Справа №2-589/10

Р І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

1 вересня 2010 року                                   смт.Чутове

                              Чутівський  районний  суд   Полтавської   області

в складі:       головуючого   - судді Лисенка В.М.,

                            при  секретарі -  Кравченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Чутове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Чутівському районі Полтавської області про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни,-

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Чутівському районі Полтавської області (надалі–УПФ), в якому просила суд зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити їй доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (надалі–Доплата до пенсії) за період з 01.01.2007р. по час звернення до суду. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивачка посилалась на те, що вона належить до соціальної категорії „Дитина війни” та, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач, всупереч діючому законодавству, не здійснив нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до вимог зазначеного Закону.

В судове засідання позивачка не з’явилась, надала заяву, в якій позов підтримала та просила розглянути справу у її відсутність.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що у 2007 році було передбачено виплату надбавки до пенсії дітям війни лише за наявності групи інвалідності. Після прийняття Конституційним Судом України рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007р. протягом 2007 року не було прийнято відповідного додаткового законодавчого акту з питання визначення величини мінімальної заробітної плати за віком для обчислення підвищення дітям війни, а тому надбавка до пенсії дітям війни виплачувалась лише за наявності групи інвалідності. У 2008 році виплата дітям війни підвищення, у т.ч. і Позивачці, проводились відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а після того, як рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) деякі положення Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р., відповідно до якої з 22.05.2008р. Позивачці було встановлено підвищення до пенсії і їй у 2008 та 2009 роках проводять дані виплати.

    Відповідач у своєму запереченні на позов просить справу розглянути без участі їх представника.

    Суд, дослідивши  матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка має статус „Дитини війни”. Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Враховуючи зазначений статус Позивача, судом встановлено, що він, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Позовні вимоги щодо здійснення Позивачці доплати до пенсії за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., підлягають частковому  задоволенню з таких підстав.

      Відповідно до ст.71 п.12 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію      ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ст.152 ч.2 Конституції України та дати ухвалення Конституційним Судом України рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007р. УПФ повинно було нараховувати та сплачувати Позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності ст.71 п.12 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, Відповідач з 09.07.2007р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати Позивачці відповідну Доплату.

    Суд вважає вимогу Позивачки про зобов'язання Відповідача виплачувати їй Доплату до пенсії за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. також частково обґрунтованою виходячи з наступного.

    Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  З 01.01.2008р. по час звернення Позивачці до суду їй була нарахована та виплачена Відповідачем зазначена Доплата до пенсії відповідно до розміру, встановленого спочатку Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а потім, з 28.05.2008р., постановою Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” №530 від 28.05.2008р. Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008р. та приписів ст.152 ч.2 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008р. УПФ повинно було нараховувати та сплачувати Позивачці Доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, Відповідач з 22.05.2008р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати Позивачці Доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.    

    Згідно ч.2, 3 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частина 1 ст.64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно з положеннями ч.4 ст.8 ЦПК  України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному  договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку, що при нараховуванні Позивачці після 28.05.2008р. Доплати до пенсії, Відповідач повинен був керуватись саме Законом України  „Про соціальний захист дітей війни”, а не постановою Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” №530 від    28.05.2008 р., яка істотно звужує обсяг встановлених Законом прав громадян.

У 2009 та 2010 роках Законами України дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинена не була і будь-які зміни у зазначений Закон не вносились.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи Відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.

           Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне. Сторонами по справі не заперечується, що Позивачка, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання Доплати до пенсії. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи Відповідача щодо застосування положення ст.28 ч.3 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації Позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання Доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.6 ч.2 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно Головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії. Таким чином, судом встановлено, що обов’язок по нарахуванню та виплаті Доплати до пенсії, яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на територіальні органи Пенсійного фонду України.

    Суд не може взяти до уваги посилання Відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат Позивачці, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

    Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести перед судом ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд вважає, що Відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати Позивачці Доплати до пенсії у розмірі, встановленому Законом України „Про соціальний захист дітей війни” та Законом України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”. Отже, відсутність коштів у Відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення Позивачці доплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності Відповідача.

    Одночасно суд констатує, що функція здійснення перерахунку та нарахування пенсії покладена на Відповідача, саме якому надані такі повноваження, а тому суд не може здійснити перерахунок Доплати пенсії.

    Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.6, 22, 46, 152 Конституції України ,   рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р., рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р ., ч.9 ст.8 , ст. ст.10-11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.3, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  суд

в и р і ш и в:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Чутівському районі Полтавської області про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни задовольнити частково.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року по 15 липня 2010 року, врахувавши раніше проведені виплати.

    Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Чутівському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 8,50грн. судового збору та 37,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    В решті позову відмовити.    

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, в той же строк, з дня отримання копії цього рішення.

    Головуючий