Справа № 2-А-260/2009/1231

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2009р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Ромашка В.П., розглянувши у приміщенні суду м. Стаханова у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Стаханівської міської Ради Луганської області про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій,

ВСТАНОВИВ:

На обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій і, відповідно до ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіїїх соціального захисту" від 22.10.93р. №3551-ХП щорічно до 5 травня йому має виплачуватися допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Фактично відповідач сплатив йому: у 2006р. -250грн., у 2007р. - 280грн., у 2008р. - 310 грн. Мінімальна пенсія за віком у 2006р. становила 359грн. і йому недоплачено 1545грн ((359x5 = 1759- 250); у 2007р. - 410грн. і йому недоплачено 1770грн (410, 06 х 5 = 2050, 30 -280); у 2008р. -481 грн. і йому недоплачено 2095 (481 х 5 = 2405 - 310). Загалом відповідачем недоплачено 5410 грн.

Відповідач позов не визнав, надавши письмові заперечення, у яких послався на те, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» визначено розміри виплат щорічної одноразової допомоги учасникам бойових дій у відповідності до Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік у межах бюджетних асигнувань. Крім того, позивачем пропущено визначений ст.99 КАС України однорічний строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.

У судове засідання позивач не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності. Представник відповідач (суб'єкта владних повноважень) у судове засідання не з'явився, явка сторін була визнана необов'язковою.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, при цьому виходить з наступного:

У справі не оспорюється, що позивач є ветераном війни - учасником бойових дій та має право на отримання щорічної одноразової допомоги, як ветеран війни - учасник бойових дій. Не оспорюється правильність арифметичних підрахунків, зроблених позивачем та суми одноразової допомоги, фактично отриманої позивачем. Ці обставини, на підставі ч.3 ст.72 КАС України суд вважає, що можуть не доказуватися.

До правовідносин, що склалися, слід застосовувати Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, а також Бюджетний кодекс України.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Згідно ст. 17Л Закону про ветеранів щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці і соціального захисту населення. Законами „Про державний бюджет України на 2006р.", „Про державний бюджет України на 2007р." та „Про державний бюджет України на 2008р." було визначено щ учасникам бойових дій до 5 травня належить виплачувати 250грн. Законом „Про державний бюджет України на 2007р." було визначено, що учасникам бойових дій до 5 травня належить виплатити 280грн. Законом „Про державний бюджет України на 2008р." визначено, що ця сума має становити 310грн. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.08р. визнано таким, що не відповідає Конституції України внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» Законами України „Про державний бюджет України на 2007р." та „Про державний бюджет України на 2008р.". Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, або окремі їх положення, що визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, дія норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» у частині, що визначає розмір допомоги, яку належить сплачувати щорічно до 5 травня (у розмірі мінімальної пенсії за віком) відновлена відповідно у 2007р. з 09 07.07р., у 2008р. - з 22 05.08р.. Позивачеві виплати було здійснено до 5 травня кожного року, у період, коли положення Законів „Про державний бюджет України на 2007р." та „Про державний бюджет України на 2008р " щодо розміру допомоги діяли, оскільки на той час не були визнані неконституційними. У 2006р. відповідного Рішення Конституційним судом не виносилося. Відповідно до ст.150 Конституції України та ст.9 КАС України питання щодо конституційності того чи іншого закону чи іншого правового акту є виключною компетенцією Конституційного Суду України. Зважаючи на наведене, суд вважає, що обговорення питання щодо строку позовної давності за дійсним позовом є недоцільним, оскільки у задоволенні вимог має бути відмовлено за безпідставністю. Відповідач у справі діяв у спосіб, визначений законом, у відповідності до закону та у межах своєї компетенції.

Керуючись ст..6, 94, 99, ч.3 ст.122, 158, 159, 161, 162.163 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007р.», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р.» суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у позові до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради Луганської області відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів по тому - апеляційної скарги.