ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
25 серпня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-814/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Спіжавки Г.Г.;
при секретарі судового засідання – Хмілю С.Р.;
за участю:
представника позивача - Ватаманюка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Хотинському районі Чернівецької області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ :
Державна податкова інспекція у Хотинському районі, звернулася до суду з адміністративним позовом про примусове стягнення боргу за рахунок активів боржника.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
В ході перевірки встановлено, що в магазині-барі, який належить відповідачу при реалізації товарів на загальну суму 29,00 грн. розрахункову операцію через РРО не проведено, розрахунковий документ особі, яка отримала товар, не видано, чим було порушено п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Встановлено факт не роздрукування щоденних фіскальних звітних чеків (z-звітів) за 16.01.09р., 31.01.09р., 08.02.09р, 15.02.09р, 20.02.09р., 15.03.09р, 02.05.09р., 24.05.09р, 08.08.09р, 10.08.09р, 13.08.09р., 18.08.09р, 29.08.09р, 01.09.09р., 12.09.09р.. 20.09.09р.. 22.11.09р., чим порушено п.9 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Також виявлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, що зазначена у денному звіті в розмірі 55,00 грн., чим порушено п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Просить стягнути борг в розмірі 6200,00 грн.
24.02.2010 року відповідач подав до суду заперечення, в якому зазначив, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Хотинському районі частково не визнає.
В частині застосування фінансових санкцій в сумі 145, 00 грн. за порушення п.1,2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме при реалізації товару на суму 29,00 грн., розрахункову операцію через РРО не проведено, розрахунковий документ особі, яка отримала товар, не видано, за що застосована фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми на яку виявлена невідповідність. Також щодо застосування фінансової санкції в сумі 275, 00 грн. за порушення п.13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, що зазначена у денному звіті в розмірі 55,00 грн. відповідач не заперечує.
В частині, щодо не роздрукування щоденних фіскальних звітних чеків (z-звітів) за 16.01.09р., 31.01.09р., 08.02.09р., 15.02.09р., 20.02.09р., 15.03.09р., 02.05.09р., 24.05.09р., 08.08.09р., 10.08.09р., 13.08.09р., 18.08.09р,. 29.08.09р., 01.09.09р., 12.09.09р., 20.09.09р., 22.11.09р. відповідач не погоджується в нарахуванні фінансової санкції в сумі 5780,00 грн., оскільки в п.4 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не передбачено накладення фінансової санкції окремо за кожне порушення. Крім того, відповідач надала пояснення до акту від 10.12.2009 року про те, що за відповідні дні не роздруковані щоденні фіскальні звітні чеки по причині відключення електроенергії. Відповідач просить суд у задоволені адміністративного позову в частині застосування фінансової санкції в сумі 5780, 00 грн. відмовити за безпідставністю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу без участі відповідача що відповідає вимогам ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази надані сторонами та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
10 грудня 2009 року представниками Державної податкової інспекції у Хотинському районі проведено перевірку та складено акт перевірки приватного підприємця ОСОБА_2 за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
В ході перевірки встановлено порушення у вигляді: недотримання вимог ст.3 п. п. 1,2,9,13 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
На підставі зазначеного акту позивачем 19 лютого 2010 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00002304231/0, яким визначено порушення передбачене ст.3 п.9, п.13 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ”№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року, та яким згідно ст.17 п.4, ст.22 вказаного Закону № 265/95-ВР до відповідача застосовано штраф в сумі 6200,00 гривень.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 та частиною 3 ст. 136 КАС України визначено, що, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу.
Виходячи із викладеного вище, суд приймає часткове визнання відповідачем позовних вимог стосовно застосування фінансових санкцій в сумі 145, 00 грн. за порушення п.1,2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, та фінансової санкції в сумі 275, 00 грн. за порушення п.13 ст. 3 цього ж Закону, оскільки дії відповідача не суперечать вимогам закону та не порушують чиї не будь права і законні інтереси.
Стосовно застосування фінансової санкції в сумі 5780, 00 грн. відповідно до п.9 ст.3 вказаного Закону № 265/95-ВР суд зазначає наступне.
Відповідно до п.9 ст.3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Аналізуючи вказані норми Закону № 265/95-ВР суд приходить до висновку, що позивачем вірно визначено і констатовано порушення у вигляді не роздрукування фіскальних звітних чеків чого також не заперечив відповідач, однак застосування при цьому фінансової санкції в сумі 5780,00 грн. є протиправним та таким, що суперечить вимогам закону.
Виявивши під час перевірки порушення у вигляді нероздрукування фіскальних звітних чеків за 16.01.09р., 31.01.09р., 08.02.09р., 15.02.09р., 20.02.09р., 15.03.09р., 02.05.09р., 24.05.09р., 08.08.09р., 10.08.09р., 13.08.09р., 18.08.09р., 29.08.09р., 01.09.09р., 12.09.09р., 20.09.09р., 22.11.09р., тобто у 17 випадках, позивачем повинна застосовуватись фінансова санкція в сумі 340 грн. за порушення конкретної норми Закону № 265/95-ВР, при виявлені такого порушення, та оцінювати такі факти, як порушення встановленого правила поведінки, що охоплюється одним складом правопорушення.
Виходячи з пояснень сторін, досліджених доказів, встановлених на підставі цих фактів, відповідних правовідносин та системного аналізу норм права, що регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що дії позивача щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 760,00 грн., що дорівнює: 145,00 грн.+275,00 грн.+340 грн. є правомірними, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 5440 грн. суд приходить до висновку, що дії позивача в цій частині суперечать вимогам Закону № 265/95-ВР, відповідно не відповідають вимогам ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.
Позивач не довів належним чином правомірність всіх свої вимог.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»від 21.01.93 N 7-93 позивач звільнений від сплати державного мита. Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому суд не стягує судові витрати з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 136, 158-163, 167 КАС України, суд , -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 податковий борг в загальній сумі 760,00 гривень до відповідного бюджету.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі виготовлено 30 серпня 2010 року.
Суддя Г.Г. Спіжавка