Справа № 2-А-321

2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2009 р. м. Стаханов.

Суддя Стахановського місцевого суду Луганської області Губрієнко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області - суб'єкту владних повноважень, незаконною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області незаконними та зобов'язання виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 01.01.2007 року по 31 грудня 2008 року.

Позивач в обгрунтування позову зазначила, що управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області в порушення вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірно відмовило їй в підвищенні пенсії, як дитині війни.

Позивач та представник відповідача просили суд розглядати адміністративну справу без їх участі, тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач відноситься до категорії «діти війни», що підтверджено посвідченням № НОМЕР_1, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчим комітетом Стаханівської міської ради.

Позивач зверталась до управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області з заявою про перерахунок доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 01.01.2006 року.

19.03.2008 р. позивачу було відмовлено у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, оскільки законодавчо не врегульовано питання фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок— 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 p.. що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 p.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн.

Положенням ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп 2007 р. положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення цього рішення.

Крім того, статтею 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», текст статті 6 було викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни — на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп 2008 р. від 22.05.2008 р. положення статті 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким була змінена стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратило чинність з дня ухвалення цього рішення, як таке, що є неконституційним.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 8.11.2005 р. (справа Кечко проти України, заява № 63134/00 про стягнення надбавок, не виплачених за відсутністю бюджетних коштів ) вказано: « Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов'язків».

Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , як дитині війни, з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 p., тобто - з дня ухвалення рішень Конституційного суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Стаханов Луганської області щодо відмови у виплаті позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року незаконними та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Стаханов Луганської області зробити позивачу виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Згідно з рішенням 26-ї сесії 5-го скликання Стахановської міської Ради ( № 457/2 від 26.10.2007 р.) позивач звільнена від сплати державного мита при зверненні до суду з позову про стягнення підвищення до пенсії за віком ( арк. справи № 7 ).

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 Павлывни задовольнити частково.

Визнати дій управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - незаконними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.