Справа № 2-318/2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.03.2007 року, Кам’янобрідський  районний суд м.Луганська  в складі:

головуючого           судді КОТЛЯРОВОЇ І.Ю.

при секретарі ВАГІНІЙ М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказавши, що з 1974 року за адресою: АДРЕСА_1 мешкала ОСОБА_4, якій вищевказане домоволодіння належало на праві приватній власності, як спадкоємиці її матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, якій вищевказане домоволодіння належало як спадкоємиці ОСОБА_6.   У зв’язку із тим, що відповідачка отримала квартиру у іншому районі міста, вона запропонувала позивачу придбати у неї будинок №АДРЕСА_1. Позивач погодився, оскільки проживав поблизу та мав намір розширити належну йому земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2. Спірне домоволодіння позивач придбав у відповідачки 08.12.2006 року за 500 гривень, провівши повний розрахунок, у зв’язку із чим ОСОБА_4 надала ОСОБА_3 розписку про отримання 500 гривень, за належне її домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_2, договір купівлі-продажу не було оформлено нотаріально у зв’язку із скрутним матеріальним становищем обох сторін. Позивач вважає, що з його боку здійснилось повне виконання договору, про що ОСОБА_4 надала розписку, але сама ОСОБА_4 ухиляється  від нотаріального завірення договору купівлі-продажу. Посилаючись на ст.ст. 220, 655, 657 ЦК України позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу домоволодіння №АДРЕСА_1 дійсним та визнати за ним право власності на вищевказане домоволодіння з 08.12.2006 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачка у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, пояснюючи, що дійсно між нею та позивачем 08.12.2006 року було досягнуто домовленість про купівлю-продаж спірного домоволодіння, у зв’язку із чим позивач передав їй належну суму, але оформити договір купівлі-продажу належним чином, завіривши його у нотаріуса, вона не має змоги оскільки знаходиться у скрутному матеріальному становищі у зв’язку із хворобою.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та  дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає  задоволенню.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  Згідно ст. 549 ЦК (1963 року), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин визнається, що спадкоємиць прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Згідно зі ст.529 ЦК України (1963 року) при спадкуванні за Законом спадкоємцями першої черги вважаються в рівних частках діти, дружина та батьки померлого.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємиць, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

    Згідно зі ст.220 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися по всіх умовах договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, при цьому його наступне нотаріальне посвідчення не вимагається. В даному випадку, суд вважає встановленим наявність усіх необхідних по закону підстав для визнання договору купівлі - продажу дійсним при відсутності підстав, які б заважали б цьому.

Так, судом встановлено, що домоволодіння № АДРЕСА_1 належали ОСОБА_6 на підставі акту про денаціоналізацію, виданого держкомхозом 29.11.1924 року, яке потім в порядку спадкування належало ОСОБА_5, а після її смерті з ІНФОРМАЦІЯ_1 року, її дочці ОСОБА_4 (а.с.4), які фактично прийняли спадщину, оскільки на час смерті спадкодавців мешкали у домоволодінні, в послідуючому здійснюючи його поточний та капітальний ремонти, що також підтверджується довідкою наданою головою квартального комітету, про їх постійне проживання за вищевказаною адресою (а.с.14).

  Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4, як власник домоволодіння №АДРЕСА_1, станом на 08.12.2006р., мала право розпоряджатися належним її  майном, у тому числі продати його позивачу ОСОБА_3, що підтверджується:

- розпискою наданою суду, де чітко зазначено, що ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 500 (п’ятсот) гривень, за належне її домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке раніше належало її бабці – ОСОБА_6, а потім її матері ОСОБА_5.( а.с.9,10);

- квитанціями про сплату комунальних послуг ОКП “Компанія “Луганськвода”, Луганському міжрайонному управлінню по експлуатації газового господарства, ЛЕО ВАТ “Луганськобленерго” на ім’я ОСОБА_3 за домоволодіння №АДРЕСА_1 (а.с.5-8);

- довідкою наданою головою квартального комітету, згідно із якою ОСОБА_3 на теперішній час мешкає у домоволодінні №АДРЕСА_1, здійснюючи поточний ремонт вищевказаного домоволодіння (а.с.13).

Таким чином, факт виникнення між сторонами правовідносин по угоді купівлі-продажу встановлений судом, підтверджується письмовими доказами, частково виконаний і, відповідно, тягне за собою зміну права власності на користь позивача на домоволодіння, що належали раніше ОСОБА_4 Також суд вважає достовірним ствердження позивача про те, що неналежне оформлення угоди купівлі-продажу перешкоджає йому як власникові в повноцінній реалізації всіх його прав по володінню, користуванню й розпорядженню належним йому майном у зв'язку із цим визнає необхідним задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідно до п.2 ст.48 Закону України “Про власність”, власник вправі вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б вони й не були пов'язані з позбавленням володіння.

    Керуючись ст.ст. 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), 220, 1268, 1270 ЦК України ( в редакції 2003 року), ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

    Визнати договір купівлі-продажу домоволодіння №АДРЕСА_1  від 08.12.2006 року між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 дійсним.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння №АДРЕСА_1,  з 08.12.2006 року.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                                 І.Ю.Котлярова