Справа № 2- 11427/10                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 червня 2010 року                               Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У складі:    

Головуючого     – судді Браги А.В.

при секретарі     – Ткаченко В.І.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

Розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

31 травня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом  про розірвання шлюбу.

В обґрунтування своїх вимог у позовній заяві позивач посилався на те, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 13 листопада 1999 року у  відділі РАЦС Ренійського районного управління юстиції Одеської області під актовим записом № 97. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини з відповідачем припинилися  з вересня 2009 року. Причиною припинення шлюбних відносин стала  відсутність в родині взаєморозуміння, різне бачення сторонами відносин подружжя в сім’ї, а також різне ставлення до утримання та виховання дитини, що призводить до взаємної неповаги, до постійних конфліктів, скандалів та побутових сварок. Сторони  проживають окремо,  не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету. На цей час позивач проживає однією сім’єю з іншою жінкою, з якою має намір зареєструвати шлюб. Відтак, подальше спільне життя з відповідачем вважає неможливим,. шлюб – формальним, а його збереження таким, що суперечить його інтересам.   Позивач вважає, що родина розпалася остаточно і не може бути відновлена.

23 червня 2010 року відповідачкою було подане заперечення проти позову.

У частині позовних вимог щодо розірвання шлюбу з позивачем  підтримує, але повністю не погоджується з наведеним у позовній заяві мотивуванням та викладенням фактичних обставин справи. Вважає хибними твердження позивача про те, що він, маючи на меті збереження сім’ї, намагався неодноразово домовитися з дружиною про зміну її відношення до нього та родини, і, що дані зусилля  не призвели до позитивного результату. Зазначила також те, що серйозні непорозуміння у родині подружжя почалися наприкінці 2008 року, і були викликані втратою позивачем почуття любові та поваги до неї. В березні 2009 року позивач вперше пішов з дому через іншу жінку, з якою і розпочав сумісне життя.

З метою збереження родини, опікуючись долею спільної з відповідачем дитини, незважаючи на подружню зраду, вмовила чоловіка повернутися в сім’ю. Але в вересні 2009 року відповідач вдруге та остаточно пішов з родини до іншої жінки.

Позивач – ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач – ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечувала, але не погоджувалась з обставинами, якими керувався позивач при звернені з позовною заявою до суду.

У попередньому судовому засіданні між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди шляхом погодження позовних вимог  про розірвання шлюбу на умовах, визначених відповідачем у її запереченні проти позовної заяви ОСОБА_1

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані докази, вивчивши та перевіривши матеріали справи,  суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що спільне життя сторін не склалося через відсутність в родині взаєморозуміння з питань ведення господарства, питань роботи, через що  виникали постійні конфлікти та сварки з різних питань сімейного життя.  Сторони  проживають окремо, мають роздільний  бюджет, спільне господарство не ведуть, не підтримують стосунків та подружніх відносин з грудня  2008року.

У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.

У відповідності зі ст. 112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.

З огляду на вищевикладене і приймаючи до увагою, що подружжя стосунки не підтримує, шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені  близько півтора року  тому, і з цього часу більше не відновлювалися, суд приходить до  висновку, що родина сторін розпалася остаточно, відновлення бути не може, і шлюб підлягає розірванню.

Керуючись,  ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 – 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов – задовольнити у повному обсязі .

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований 13 листопада 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ренійського районного управління юстиції Одеської області за актовим записом № 87,- розірвати.

Судові витрати при зверненні до суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу покласти на ОСОБА_1.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу органами РАЦС стягнути з ОСОБА_1 17 (сімнадцять) гривень державного мита за реєстрацію розірвання шлюбу, звільнивши ОСОБА_2  від сплати.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга також може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя:                                 А.В. Брага