.12.2005 року, «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року, «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 27.12.2007 року, «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року, «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 26.04.2010 року, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року.
Судом встановлено, що відповідно до довідки, наданої УПФУ в м. Красний Лиман, та копій посвідчень позивач перебуває на обліку в Єдиному Державному реєстрі осіб пільгової категорії як постраждалий від аварії на Чорнобильській АЕС І категорії (посвідчення серія НОМЕР_2, серія НОМЕР_3, № НОМЕР_1), визнаний інвалідом 3 групи, тобто має право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, які постраждали від аварії на ЧАЕС(а.9,13-14,16).
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХП особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами Ш групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 вказаного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів Ш групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим за 6 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується конституцією України (ч.2 ст.46).
Відповідно до ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, як втратили працездатність, визначеного законом.
Аналізуючи вимоги позивача, суд встановив, що проводячи виплати позивачу основної та додаткової пенсії з 01.01.2006 року по теперішній час, відповідач керувався вимогами постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1, 30.05.1997 року № 523, від 22.05.2008 року № 530 та від 16.07.2008 року № 564, законами України про державні бюджети на 2006,2007, 2008 рік і виплачував позивачу додаткову пенсію в розмірі 19,91 грн., 15% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та пенсію як інваліду 3 групи в розмірі від 600 до 1200 грн.(а.с.9).
Між тим відповідно до законів України про державні бюджети України на 2006-2010 роки такі мінімуми встановлені у наступних розмірах :
1. 2006 рік - з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.;
2. 2007 рік - з 1 січня — 380 грн., з 1 квітня — 406 грн., з 1 жовтня -411 грн.;
3. 2008 рік - з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня -498 грн.;
4. 2009 рік - 498 грн.;
5. 2010 рік - з 1 січня 2010 р. - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн.
Підпунктом 12 пункту 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» ст. 50 Закону № 796-ХП було викладено у редакції, яка зменшувала права та соціальні гарантії позивача.
Але відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині зменшення соціальних гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі і п/п 12 п.28 розділу П закону було визнано неконституційним.
Статті 1, 3 Конституції передбачають, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою ; права і свободі людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тому частиною 1 статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення України.
В разі порушення прав громадян право на судовий захист передбачається ст. 55 Конституції України, ст. 3 ЦПК України. І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене.
Згідно ст.. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і ціль спрямування цих видатків.
На підставі ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, що не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України, тому що згідно ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії. 3акони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються проава і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Тому частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, що якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акту закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.
Отже, враховуючи принцип пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», та постанов № 523 від 30.05.1997 року «Про затвердження Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 530 від 22.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на підставі яких були призначені пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача і після 31.07.2010 року, тобто після звернення до суду, не порушувати його права та законні інтереси, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню бо дані правовідносини носять публічно-правовий характер, тобто до суду можуть бути оскаржені лише вже вчинені органом владного повноваження рішення, дії чи бездіяльність.
Тому суд вважає доведеним, що порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року. А також з 22.05.2008 року по 31 липня 2010 року. Тобто, позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1,3,19,46,55,92,95 Конституції України, ст.ст. 50,54 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 4,8,10-11, 60,205,212-215 ЦК України, суд-
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман в щодо відмови у перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії Ш групи та додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної пенсії як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії Ш групи за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року відповідно до вимог частини 4 ст.54 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих сум.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю, за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року відповідно до вимог статті 50 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих сум.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд в 10-денний строк з дня отримання його копії.
Рішення може бути переглянуто за заявою відповідача поданою до Краснолиманського міського суду у 10-денний строк з дня отримання його копії.
Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у 1 примірнику.
Головуючий суддя —