Справа № 2-А-268/2009/1231

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009р. Стахановський міський суд Луганської області у складі

головуючого судді Ромашки В.П.

при секретарі Єтєпньовій А.О.

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду м. Стаханова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради Луганської області про визнання дій неправомірними, перерахування грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, покладення зобов'язання у подальшому проводити виплати у відповідному розмірі, третя особа у справі Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду, позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1. вона народила дитину та отримує допомогу по догляду за нею до досягнення трирічного віку. Вважає, що допомога їй виплачується у розмірі, який не відповідає Закону України „Про допомогу сім'ям з дітьми", оскільки її розмір менше, ніж мінімальний прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років. Відповідні норми Закону України „Про державний бюджет на 2007р." визнано неконституційними. Загалом за період з квітня 2007р. по жовтень 2008р. їй недоплачено 5665 грн. 38 коп.

Відповідачем позов не визнано. Надано письмові заперечення, у яких зазначено, що позивачеві у справі дійсно призначено допомогу по догляду за дитиною до 3 років, як працюючій жінці. Норми „Закону про Державний бюджет України на 2008р." неконституційними не визнавалися. Витрачати кошти, що надходять з Держбюджету на цілі, що не визначені бюджетним призначенням УПСЗН не може. Крім того, позивачем пропущено однорічний строк для звернення до суду за захистом своїх інтересів.

Явку сторін було визнано необов'язковою, представник відповідача, що є суб'єктом владних повноважень, у судове засідання не з'явився.

Третьою особою заперечень за позовом не надано, у судове засідання представник третьої особи не з'явився, про участь у справі цією особою не заявлено.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладено у позовній заяві та пояснивши, що вона дійсно до народження дитини працювала, зараз перебуває у відпустці по догляду за дитиною, Конституцію України вона вважає несправедливою, тому звертається до суду.

На підставі досліджених доказів, суд вважає доведеними наступні обставини у справі: Позивач у справі є громадянкою України, і вона має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, що підтверджується ксерокопією паспорта на ім'я позивача у справі (ар.с.11), ксерокопією картки фізичної особи платника податків (ар.с.11 зворот) та ксерокопією свідоцтва про народження дитини (ар.с.9). Ксерокопією відповіді УПСЗН (ар.с.7), наданою позивачем, підтверджено, що позивачеві у справі відповідачем у справі призначена та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення трьох років у розмірі, про який позивач зазначає за текстом позовної заяви, одноразова допомога їй була призначена та виплачена, як працюючий жінці. Розмір виплат та підстава для виплат не оспорюється і тому, на підставі ч.2 ст.72 КАС України ці обставини судом вважаються такими, що не підлягають доказуванню.

Оцінюючи доводи позивача та відповідача з урахуванням доведених обставин у їх сукупності, суд виходить з того, що між сторонами у справі склалися правовідносини, що регулюються Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-ХП. Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. № 489, «Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми».

Частиною першою статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», на який посилається позивач у справі, передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до б років. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 від 19.12.2006 р. дію частини першої статті 15 зупинено на 2007 рік. і статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ... здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007визнано неконституційними положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». З моменту визнаним норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому з 09.07.2007 року відновлено дію частини 1 статті 15 Закону України в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 грн.. з 1 квітня - 463 грн.. з 1 жовтня - 470 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008р., знову внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Визнання неконституційними законів України є виключною компетенцією Конституційного Суду України, а внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності. Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Пунктом 3 Перехідних положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з

поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму. Однак, Законами України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 рік взагалі не визначався розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, а ті зміни які вносились до статті 15 зазначеного Закону, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07р. №6-рп/07 визнані неконституційними. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років в розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років у особи, якій така допомога призначена у 2007р., виникає за період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. ( з конкретної дати у кожному конкретному випадку) відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, пунктом 2 статті 1 цього Закону, зокрема, визначено, що застрахованою особою є найманий працівник, на користь якого здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Дію зазначеної статті 3аконом України №489 від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007р. було зупинено, що визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007. Таким чином, стаття 43 названого Закону з 09.07.2007 року діє в редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом». Диспозиція цієї статті співпадає з положенням статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в частині розміру допомоги. Тобто, розмір допомоги як застрахованим особам, так і не застрахованим особам за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року має визначатись з розміру прожиткового мінімуму. Редакцію цього Закону змінено при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107. Статтю 43 виключено, у назві і тексту Закону слова «народженням та» виключено. Тобто, після внесених змін період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є страховим випадком. Означені зміни до цього Закону Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином, стаття 43 цього Закону діє з 22.05.2008 року в редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму». Порядок виплати вказаної допомоги визначено статтею 50 цього Закону, відповідно до якої матеріальне забезпечення та соціальні послуги в зв'язку з витратами, зумовленими народженням застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованою особою страхових внесків.

Зважаючи на те, що позивач у справі є застрахованою особою, суд вважає, що Управління соціального захисту населення відповідачем у спірних правовідносинах бути не може, поза як йому не делеговано повноваження щодо розпорядження коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а така допомога має призначатися за місцем основної роботи, відповідно до ст..6, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, якими передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги особам, які працюють за умовами трудового договору, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами внесків. Порядок призначення та виплати вказаної допомоги встановлювався Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року № 503. яка скасована згідно з постановою КМУ від 11 січня 2007 року № 13, яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 p. N 57. Вказаною постановою № 57 також внесено зміни в постанову КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», яка є чинною. Таким чином заслуговують на увагу доводи позивача про те, що за період з 29.11.07р. по 31.12.07р. вона мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною за рахунок субвенцій з держбюджету від УПСЗН у розмірі прожиткового мінімуму на дитину до 6 років (що становив 470грн.). Щодо розміру та джерела виплат допомоги позивачеві у справі за період з 01.01.08р., суд вважає слушними заперечення відповідача у справі, який вважає, що вимоги з приводу розміру виплат належить спрямувати до роботодавця та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Однак ці особи не є суб'єктами владних повноважень і компетенція адміністративного суду на спори з зазначеними особами не поширюється. Вимоги може бути заявлено у цивільному позові, скерованому до загального суду.

Вимоги щодо зобов'язання покладення на відповідача у справі обов'язку призначити у подальшому виплати у розмірі відповідно до прожиткового мінімуму на дитину до 6 років у будь якому разі не підлягають задоволенню, оскільки це може погіршити стан отримувача допомоги по відношенню до інших осіб, що отримують допомогу з тих же підстав у разі зміни діючого законодавства. Крім того, суд розглядає спори, що виникли, а вважати, що спір буде існувати у майбутньому підстав немає.

Слушними вважає суд доводи відповідача у справі про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права за період до 30.01.08р., оскільки ч.2 ст.99, ч1, 2 ст.100 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відновити пропущений строк позивач не просить.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1. 2 ст.94 КАС України якщо рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень. суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані з залученням із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач у справі, на користь якого ухвалено рішення, який є суб'єктом владних повноважень судових витрат не поніс.

Керуючись ст.4, 17, 70, 71, 72, 87, 94, 99, 158, 159, 160, 162, 163 КАС України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-ХП, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489, «Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у позові до Управління праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними, покладення зобов'язання перерахування недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та покладення зобов'язання нарахування сум допомоги у майбутньому у розмірі відповідно до прожиткового мінімуму відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги безпосередньо протягом двадцяти днів по тому.