УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –9903/10 Головуючий у 1-й інстанції – Башмаков Є.А.
Категорія – 57 Доповідач – Черненкова Л.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Красвітної Т.П., Михайловської С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську в порядку передбаченому ст.304-1 ЦПК України апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2010 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, стягнення суми, -
В С Т А Н О В И Л А:
11 січня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом. В обґрунтування позову посилалась на те, що має статус «дитини війни» і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії. Однак, управління Пенсійного фонду України, де вона знаходиться на обліку, всупереч вимогам закону не виконувало обов’язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська в частині нарахування та виплати їй пенсії за період з 02.04.2006р. по 31.12.2006р.; з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.; з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.; з 01.01.2009р. по 01.01.2010р. з урахуванням її права на підвищення пенсії на 30% згідно ст.6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», надалі при нарахуванні пенсії; стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу, до пенсії за 2006-2009 роки в сумі 6372 грн..
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2010 року ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково; визнати причини пропуску строку ОСОБА_1 поважними; визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська в частині виплати ОСОБА_1 пенсії у період з 09.07.2007р. по 31.12.2007 року, у період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та у період з 01.01.2009р. по 01.11.2009р. без урахування підвищення, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена ОСОБА_1 у період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та у період з 01.01.2009р. по 01.11.2009р. з урахуванням права отримувача пенсії на її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка відноситься до категорії «діти війни» та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська і отримує пенсію за віком. Відповідачем порушено її право на підвищення її пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Зокрема, статтею 1 Закону передбачено, що дитина війни –це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Проте, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відзначено, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум», а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Згідно п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2008 рік, згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, зміни, внесені п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, тобто відновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р.
Вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені на період 2009 року.
Щодо розміру вищезазначеного підвищення до пенсії, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про необхідність прийняття у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Доводи апелянта стосовно того, що відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», виплата пенсії позивачці здійснено управлінням Пенсійного Фонду на законних підставах, - судова колегія вважає хибними та які спростовані вищенаведеними висновками.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивачки до суду, а тому відмова відповідача у нарахуванні державної соціальної допомоги позивачці є незаконною.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що постанова суду постановлена у відповідності з вимогами закону та не має підстав для її скасування та ухвалення нового судового рішення, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.307, 308, 304-1 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська - відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді колегії