справа № 2а-5231/10/0670
категорія 3.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ракаловича В.М.,
судів - Попової О.Г., Хаюка С.М.,
при секретарі - Шиндарівській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоотриманої заробітної плати та компенсації втрати частини доходів,-
встановив:
В червні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області. Зазначала, що з травня 2008 року працює суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області. Просила визнати дії відповідачів неправомірними щодо нарахування їй заробітної плати за період з травня 2008 року по червень 2010 року на підставі п.4-1 Постанови КМ України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів" та стягнути з Державної судової адміністрації України на її користь недоотриману заробітну плату.
Просила також зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судій на користь суддів".
Позивачка в судове засідання не прибула, про час та місце судового засідання повідомлена вчасно та належним чином, про причини неяваки суд не повідомила.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. До суду направив письмові пояснення на позовну заяву з проханням розглядати справу без його участі.
Представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області в судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Надіслав на адресу суду письмові заперечення на позовну заяву з проханням розглядати справу без його участі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з травня 2008 року працює суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, і, відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів", має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 "Про оплату праці судів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1310, якою доповнив постанову №865 від 03.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться".
В спірний період часу кошти на оплату праці судді виділялись відповідачами з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів №1310, відповідно їм нараховувалась і заробітна плата за місцем роботи.
Проте прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів №865 було протиправним, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року по справі за позовом Одинака О.О. до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України. Постановою суду пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року визнаний протиправним і скасований. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін. Ці судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
Отже, відповідно до ст. 72 КАС України, протиправність пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року не потребує доказування.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", "Про Державний бюджет України на 2009 рік", "Про державний бюджет України на 2010 рік" встановлювались розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2008 року - 515 грн. 00 коп., з 1 квітня 2008 року - 525 грн. 00 коп., з 1жовтня 2008 року - 545 грн. 00 коп., з 1 грудня 2008 року - 605 грн. 00 коп., з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 грн. 00 коп., з 1 квітня 2009 року - 625 грн. 00 коп., з 1 липня 2009 року - 630 грн. 00 коп., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн. 00 коп., з 1 грудня 2009 року - 669 грн. 00 коп., з січня 2010 року - 869 грн., на місяць.
Заробітна плата позивачці нараховувалась за період з червня 2008 року з розрахунку посадових окладів, кратних мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн., тому вона недоотримала заробітну плату. Розмір заборгованості підтверджений висновком аудитора №150 від 16.06.210 року. Крім заробітної плати на користь позивачки підлягає стягненню компенсація за затримку її виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати". Розмір компенсації теж визначений аудиторським висновком. Загальна сума заборгованості становить 120240,37 грн.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України", ст.ст.120,126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст.48 Бюджетного Кодексу України та п.1 ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому вони є належними відповідачами по справі.
Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік” Державній судовій адміністрації України встановлювались відповідні бюджетні призначення за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів".
Незважаючи на визнання пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року протиправним і скасування, відповідачі не вживали заходів до погашення заборгованості перед позивачкою, що утворилась, не перераховували відповідні кошти суду за місцем її роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що недоотриману заробітну плату позивачці слід стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов’язати Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 126, 130 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій України", ст. ст. 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України щодо непогашення заборгованості перед суддею Савицькою Людмилою Йосипівною по заробітній платі, що виникла у зв'язку із застосуванням п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 "Про оплату праці суддів".
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3 з червня 2008 року по червень 2010 року 113523,71 грн. як суми недоотриманої заробітної плати та 6716,66 грн. сум компенсації заробітної плати, а всього 120240,37 грн..
Зобов"язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів".
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: В.М. Ракалович
Судді: О.Г. Попова
С.М. Хаюк
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.