Справа № 2-А-315

2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

             24 лютого 2010 року Лутугинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого – судді Гайдук В.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -

В с т а н о в и в:

В січні 2010р. позивач ОСОБА_1 звернувся з вказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі луганської області. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус “дитини війни”, у зв’язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач у 2009р. пенсію йому у вказаному розмірі не підвищував, тому просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоотриману соціальну допомогу  за 2009р. у сумі 1225 грн. 20 коп. та зобов’язати відповідача  нараховувати   надбавку як дитині війни в наступні роки. Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

 Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності. У запереченнях проти позову, які є в матеріалах справи, відповідач посилається на наступне. Позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, саме тому відповідач наполягає на відмові йому в задоволенні позову. Крім того, ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни»  передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, встановлених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  Законом України «Про  Державний бюджет України на 2009  рік” виплату надбавки дітям війни не передбачено. Тому вимоги позивача про зобов’язання провести підвищення пенсії за 2009р. вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

      02.02.2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 (а.с.6).

Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р., що набрав чинності 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що  виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

            Законом України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

           Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ ?несення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає  встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому розміри надбавки, встановлені постановою Кабміну України № 530 від 28 травня 2008р., на які посилається відповідач, не можуть застосовуватися дітям війни.

Отже, нарахування та виплата у 2009р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно ст. 6 якого дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” розмір мінімальної пенсії за віком встановлено з 01 січня 2009р. – 498 грн., з 01 листопада 2009р. – 573 грн.

Відповідач щомісячно виплачував позивачу надбавку дитині війни у сумі  49 грн. 80 коп. на підставі постанови Кабміну України № 530 від 28 травня 2008р., що підтверджується  доданою до справи довідкою відповідача.

Таким чином,  розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії позивача за період з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009р. складає 1240 грн. 20 коп. ( 498 грн. х 30% х 10 місяців) + ( 573 грн. х 30% х2 місяці) – ( 49 грн.80 коп. х 12 місяців).

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не морже виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач просив стягнути на його користь 1225 грн. 20 коп., а тому суд вважає  вийти за межі  позовних вимог та стягнути на користь позивача 1240 грн. 20 коп.

В позовній заяві позивач просив суд зобов’язати відповідача  нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2008р. та в подальшому, без зазначення кінцевого строку. Суд вважає за можливе  для повного захисту прав позивача зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  з 22 травня 2008р. без обмеження певною датою, оскільки Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено строк його дії.

В іншій частині позовних вимог позивачу слід відмовити за необґрунтованістю.

Частиною 2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав  чи інтересів.

Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивач просила поновити їй строк звернення до адміністративного суду, оскільки її законні права було обмежено шляхом прийняття нормативно-правових актів вищої сили.

Враховуючи  віковий та соціальний стан позивача,  її необізнаність у законодавстві, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача  про поновлення строку звернення до адміністративного суду  за захистом порушеного права щодо виплати підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо  судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а увипдаку часткового задоволення позову -  відповідно до задоволених вимог.  

Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П о с т а н о в и в:

                Поновити строк звернення до адміністративного суду ОСОБА_2  за захистом права на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.

                Позов  ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі щодо нарахування  та виплати  ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни,  з 22 травня 2008 року  у розмірі, меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”.    

              Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії  як дитині війни за період з 22 травня 2008 року  відповідно до вимог статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум.

У задоволенні інших  позовних вимог ОСОБА_2  відмовити  за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2  витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 гривень.

    Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.  

           Суддя: