Харківський окружний адміністративний суд  

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  Харків  

 "28" липня 2010 р.                                                                        № 2а- 3087/10/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі

головуючого судді -  Шляхова О.М.,

за участі секретаря –Чмутової К.А.,

за участі представника позивача - Шинкарчук А.В. (довіреність від 15.03.2010 року),

за участі представника відповідача - Лавренчук О.В. (довіреність № 3861/10/10-023 від 18.03.2010 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікс"  до   Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова  про   скасування податкових повідомлень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікс» звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000391820 від 10.11.2009 року про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Нікс» з податку на прибуток підприємств в сумі 7979,00 грн. за основним платежем та 3191,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000181800/0 від 01.07.2009 року про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Нікс» з податку на додану вартість в сумі 6383,00 грн. за основним платежем та 3191,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було порушено абз. 3 п.п.2.3.2., п.п. 2.3.4. п. 2.3. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПЛУ від 10.08.2005 р. № 327, п.2, п.5, п. 6.2., п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,  п.п.7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує з підстав законності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень прийнятих на підставі висновків акту перевірки № 4878/182/32759367 від 29.10.2009 р., встановлено порушення відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в зв’язку з чим позивач занизив податок на прибуток в періоді, що перевірявся, відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, занижено податок на додану вартість за перевіряємий період.

Заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р. було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Нікс» (код ЄДРПОУ 32759367) з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Релан» (код ЄДРПОУ 34994894).

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «Релан» підписані первинні документи, які не мають юридичної сили, оскільки підписані невідомою особою, яка не має право підписувати первинні документи.

Як зазначено в акті перевірки, на основі рахунку-фактури від 25.11.2008 року № 2511-07 здійснено поставку ТМЦ (металошукач Паутина – 2) на адресу ТОВ «Нікс» від ТОВ «Релан» у листопаді 2008 року. У наданих до перевірки документах (рахунку-фактурі від 25.11.2008 року та податковій накладній від 25.11.2008 року) відсутні прізвище особи, виписано (оформлено) документи в порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Позивачем надано до суду копії документів, а саме Протокол загальних зборів учасників ТОВ “Релан”  від 15.09.2008 р.,  довіреність директора ТОВ “Релан” на ім’я ОСОБА_3 від 15.09.2008 р., заява ОСОБА_4 засвідчена 21.08.2009 р. приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Малойван В.І. відповідно до яких з 15.09.2008 р. на підприємстві ТОВ «Релан» було призначено виконуючого обов’язки директора ТОВ «Релан» ОСОБА_3 з наданням йому повноважень на підписання фінансово-господарських документів товариства.

Згідно наданих суду документів було встановлено наступне.

На час складання первинних документів директором товариства був ОСОБА_4 Згідно Протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № б/н від 15.09.2008 р. та довіреності від 15.09.2008 р. на підприємстві ТОВ “Релан” було призначено виконуючого обов’язки директора ОСОБА_3, який підписував  з боку ТОВ «Релан» всі первинні документи на підставі яких ТОВ «Нікс» вело бухгалтерський облік.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин,   вчинений   представником,   створює,   змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно ч. 2, 3 ст. 244 ЦК України представництво  за  довіреністю  може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю  є  письмовий  документ,  що  видається однією особою іншій  особі  для  представництва  перед  третіми  особами. Довіреність  на  вчинення правочину представником може бути надана особою,  яку  представляють  (довірителем),  безпосередньо  третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою,  уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. (ст. 246 ЦК України).

Відповідно до ст. 249 ЦК України особа,  яка видала довіреність, за винятком  безвідкличної довіреності,  може  в  будь-який  час  скасувати  довіреність  або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа,  яка  видала  довіреність  і  згодом  скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх   осіб,   для   представництва   перед  якими  була  видана довіреність.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за № 264/3557, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Оскільки діючим законодавством, суб’єкти господарювання не наділені повноваженнями щодо перевірки своїх контрагентів під час укладення та виконання цивільно-правових угод за обсягом дієздатності та правоздатності, суд дійшов висновку, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є достатньою підставою для висновку, що така фізична особа діє від імені підприємства на законних підставах.

Крім того, матеріалами справи підтверджуються повноваження ОСОБА_3 на підписання фінансових та господарчих документах з боку ТОВ «Релан», а саме Протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № б/н від 15.09.2008 р., та довіреності від 15.09.2008 р., а також відсутність доказів про відкликання довіреності виданої юридичною особою своєму представнику на час укладення та виконання  договору, то відповідно суд приходить до висновку про наявність у представника ТОВ «Релан» повноважень на укладення будь-яких правочинів в інтересах товариства.

Посилання відповідача на недійсність податкових накладних виписаних ТОВ «Релан» на користь позивача в зв’язку підписанням їх невідомою особою, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до акту перевірки на час укладення та виконання угоди ТОВ «Релан» (код 34994894) знаходилось на обліку ДПІ у Приморському районі м. Одеси, що підтверджується  свідоцтвом № 100031831 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Релан» від 29.02.2007 р.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону Українги «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997 р. податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є документом податкового обліку, а не бухгалтерського обліку.

Згідно п. 18  «Порядку заповнення податкової накладної» затвердженого наказом ДПА України N 165 від 30.05.1997 р. усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно п. 2 та п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі та не є платником податку на додану вартість або іншою особою яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Наявність в податковій накладній такого реквізиту як індивідуальний податковий номер уповноваженої особи що підписує податкову накладну законом не передбачено.  

Як вбачається з наданої до суду податкової накладної № 112719 від 27.11.2009 року, дана накладна підписана виконуючим обов’язки директора ОСОБА_3, що діяв на підставі Протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № б/н від 15.09.2008 р., Наказу № б/н від 15.09.2008 р., довіреності від 15.09.2008 р. та скріплені печаткою ТОВ «Релан».

Отже, суд дійшов висновку про відповідність виданої податкової накладної вимогам закону та відсутності підстав визнання таких податкових накладних недійсними.

Щодо посилання відповідача про фіктивність укладеної угоди між позивачем та ТОВ «Релан» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,   встановлених   законом,   такий   правочин   може   бути   визнаний   судом   недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.  234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 24  Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який було вчинено між позивачем та ТОВ «Релан» є правомірним, реальним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не заборонена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Суд не вважає даний договір фіктивним, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином.

          Судом встановлено, що  правові наслідки, обумовлені правочином, реально настали для обох сторін.  

Крім того, згідно п. 5.2.6. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000 р. якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача та ТОВ «Релан» за ухилення від сплати податків, то відповідно посилання відповідача в акті перевірки на пояснення директора ТОВ «Релан» є безпідставними, що також підтверджується нотаріально засвідченою заявою директора ТОВ «Релан» ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161 - 163, 167, 186, 254 КАС України, суд –

                                                            П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікс"  до  Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова  про  скасування податкових повідомлень   – задовольнити у повному обсязі.

  Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000391820/0 від 10.11.2009 року з податку на прибуток на загальну суму 11170 грн. 60 коп..

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000381820/0 від 10.11.2009 року з податку на додану вартість на загальну суму 9574 грн. 50 коп..     < сума стягнення (цифрами) >  

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2010 року.

 Суддя                                                                                                      Шляхова О.М.