КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-34/08                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Козіна С.М.

Суддя-доповідач:  Швед Е. Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2010 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Желтобрюх І.Л. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 16 травня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення, –

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення, в якому просив:

- стягнути з Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення недоотримані суми грошової допомоги на оздоровлення за 2000-2007 роки;

- зобов’язати відповідача провести індексацію коштів у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати, яка буде визначена на момент виплати коштів.

Постановою Ржищівського міського суду Київської області від 16 травня 2008 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції –скасувати, постановити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу  необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції –скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача недоотримані кошти грошової допомоги на оздоровлення за 2000-2007 роки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.  

Колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за 2000-2006 роки, так як позивачем було пропущено строк звернення до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом 28.03.2008 р., тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені позовних вимог за 2000-2006 роки.

З приводу позовних вимог за 2007 рік, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є громадянином, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, що підтверджується копією відповідного посвідчення.

З матеріалів справи вбачається, а саме з довідки, що надійшла на адресу Київського апеляційного адміністративного суду 26 липня 2010 року, вх. № 20550, що позивачу за 2007 рік –20 квітня 2007 року було виплачено 75,00 грн. грошової допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ч. 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року вказаній категорії громадян передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.  

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.          

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України про Державний бюджет України на 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними  в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини  рішення Конституційного Суду України  визнані неконституційними положення Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України,   закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у квітні 2007 року до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі,  передбаченому Законом України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними  на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.   

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим вбачаються підстави для її скасування та постановлення нової постанови, якою в позові слід відмовити.

У зв'язку з набранням чинності 10 березня 2010 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-УІ та відповідно до статей 323, 325, 327 ЦПК України, підпункту 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України»перегляд даної справи у касаційному порядку здійснює судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, ст. ст. 319, 323, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів, –

П о с т а н о в и Л А :

Апеляційну скаргу Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 16 травня 2008 року –задовольнити.

Постанову Ржищівського міського суду Київської області від 16 травня 2008 року –скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного  позову ОСОБА_2 до Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення –відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Повний текст постанови виготовлено 01.09.2010 р.

Головуючий суддя:                                                             Е.Ю. Швед           

Суддя:                                                                       І.Л. Желтобрюх

Суддя:                                                                       В.П. Мельничук