Справа №2-957/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2009 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі

головуючого судді Костенко В.В.

при секретарі Кулагіній І.Д.

за участтю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Онищенко Є.В.

представника 3 особи Альшкіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа на боці відповідача Державне підприємство рудоуправління ім. Кірова про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам, перерахунок розміру щомісячних страхових платежів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся 16.02.2006 р. до суду з позовом до Державного підприємства рудоуправління ім. Кірова (далі - РУ ім. Кірова) та до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (дачі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві...) про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам, перерахунок розміру щомісячних страхових платежів, який протягом розгляду справи уточнювався. В останній редакції позовні вимоги викладені 16.05.2008 року і в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в 1959 р. він працював підземним крипільником на ділянці № 5 шахти ім. Кірова, у квітні 1959 р. був травмований, отримав 2 групу інвалідності, надалі продовжив роботу на тому ж підприємстві з 1968 р. по 1984 р. підземним електрослюсарем, слюсарем з ремонту устаткування.

У зв’язку із заподіянням шкоди здоров’ю в лютому 1989 р. він пройшов черговий огляд у МСЕК і йому було встановлено 25 % втрати професійної працездатності -безстрокове.

У зв’язку із травмою відповідач РУ ім. Кірова у добровільному порядку проводив йому щомісячні виплати в рахунок відшкодування шкоди здоров’ю, виходячи із середнього заробітку підземного крипільника очисних ділянок шахти ім. Кірова за січень-квітень 1992 р. у сумі 7863 крб.

За період з 01.11.1992 р. по 01.07.2000 р. по РУ ім. Кірова застосовувалися наступні коефіцієнти росту тарифних ставок і посадових окладів: 2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,9 х 2,1 х 3,0 х 2,0 х 3,0 х 1,5 х 1,33 х 1,25 х 1,178 х 1,27, а повинні бути застосовані, згідно чинному законодавству, наступні коефіцієнти: 2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,9 х 2,1 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,0 х 1.5 х 1,33x2,5x1,178x1,27.

Відповідно постановам Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 р. №276, від 26.01.1993 р. № 46, від 02.06.1993 р. № 392, від 30.08.1993 р. № 671, від 02.12.1993 р., № 449 від 04.07.1994 р., № 974, від 20.10.1994 р. № 720, від 08.02.1995 р. № 102 і п. 28 Правил відшкодування шкоди..., починаючи з 01.07.1992 р. необхідно проводити перерахунок страхових платежів шляхом множення розміру відшкодування шкоди, що склався на момент чергового підвищення тарифних ставок і посадових окладів на коефіцієнт їх фактичного підвищення, якщо колективний договір або галузева угода не передбачають більше пільгові умови перерахунку.

Але з 01.07.1994 р. РУ ім. Кірова, допустивши порушення вищевказаних вимог, не застосував коефіцієнт 2,0 для перерахунку йому страхових виплат.

До 01.07.1994 р. РУ ім. Кірова здійснювало йому щомісячні страхові виплати з урахуванням зростання тарифних ставок і посадових окладів, застосувавло коефіцієнти 2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,898 х 2,1 х 3,0 і станом на 01.07.1994 р. регресні виплати складали щомісячно 3 грн. 13 коп.

З 01.07.1994 р. відповідно Постанові Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 р. і постанові адміністрації і профкому № 561 від 12.07.1994 р. тарифні ставки і посадові оклади працюючим були збільшені в 2,0 рази, тому РУ ім. Кірова повинен, починаючи з 01.07.1994 р., провести перерахунок і виплачувати йому (позивачу) щомісячно по 6 грн. 25 коп. Фактично в період з 01.07.1994 р. по 01.10.1994 р. відповідач виплачував йому по 3 грн. 13 коп. щомісяця і недоплата складала 3 грн. 12 коп., а за 3 місяці недоплата склала 9 грн. 36 коп.

З 01.10.1994 р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 720 від 20.10.1994 р. і постанови дирекції та профкому РУ ім. Кірова від 01.10.1994 р. тарифні ставки збільшені в 2,0 рази. Тому підприємство повинно, починаючи з 01.10.1994 р. виплачувати йому щомісяця по 12 грн. 50 коп. Фактично з 01.10.1994 р. по 01.02.1995 р. РУ ім. Кирова виплачувало йому по 6 грн. 25 коп. щомісяця. Недоплата складала 6 грн. 25 коп., а за 4 місяці - 25,00 грн.

З 01.02.1995 р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 102 від 08.02.1995 р. і постанови дирекції і профкому № 175 від 28.02.1995 р. РУ ім. Кірова тарифні ставки були збільшені в 3,0 рази. Підприємство повинно, починаючи з 01.02.1995 р., виплачувати йому щомісяця по 37 грн. 50 коп. Фактично в період з 01.02.1995 р. по 01.06.1995 р. РУ ім. Кірова виплачувало йому по 18 грн. 76 коп. щомісяця, недоплата складала за 4 місяці -74 грн. 96 коп.

З 01.06.1995 р. згідно постанові дирекції і профкому РУ ім. Кірова № 1063 від 14.11.1995 р. тарифні ставки були збільшені в 1,5 рази. РУ ім. Кірова повинно, починаючи з 01.06.1995 р. виплачувати йому щомісяця по 56 грн. 25 коп. Фактично в період з 01.06.1995 р. по 01.11.1995 р. підприємство виплачувало йому по 28 грн. 14 коп. щомісяця, недоплата складала за 5 місяців 140 грн. 55 коп.

З 01.11.1995 р. згідно постанові дирекції і профкому РУ ім. Кірова від 24.11.1995 р. тарифні ставки були збільшені в 1,33 рази. Підприємство повинно, починаючи з 01.11.1995 р. виплачувати йому щомісяця по 74 грн. 81 коп. Фактично в період з 01.11.1995 р. по 01.12.1995 р. виплачувало йому по 37 грн. 43 коп. щомісяця, недоплата складала за 1 місяць 37 грн. 38 коп.

З 01.12.1995 р. на підставі постанови дирекції і профкому РУ ім. Кірова від 26.12.1995 р. тарифи (оклади) працівникам були збільшені в 2,5 рази, а розмір щомісячних регресних виплат в рахунок втраченого заробітку лише в 1,25 рази. Ру ім. Кірова виплачувало йому з 01.12.1995 р. із застосуванням коефіцієнту 1,25 по 46 грн. 78 коп. на місяць, у той час, коли при застосуванні коефіцієнту 2,5, щомісячні виплати повинні становити 187 грн. 03 коп. Отже, щомісячна недоплата склала 140 грн. 25 коп., а за 25 місяців - 3506 грн. 25 коп. Підприємство необгрунтовано занизило коефіцієнт зросту страхових виплат до 1,25 замість 2,5.

З 01.01.1998 р. згідно спільній постанові адміністрації і профкому РУ ім. Кірова № 22/321 від 27.03.2001 р. тарифні ставки й посадові оклади були збільшені в 1,178 рази, але цей коефіцієнт для перерахунку страхових виплат позивач не застосовує, тому регресні виплати залишаються без змін і повинні становити 187,03 грн. Фактично за період з 01.01.1998 р. по 01.07.2000 р. підприємство виплачувало йому по 55 грн. 12 коп. Щомісячна недоплата становить 131 грн. 91 коп., а за 30 місяців - 3957 грн. 30 коп.

З 01.07.2000 р. згідно постанові дирекції і профкому Р.У. ім. Кірова № 583а/160 від 15.06.2000 р. тарифні ставки (оклади) були збільшені в 1,27 рази, але цей коефіцієнт позивач для перерахунку страхових виплат з 01.07.2000 року також не застосовує. Регресні виплати повинні становити 187 грн. 03 коп. Фактично за період з 01.07.2000 р. по 01.04.2001 р. виплачувалося йому по 70 грн. Щомісячна недоплата становить 117 грн. 03 коп., а за 9 місяців -1053 грн. 27 коп.

Всього за період з 01.07.1994 р. по 01.04.2001 р. РУ ім. Кірова не доплатив йому щомісячних платежів на суму 8804 грн. 07 коп.

Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. набув чинності з 01.04.2001 р.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві... виплачував йому страхові виплати з 01.04.2001 р. по 01.03.2002 р. по 70 грн., а потрібно було виплачувати по 187 грн. 03 коп., тобто недоплата склала 117 грн. 03 коп. щомісяця, а за 11 місяців з 01.04.2001 р. по 01.03.2002 р. недоплата по страховим виплатам склала 1287 грн. 33 коп.

З 01.03.2002 р. у зв’язку з ростом реальної заробітної плати був введений коефіцієнт 1,193 і регресні виплати повинні становити 223 грн. 13 коп. Фактично за період з 01.03.2002 р. по 01.03.2003 р. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві... виплачував йому по 83 грн. 51 коп. щомісяця. Щомісячна недоплата за цей період становить 139 грн. 62 коп., а за 12 місяців -1675 грн. 44 коп.

З 01.03.2003 р. у зв’язку з ростом реальної заробітної плати був введений коефіцієнт 1,182 і регресні виплати повинні становити 263 грн. 74 коп. Фактично за період з 01.03.2003 р. по 01.03.2004 р. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві... виплачував йому по 98 грн. 71 коп. щомісяця. Щомісячна недоплата за цей період становить 165 грн. 03 коп., а за 12 місяців 1980 грн. 36 коп.

З 01.03.2004 р. у зв’язку з ростом реальної заробітної плати був введений коефіцієнт 1,152 і регресні виплати повинні становити 303 грн. 82 коп. щомісяця. Фактично Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. .. виплачував йому за період з 01.03.2004 р. по 01.03.2005 р. по 113 грн. 71 коп. щомісяця, отже, недоплата щомісяця склала 190 грн. 11 коп., а за 12 місяців 2281 грн. 32 коп.

З 01.03.2005 р. у зв’язку з ростом реальної заробітної плати був введений коефіцієнт 1,238 і регресні виплати повинні становити 376 грн. 13 коп. щомісяця. Фактично Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві... виплачував йому за період з 01.03.2005 р. по 01.03.2006 р. по 140 грн. 77 коп. щомісяця, отже, недоплата щомісяця склала 235 грн. 36 коп., а за 11 місяців - 2588 грн. 96 коп.

Загальна сума недоплати Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві... становить із 01.04.2001 р. по 01.02.2006 р. - 9813 грн. 41 коп.

Надалі, позивач вважає, що щомісячні платежі з 01.02.2006 р. варто стягувати на його користь з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві... в сумі 376 грн. 13 коп.

Він вважає, що РУ ім. Кірова необгрунтовано не застосовані коефіцієнти 2,0 та 2,5, що і спричинило зменшення суми відшкодування шкоди, а саме: не застосований коефіцієнт 2,0 згідно Постанові Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 року та замість коефіцієнту 2,5 застосований коефіцієнт 1,25 згідно постанові дирекції і профкому РУ ім. Кірова від 26.12.1995 року. Вперше до суду він звернувся 16 лютого 2006 року, тому вважає, що на його користь необхідно стягнути з відповідача Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві...заборгованість по страховим виплатам за період з 16 лютого 2003 року по 1 лютого 2006 року, яка становить 6915 гривень 46 копійок, згідно розрахунку:

з 16.02.2003 року по 1.03.2003 року недоплата становить за лютий місяць 139,62 грн., а за 13 днів -139,62: 28 х 13 = 64 гривні 82 копійки;

з 01.03.2003 р. по 01.03.2004 р. недоплата становила 165,03 грн., а за 12 місяців - 1980,36 грн.;

з 01.03.2004 р. по 01.03.2005 р. недоплата становить 190,11 грн., а за 12 місяців - 2281,32 грн.;

з 01.03.2005 р. по 01.02.2006 р. недоплата становила 235,36 грн., а за 11 місяців - 2588,96 грн. З 01.02.2006 року Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві... повинен виплачувати йому страхові виплати в розмірі 376 гривень 13 копійок до виникнення обставин, які потребують перерахунку щомісячних страхових виплат.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області недоплату по щомісячним страховим платежам за період з 16.02.2003 р. по 01.02.2006 р. у сумі 6915 грн. 46 коп., і, починаючи з 01.02.2006 р -. щомісячні страхові виплати в розмірі по 376 грн. 13 коп. в місяць до зміни обставин, які тягнуть перерахунок щомісячних страхових виплат.

У судовому засіданні позивач не був присутній, а його представник ОСОБА_1 позовні вимоги свого довірителя підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві.

Представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві... в судовому засіданні позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що особову справу позивача було передано в 2001 році у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві із РУ ім. Кірова по акту прийому-передачі. Після чого Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві... продовжував виплату щомісячних страхових виплат в розмірі, встановленому раніше РУ ім. Кірова, з наступним застосуванням коефіцієнтів по Фонду відповідно чинному законодавству. Тому вважає, що вини відповідача у не донарахуванні позивачеві сум відшкодування шкоди не має і просить суд відмовити позивачу у задоволені його позовних вимог.

Представник третьої особи РУ ім. Кірова Альошкіна О.С. підтримала думку відповідача та пояснила, що підприємством при вирішенні питання про перерахунок страхових виплат правильно не був застосований з 01.07.1994 року коефіцієнт 2,0, оскільки Постанова КМУ № 449 має рекомендаційний, а не обов’язковий характер, до того ж, у цей період часу на РУ ім. Кірова не було фактичного росту заробітної плати і тому до регресних виплат цей коефіцієнт не застосований. Що стосується коефіцієнту 2,5, то позивач всі необхідні суми витрат отримав, оскільки раніше до введення цього коефіцієнту підприємство у добровільному порядку застосовувало до регресних виплат коефіцієнт 1,33. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 в 1959 р. працював підземним крипільником на ділянці № 5 ш. ім. Кірова, ( а.с. 11 т.1).

У квітні 1959 р. ( а.с. 19 т.1 ) позивач був травмований і йому була встановлена 2-а група інвалідності, надалі продовжив роботу на тому ж підприємстві з 1968 р. по 1984 р. підземним електрослюсарем, слюсарем з ремонту устаткування.

У зв’язку із заподіянням шкоди здоров’ю в лютому 1989 р. позивач пройшов черговий огляд у МСЕК, де йому було встановлено 25 % втрати професійної працездатності - безстрокове (а.с. 16 т.1).

У зв’язку із травмою відповідач РУ ім. Кірова у добровільному порядку проводив позивачу щомісячні виплати в рахунок відшкодування шкоди здоров’ю, виходячи із середнього заробітку підземного крипільника очисних ділянок шахти ім. Кірова за січень-квітень 1992 р., у сумі 7863 крб.

За період з 01.11.1992 р. по 01.07.2000 р. по РУ ім. Кірова застосовувалися наступні коефіцієнти росту тарифних ставок і посадових окладів: 2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,9 х 2,1 х 3,0 х 2,0 х 3,0 х 1,5 х 1,33 х 1,25 х 1,178 х 1,27.

Позивач же вважає, що згідно діючого законодавства повинні бути застосовані коефіцієнти росту тарифних ставок та посадових окладів:2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,9 х 2,1 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,0 х 1,5 х 1,33 х 2,5 х 1,178 х 1,27.

Відповідно постановам Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 р. №276, від 26.01.1993 р. № 46, від 02.06.1993 р. № 392, від 30.08.1993 р. № 671, від 02.12.1993 р., № 449 від 04.07.1994 р., № 974, від 20.10.1994 р. № 720, від 08.02.1995 р. № 102 і п. 28 Правил відшкодування шкоди..., починаючи з 01.07.1992 р. необхідно проводити перерахунок страхових платежів шляхом множення розміру відшкодування шкоди, що склався на момент чергового підвищення тарифних ставок і посадових окладів на коефіцієнт їх фактичного підвищення, якщо колективний договір або галузева угода не передбачають більш пільгові умови перерахунку.

Позивач вважає, що з 01.07.1994 р. РУ ім. Кірова, допустивши порушення вищевказаних вимог, неправомірно не застосував коефіцієнт 2,0 для перерахунку позивачу страхових виплат.

Між тим, суд не може погодитись із його думкою, оскільки у п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 р. зазначено: „Дозволити державним і заснованим на державній власності орендним підприємствам і організаціям, що перебувають на госпрозрахунку, підвищити починаючи з 01.07.1994 року до 2 раз верхню межу коефіцієнтів співвідношень тарифних ставок ( місячних окладів) робітників і мінімального розміру заробітної плати..." Таке формулювання, на думку суду, свідчить не про обов’язковий, а рекомендаційний характер даної постанови, тобто з урахуванням своїх фінансових можливостей підприємство самостійно вирішує: чи застосовувати вищеназваний коефіцієнт та у якому розмірі, оскільки постановою визначена верхня межа у 2 рази.

Крім того, з урахуванням зауважень апеляційного суду, судом при розгляді справи перевірялося: чи відбулося фактично підвищення заробітної плати по підприємству у спірні періоди.

Відповідно до наданих на вимоги суду РУ ім. Кірова: довідки № 40-28/234 від 23.03.09 року про середньомісячну заробітну плату підземного крипільника 4-го розряду з додаванням до неї особових рахунків в кількості не менш 3-х осіб за професію позивача за період червень, липень 1994 року, убачається, що у липні 1994 року по РУ ім. Кірова фактично відбулося падіння середньомісячної зарплати. Так, у червні 1994 року середньомісячна зарплата працівників за професію позивача склала 17,25328 грн., а у липні 1994 року тільки 14,07924 грн.

Таким чином, суд вважає, що РУ ім. Кірова правомірно не був застосований спірний коефіцієнт 2,0 до регресних виплат, а, відповідно, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Суд вважає, що до 01.12.1995 року РУ ім. Кірова вірно застосовувало коефіцієнти при перерахуванні регресних виплат 2,5, 1,935,2, 0,2, 898,2, 1,3.0,1, 5,1.33 і станом на 01.11.1995 року регресні виплати щомісячно складали 37,43 грн.

з 01.12.1995 року на підставі постанови дирекції і профкому РУ ім. Кірова від 26.12.1995 року тарифи ( оклади) працівникам були збільшені в 2,5 рази, а розмір щомісячних регресних виплат в рахунок втраченого заробітку лише в 1,25 рази. РУ ім. Кірова виплачував позивачу з 01.12.1995 р. із застосуванням коефіцієнта 1,25 по 46 грн. 78 коп. на місяць у той час коли при застосуванні коефіцієнта 2,5 щомісячні виплати повинні становити 93 грн. 58 коп. Отже, щомісячна недоплата склала 46 грн. 79 коп., а за 25 місяців - 1169 грн. 75 коп. Підприємство необгрунтовано занизило коефіцієнт росту регресних виплат до 1,25 замість 2,5.

Судом перевірялося фактичне підвищення заробітної плати у розглядуваний період. Згідно довідки РУ ім. Кірова № 40-23/233 від 23.03.09 року про середньомісячну заробітну плату підземного крипільника 4-го розряду з додаванням до неї особових рахунків в кількості не менш 3-х осіб за професію позивача за період листопад, грудень 1995 року, убачається, що у грудні 1995 року по підприємству фактично відбувся ріст середньомісячної зарплати. Так, у листопаді 1995 року середньомісячна зарплата працівників за професію позивача склала 175,24620 грн., а у грудні 1995 року - 412,13550 грн.

Посилання відповідача в постанові на галузеву угоду, що передбачила ріст відшкодування шкоди здоров’ю на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати по даній професії неспроможні, оскільки вона суперечить п. 28 "Правил відшкодування шкоди...", що передували перерахунку розміру відшкодування шкоди на величину коефіцієнту фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Постановою КМ України від 03.10.1997 р., № 1100 затверджені "Зміни й доповнення, що стосуються правил відшкодування власником підприємства, установи й організації або уповноваженим органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків", відповідно до якого п. 28 доповнений абзацом 6 такого змісту: "Перелічений або нарахований розмір втраченого заробітку в перерахуванні на 100% втрати професійної працездатності не може бути більшим, від місячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або в перерахуванні на повний календарний місяць роботи".

Вимоги п. 28 абзацу 6 "Правил відшкодування шкоди..." у частині перерахунку повинні здійснюватися тільки у випадку підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідних працівників підприємства.

Три цьому, перелічений розмір заробітку в перерахуванні на 100% втрати працездатності необхідно порівнювати із середньомісячним заробітком відповідного працівника, у який включається заробітна плата за той місяць у якому провадилося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) по відповідній професії (за підсумками роботи за рік, вислугу років і ін.) за попередній календарний рік. У всіх випадках перерахунку розміру відшкодування, а також у випадку неритмічної роботи підприємства певний розмір втраченого заробітку корегуванню убік зменшення не підлягає (п.9 правил), тобто підприємство не має права зменшувати розмір втраченого заробітку, що склався на момент підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Встановлений раніше розмір відшкодування залишається без змін доти, поки під час чергового підвищення тарифних ставок він не перевищить (у перерахуванні на 100% втрати працездатності середньомісячний заробіток відповідного працівника), і тільки тоді він збільшується.

З 01.01.1998 р. згідно, спільної постанови адміністрації і профкому РУ ім. Кірова № 22/321 від 27.03.2001 р. тарифні ставки й посадові оклади були збільшені в 1,178 рази. Середньомісячна заробітна плата крипільника після підвищення тарифних ставок у січні 1998 р. становила - 279 грн. 40 коп. (згідно довідки РУ ім. Кірова № 40-23/225 від 23.03.2009 року). Втрата професійної працездатності -25%. Розмір втраченого заробітку до 01.01.1998 р. - 93 грн. 58 коп. збільшений в 1,178 рази буде становити - 110 грн. 24 коп. У перерахуванні на 100% складає 440 грн. 96 коп., що перевищує середньомісячний заробіток крипільника. У цьому випадку розмір відшкодування залишається без змін п. 9 "Правил відшкодування..." і буде становити - 93 грн. 58 коп.

Фактично в період часу з 01.01.1998 р. по 01.07.2000 р. підприємство виплачувало позивачу - 55 грн. 12 коп. Щомісячна недоплата становить - 38 грн. 46 коп., а за 30 місяців недоплата становить 1153 грн. 80 коп.

З 01.07.2000 р. згідно, постанови дирекції і профкому Р.У. ім. Кірова № 583а/160 від 15.06.2000 р. тарифні ставки (оклади) були збільшені в 1,27 рази. Середньомісячна заробітна плата крипільника після підвищення тарифних ставок у липні 2000 року становила - 669 грн. 84 коп. Втрата професійної працездатності -25%. Розмір втраченого заробітку до 01.07.2000 р. - 93 грн. 58 коп., збільшений в 1,27 рази буде становити - 118 грн. 85 коп. У перерахуванні на 100% складає 475 грн. 40 коп., що не перевищує середньомісячний заробіток крипільника. У цьому випадку розмір відшкодування буде становити - 118 грн. 85 грн. Фактично в період часу з 01.07.2000 р. по 01.04.2001 р. відповідач виплачував йому по 70 грн. щомісяця. Щомісячна недоплата становила 48 грн. 85 коп., а за 9 недоплата становить 439 грн. 65 коп.

Закон України " Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. набув чинності з 01.04.2001 р.

Фонд почав виплачувати позивачеві регрес з 01.04.2001 р. по 01.03.2002 р. по 70 грн., а необхідно було виплачувати йому по 118 грн. 85 коп., тобто недоплата склала 48 грн. 85 щомісяця, а за 11 місяців з 01.04.2001 р. по 01.03.2002 р. недоплата по страхових вип. склала 537 грн. 35 коп.

З 01.03.2002 р. у зв’язку з ростом реальної заробітної плати був введений коефіцієнт 1,193 і регресні виплати повинні становити 141 грн. 79 коп. (118.85 грн. х 1.193). Фактично за період часу з 01.03.2002 р. по 01.03.2003 р. фонд виплачував йому по 83 грн. 51 коп. щомісяця. Щомісячна недоплата за цей період становить 58 грн. 28 коп., а за 12 мі - 699 грн. 36 коп.

З 01.03.2003 р. у зв’язку з ростом реальної заробітної плати був уведений коефіцієнт 1,182 і регресні виплати повинні становити 167 грн. 60 коп. ( 141.79 грн. х 1,182). Фактично за період часу з 01.03.2003 р. по 01.03.2004 р. фонд виплачував йому по 98 грн. 71 щомісяця. Щомісячна недоплата за цей період становить 68 грн. 89 коп., а за 12 місяців недоплата склала 826 грн. 68 коп.

З 01.03.2004 р. у зв’язку з ростом реальної заробітної плати був введений коефіцієнт 1,152 і регресні виплати повинні становити 193 грн. 08 коп. ( 167.60 х 1.152) щомісяця. Фактично Фонд виплачував йому за період з 01.03.2004 р. по 01.03.2005 р. по 113 грн. 71 коп. щомісяця, отже, недоплата щомісяця склала 79 грн. 37 коп., а за 12 місяців недоплата склала 952 грн. 44 коп.

З 01.03.2005 р. у зв’язку з ростом реальної заробітної плати був уведений коефіцієнт 1,238 і регресні виплати повинні становити 239 грн. 03 коп. ( 193.08 грн. х 1,238) щомісячно. Фактично Фонд виплачував йому за період з 01.03.2005 р. по 01.03.2006 р. по 140 грн. 77 коп. щомісяця, отже, недоплата щомісяця склала 98 грн. 26 коп., а за 11 місяців -1080 грн. 86 коп.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за час, який не перевищує трьох років на момент звернення до суду. Так, згідно Постанови Пленуму від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" - " виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Позивач звернувся до суду 16.02.2003 року і просить стягнути з відповідача суму недоплат за період з 16.02.2003 року по 01.02.2006 року, оскільки суд не може вийти за межі заявлених вимог, то вважає необхідним задовольнити вимоги позивача за зазначений ним період.

Таким чином, заборгованість Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України у м. Кривому Розі по виплатах за період з 16.02.2003 року по 01.02.2006 року складає 2887.04 грн. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача

Також відповідач повинен виплачувати позивачеві щомісячно страхові виплати в сумі 239 гривень 03 копійок, починаючи з 01.02.2006 р. до зміни обставин,  які тягнуть перерахунок щомісячних страхових виплат згідно діючому законодавству України

Згідно із ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сторони у справі звільнені від державного мита, тому вказані витрати суд відносить на рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. 173 КЗпП України, ст. , ст. 11,12,31, Закону України "Про охорону праці", ст. 29 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань", п., п. 9,11,22,25,28,43 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику пошкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 з подальшими змінами та доповненнями, п. 22 Постанови Пленуму № 6 Верховного Суду України від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", ст. , ст. 15,60,88 ч. 2,209,213- 215,223,294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області (ррахунок 371756999983102, МФО 805012 банк - Управління Державного Казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_4 одноразово недоплату по страховим виплатам за період з 16.02.2003 р. по 01.02.2006 р. в сумі 2887 гривень 04 копійок, та щомісячно стягувати на його ж користь страхові виплати в сумі 239 гривень 03 копійок, починаючи з 01.02.2006 р. до зміни обставин, які тягнуть перерахунок щомісячних страхових виплат згідно діючому законодавству України.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (рр № 371756999983102 МФО 805012 банк - Управління Державного Казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) витрати на інформаційне технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 1 гривня 50 копійок.

Витрати по справі віднести за рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення на протязі 10 днів з дня його оголошення, та подання апеляційної скарги на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо заяву було подано, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 02.05.2009 року.