Справа № 2-444/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20.04.2007 року, Кам’янобрідський районний суд м.Луганська, у складі:

головуючого  судді Котлярової І.Ю.

при секретарі Вагіній М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «П Дуссманн – Україна» в особі Східно - Української філії про визнання права користування житловою площею, усунення перешкод у реєстрації за місцем проживання,  

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка  ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ДП « П Дуссманн - Україна»  в особі  Східно-Української філії, в якому послалася на те, що вона протягом тривалого часу  мешкає в квартирі АДРЕСА_1, куди вселилася з червня 2006 року з відома працівників житлового органу, в особі відповідача,  на балансі якого знаходиться квартира. Інших осіб, які б мешкали, або мали право на жилу площу у цій квартирі, ні на момент її вселення, ні на теперішній час, немає. З моменту її вселення до вказаної квартири з нею фактично було укладено договір найму житлового приміщення. Квартира відповідає вимогам закону стосовно можливості бути предметом договору найму жилого приміщення, оскільки вона є окремою ізольованою квартирою. Вона виконує обов’язки квартиронаймача, регулярно оплачує квартплату та комунальні послуги, відповідач приймає від неї платежі,  вона підтримувала та підтримує квартиру у належному технічному стані, виконує всі вимоги працівників відповідача стосовно проживання та користування цією квартирою. Таким чином, з нею фактично було укладено договір найму жилого приміщення у вказаній квартирі, який ніким не визнаний недійсним, не оспорюється він і в даний час. Позивачка вважає, що на підставі цього, як квартиронаймач, набула права на житлову площу у цій квартирі. Однак відповідач, не заперечуючи проти її проживання у вказаній квартирі та виконання нею обов’язків квартиронаймача, відмовляється добровільно вирішити питання стосовно її  реєстрації за місцем знаходження  спірної квартири, що створює їй певні незручності та перешкоди  в організації свого життя. Тому вона  просить визнати за нею право користування житловою площею у квартирі №АДРЕСА_1, з моменту вселення, тобто з 1 жовтня 2006 року,  зобов’язавши  ДП «П Дуссманн - Україна»  в особі  Східно-Української філії  не перешкоджати їй у реєстрації за місцем знаходження вказаної квартири.

    У судовому засіданні  позивачка підтримала свої позовні вимоги, надала аналогічні пояснення викладеним у позовній заяві.

            Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, не надавши заперечень щодо позовних вимог, викладених у позовній заяв ОСОБА_3

            Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає  задоволенню, з наступних підстав.

            У відповідності зі ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового  приміщення,  який укладається у письмовій формі на підставі ордеру. Статтею 63 ЖК України передбачено, що предметом договору найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду може бути окрема квартира.

    Судом встановлено, що позивачка протягом тривалого часу мешкає в квартирі АДРЕСА_1, куди вселилася з 1 жовтня 2006 року  з відома працівників житлового органу, в особі відповідача, на балансі якого знаходиться квартира. Інших осіб, які б мешкали, або мали право на жилу площу у цій квартирі, ні на момент її  вселення, ні на даний час, немає. З моменту її вселення до вказаної квартири  з нею фактично було укладено договір найму житлового приміщення, про що свідчить наступне. Квартира відповідає вимогам закону стосовно можливості бути предметом договору найму жилого приміщення, оскільки вона є окремою ізольованою квартирою (а.с.6). Вона виконує обов’язки квартиронаймача, регулярно оплачує квартплату та комунальні послуги (а.с.13), відповідач приймає від неї платежі, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості за квартплату, станом на 10.04.2007 року (а.с.12). Позивачка підтримувала та підтримує квартиру у належному технічному стані, виконує всі вимоги працівників відповідача стосовно проживання та користування цією квартирою.

    Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивачки та квитанціями про сплату комунальних послуг та квартплату, але у зв’язку із тим, що раніше наймачем спірної квартир був ОСОБА_4, який з 2006 року не є наймачем вищевказаної квартири, та на нього було оформлено лицевий рахунок на оплату комунальних платежів, таким чином позивачкою платежі проводяться на цей рахунок (а.с.13). За таких обставин суд вважає встановленим, що з позивачкою дійсно укладено договір найму жилого приміщення у спірній квартирі. Та обставина, що цей договір з нею укладено без наявності ордеру, як це передбачено, у даному випадку не є підставою вважати, що цей договір є недійсним.

Свідок ОСОБА_5, суду пояснила, що вона з грудня 2006 року працює на посаді начальника ділянки ДУ-3, на території якої розташована спірна квартира, у якій, з моменту її роботи на даній посаді, проживає позивачка, яка постійно та вчасно сплачує квартплату та комунальні платежі, фактично виступаючи наймачем квартири № АДРЕСА_1. На теперішній час позивачка продовжує мешкати у вищевказаному домоволодіння здійснюючи його поточний та капітальний ремонт.

Суд вважає пояснення свідка достовірними, її свідчення не протирічуть іншим доказам по справі.

    Згідно зі ст.62 ЖК України до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення застосовуються також правила цивільного законодавства, у тому числі і положення цивільного законодавства щодо визнання правочинів недійсними. У відповідності зі ст.204 ЦК України  правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. У ст.61 Житлового Кодексу України не міститься прямої  вказівки про те, що договір найму жилого приміщення є недійсним, якщо він укладений без наявності ордеру. Таким чином, вказаний правочин відноситься до кола оспорюваних правочинів, тобто  він може бути визнаний таким за позовом  будь-якої зацікавленої у цьому особи.                              

              Ніким вказаний позивачкою договір найму нею жилого приміщення у вказаній квартирі не визнаний недійсним, не оспорюється він і в даний час.

               У відповідності зі ст.10, 11 ЦПК України судом  цивільні справи розглядаються у межах заявлених вимог, та на підставі наданих сторонами доказів.

               Оскільки ніяких вимог стосовно дійсності договору найму жилого приміщення, укладеного між сторонами на даний час не заявлено, внаслідок чого у суду немає підстав  перевіряти  правильність його укладення, судом  справа розглядається у межах заявлених позивачкою вимог.

                При цьому суд вважає, що позивачка на підставі договору найму жилого приміщення, як квартиронаймач, набула права на житлову площу у спірній квартирі.

                Судом встановлено, що відповідач, не заперечуючи проти проживання позивачки у вказаній квартирі та виконання нею обов’язків квартиронаймача, відмовляється добровільно вирішити питання стосовно її реєстрації за місцем знаходження спірної квартири, що створює їй певні незручності та перешкоди в організації свого життя, у зв’язку з чим суд вважає, що  позивачка  вправі звернутися  до суду за захистом свого житлового права.  

На підставі викладеного та керуючись ст. 204 ЦК України, ст.ст.61, 62, 63 ЖК України,  ст.ст. 10,11, 209,212, 214-215 ЦПК, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

    Визнати за  ОСОБА_3 право на жилу площу у квартирі №АДРЕСА_1, з моменту вселення, тобто з 1 жовтня 2006 року, зобов’язавши  ДП « П Дуссманн - Україна»  в особі  Східно-Української філії  не перешкоджати їй у реєстрації за місцем знаходження вказаної квартири.          

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                                        І.Ю.КОТЛЯРОВА