Справа № 22ц-8200/10 Головуючий в I інстанції – Руденко В.В.
Категорія – 46 Доповідач – Котушенко С.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 вересня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Петренко І.О.
суддів Максюти Ж.І Котушенко С.П.
при секретарі Гребенкіній Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 травня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_4 про розподіл будинку та про вселення, -
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.46-48, 105-106) до ОСОБА_2 про поділ будинку та про вселення, мотивуючи вимоги тим, що з 6 червня 1992 року по 9 червня 1999 року знаходилась у шлюбі з відповідачем. В період шлюбу вони збудували будинок В-2 по АДРЕСА_1. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2005 року за нею та відповідачем визнано право власності на 1/2 частину цього будинку за кожним.
Посилаючись на неможливість не судового вирішення питання про поділ будинку, ОСОБА_3 просила виділити їй у власність другий поверх будинку В-2 з верандою в-1 і вселити її в зазначений будинок.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 травня 2010 року позов ОСОБА_3 в частині розподілу будинку та вселення задоволено повністю, а в частині виділу їй веранди в-1 – частково.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення та про повернення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Воно є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вирішить справу згідно із законом, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін.
Ухвалене судом рішення не відповідає вказаним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів даної справи та матеріалів вивченої в судовому засіданні апеляційного суду справи №2-1/05 Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська, на підставі договору дарування, укладеного 5 серпня 1992 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останньому належить 68/100 частин будинку АДРЕСА_1, який складається з будинку А-1, сараїв Б, Г, Д, погреба В, вбиральні Е, забору №2 та огородження №1-3.
32/100 частини цього будинку належать на праві власності ОСОБА_6
В користуванні ОСОБА_2 знаходились в будинку А-1 приміщення 1-2, 1-3, 1-6 сарай Б, погріб В, вбиральня Е, колодязь К та забор №2.
Рішенням Амур-Нижньодніпровської районної ради м.Дніпропетровська №169/8 від 20 березня 1992 року ОСОБА_5 було дозволено здійснення капітального ремонту належної йому частини будинку по АДРЕСА_1 зі збільшенням його розміру до 7,5 х 8,0 х 10,0.
В період з 1992 по 1998 роки замість частини будинку А-1, що знаходилась в користуванні відповідача, був споруджений двоповерховий будинок В-2. При цьому другий поверх будинку В-2 та веранда в-1 були збудовані самовільно, а також були самовільно переобладнані з сараїв зі збільшенням розмірів гаражі Г, Д.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського райвиконкому №9/9 від 22 січня 1999 року було затверджено акт прийомки житлового будинку В-2 з 4 житлових кімнат площею 85,6 кв.м., веранди в-1 та гаражів Г, Д. В зв’язку з тим, що по домоволодінню мають місце суперечки, питання належності житлового будинку В-2, веранди в-1 та затвердження акту часток домоволодіння рекомендовано було вирішити в судовому порядку.
Згідно висновку технічної експертизи від 10 лютого 2001 року після перебудови в користуванні ОСОБА_2 стало знаходитись 85/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, а в користуванні ОСОБА_6 – 15/100 його частин.
Після розпаду сім’ї сторін ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на частину будинку В-2 та виділ її в натурі, а також про зміну часток у домоволодінні.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2005 року за кожною із сторін, а саме за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/2 частину будинку В-2 по АДРЕСА_1, а вимоги щодо розподілу будинку та зміни часток у домоволодінні були виділені в окреме провадження.
Після цього суд приступив до розгляду вимог позивачки про розподіл будинку. Питання про визначення часток співвласників у домоволодінні судом не вирішувалось.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про розподіл будинку В-2 по АДРЕСА_1, суд посилався на те, що цей будинок належить сторонам на праві власності і кожен із них має право на виділ в натурі частини будинку, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені передчасно без всесторонньо повного та об’єктивного дослідження обставин справи.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Відповідно до цього Положення, яке діє на всій території України і є обов’язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки, що є у спільній частковій власності.
Спільною частковою власністю є власність двох і більше співвласників, частка кожного з яких у праві власності є завідомо визначеною в конкретній величині.
Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення про розподіл будинку В-2 та про вселення позивачки у виділену їй частину будинку, суд не звернув уваги на те, що його рішенням від 16 листопада 2005 року за позивачкою було визнано право власності на частину вказаного будинку, який є складовою частиною спільного об’єкту власності – домоволодіння по АДРЕСА_1, а також на те, що конкретна величина частки позивачки відносно всього домоволодіння не визначена.
Крім того, суд не перевірив чи проведена державна реєстрація права власності позивачки на спірний об’єкт нерухомості, що має суттєве значення для вирішення спору.
З довідки комунального підприємства «Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації» №8913 від 21 серпня 2010 року, наданої суду апеляційної інстанції видно, що домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 20 серпня 2010 року зареєстровано: 32/100 частини за ОСОБА_6; 68/100 частин за ОСОБА_2
Оскільки державна реєстрація права власності позивачки на спірний об’єкт нерухомості не проведена, право власності на нього у ОСОБА_3 не виникло.
Враховуючи те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду суперечать матеріалам справи, оскаржене судове рішення, на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню як постановлене передчасно, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 травня 2010 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл будинку та вселення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: