Справа № 2-446/2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02.04.2007 року, Кам’янобрідський  районний суд м.Луганська  в складі:

головуючого           судді КОТЛЯРОВОЇ І.Ю.

при секретарі ВАГІНІЙ М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства закритого типу «Виробничо-комерційної фірми «Кумір» (надалі АТЗТ ВКФ «Кумір») про встановлення факту володіння будівлею, визнання договору купівлі-продажу дійсним та встановлення права власності на будівлю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, вказавши в обґрунтування заявлених вимог, що 10.01.2002 року між ним та відповідачем АТЗТ ВКФ «Кумір», у особі її директора ОСОБА_1., було укладено договір купівлі-продажу недобудованого об’єкту – будівлі магазину, розташованої за адресою: м.Луганськ, вул.21-го МЮДа, на підставі чого позивачем було проведено повний розрахунок з відповідачем  за вищевказану будівлю у розмірі 2000 гривень, у зв’язку із чим було складено акт прийомки-передачі приміщення магазину, розташованого за адресою: м.Луганськ, вул.21-го МЮДа від 15.03.2002 року. У зв’язку із тим, що при оформленні позивачем належних документів на вищевказану будівлю, виявилося, що право власності АТЗТ ВКФ «Кумір» на цю будівлю не зареєструвало, договір купівлі-продажу нотаріально оформлено не було, відповідач ухиляється від його належного оформлення, позивач просить визнати договір купівлі-продажу від 10.01.2002 року, укладений між ним та АТЗТ ВКФ «Кумір», дійсним та визнати за ним право власності на будівлю магазину розташованого за адресою: м.Луганськ, вул.21-го МЮДа (біля будинку №112).

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, пояснивши, що згідно із рішенням Виконкому Луганської міської ради від 03.07.2002 року йому було відведено земельну ділянку площею 0,0800га під будівництво та розміщення магазину за адресою: м.Луганськ, вул.21-го МЮДа, та одночасно припинено право тимчасової довгострокового користування вищевказаною земельною ділянкою АТЗТ ВКФ «Кумір», із чого вбачається, що зведена на цій ділянці будівля була власністю відповідача, але оскільки вона не була добудована та не введена у експлуатацію, відповідачем не були належним чином оформлені правовстановлюючі документи на спірну будівлю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, з визнанням усіх позовних вимог позивача та наданням відповідної виписки з протоколу загальних зборів  акціонерів АТЗТ ВКФ «Кумір».

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка, перевіривши матеріали справи та  дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає  задоволенню.

    Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 220 ЦК України (2003 року) визначено, що якщо сторони домовилися по всіх умовах договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, при цьому його наступне нотаріальне посвідчення не вимагається. Такі вимоги було закріплено також у ст.ст. 224-239 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення договору.

    В даному випадку, суд вважає встановленим наявність усіх необхідних по закону підстав для визнання договору купівлі - продажу дійсним при відсутності підстав, які б заважали б цьому.

Так, судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 10.01.2002 року, АТЗТ ВКФ «Кумір», у особі директора ОСОБА_1. продало, а ОСОБА_3, придбав недобудований об’єкт – будівлю магазину, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул.21-го МЮДа, за 2000 гривень (а.с.7), на підтвердження того, що договір виконано сторонами у повному обсязі,  було складено акт прийомки – передачі приміщення магазину за адресою: м.Луганськ, вул.21-го МЮДа, від 15.03.2002 року (а.с.8).

Будівлю магазину АТЗТ ВКФ «Кумір» було збудовано на земельній ділянці, наданій підприємству на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 20.03.1997 року за №104/40, у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди площею 0,0800 га за адресою: м.Луганськ, вул. 21-го МЮДа для будівництва магазину, міні-пекарні, складських та ремонтних приміщень. Таким чином, вбачається, що зведена  відповідачем на вищевказаній земельній ділянці будівля магазину, на час укладення договору була його власністю.

Крім того, на підставі рішення виконкому Луганської міської ради від 03.07.2002 року за №95/16 було припинено право АТЗТ ВКФ «Кумір» тимчасового довгострокового користування на умовах оренди земельною ділянкою за адресою: м.Луганськ, вул.21-го МЮДа з наданням громадянину ОСОБА_3 згоди на відведення вищевказаної земельної ділянки під будівництво та розміщення магазину, придбаного ОСОБА_5 у відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.2002 року (а.с.9).Згідно із висновком Управління  Луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин від 25.04.2005р. за №25-04/14 громадянину ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та розміщення будівлі магазину за адресою: м.Луганськ, вул.21-го МЮДа (біля будинку №112) (а.с.10-11) та прийнято рішення Луганською міською радою від 27.09.2005р. за №36/137 (а.с.12).

Згідно із довідкою наданою заступником начальника управління, головного архітектора, управління архітектури та градобудівництва Луганської міської ради В.Женеску, при обстежені земельної ділянки за адресою: м.Луганськ, вул.21-го МЮДа та ознайомлення з документами, управління вважає за можливе будівлі магазину, розташованій на вищевказаній земельній ділянці присвоїти адресу: м.Луганськ, вул.21 -го МЮДа, 110-а (а.с.14).

З показань свідка ОСОБА_1 вбачається, що дійсно між АТЗТ ВКФ «Кумір» та ОСОБА_3 10.01.2002 року було укладено договір купівлі-продажу. Сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне виконання договору, що підтверджується самим договором купівлі-продажу та актом прийомки – передачі, але у зв’язку із тим, що у АТЗТ ВКФ «Кумір», директором якого на час укладення договору був свідок, не мала усіх належно оформлених документів на недобудований об’єкт – будівлю магазину, вони не мали змоги оформити договір належним чином, а саме його нотаріальне посвідчення.

 У суду не має підстав ставити під сумнів істинність фактів повідомлених свідком. Будь-яких даних про його зацікавленість у вирішенні справи не має, його свідчення не пртирічуть і іншим дослідженим судом доказам.          

Таким чином, факт виникнення між сторонами правовідносин по угоді купівлі-продажу встановлений судом, підтверджується письмовими доказами, частково виконаний і, відповідно, тягне за собою зміну права власності на користь позивача на будівлю магазину, що належала раніше АТЗТ ВКФ «Кумір». Також суд вважає достовірним ствердження позивача про те, що неналежне оформлення угоди купівлі-продажу перешкоджає йому як власникові в повноцінній реалізації всіх його прав по володінню, користуванню й розпорядженню належним йому майном, у зв'язку із цим визнає необхідним задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідно до п.2 ст.48 Закону України “Про власність”, власник вправі вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б вони й не були пов'язані з позбавленням володіння.

    На підставі викладеного та керуючись ст. 48 ч.2 Закону України «Про власність», ст.ст. 220, 334, 655-657 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.ст. 224- 239 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

    Визнати договір купівлі-продажу недобудованого об’єкту – будівлі магазину, розташованої за адресою: м.Луганськ, вул. 21-го МЮДа (біля будинку №112) від 10.01.2002 року між продавцем – АТЗТ ВКФ «Кумір»  та покупцем – ОСОБА_3 дійсним.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на будівлю магазину, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул. 21-го МЮДа, 110-а.

    Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                                 І.Ю.Котлярова