Справа № 2-А-251/2009/1231

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Ромашка В.П., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради Луганської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними. покладення зобов'язання перерахування грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення недоплаченої суми допомоги, треті особи у справі Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Головне управління Державного казначейства України в Луганській області,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду, позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1. вона народила дитину та отримує від відповідача допомогу по догляду за нею до досягнення трирічного віку. До народження дитини вона працювала та сплачувала страхові внески. Вважає, що допомога їй виплачується у розмірі, який не відповідає Закону України „Про допомогу сім'ям з дітьми", оскільки її розмір менше, ніж мінімальний прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років. Одноразова допомога також призначена їй у неналежному розмірі.

Відповідачем позов не визнано. Надано письмові заперечення, у яких зазначено, що позивачеві у справі дійсно призначено допомогу по догляду за дитиною до 3 років, як застрахованій особі. її особову справу передано УПСЗН Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Норми "Закону про Державний бюджет України на 2008р." неконституційними не визнавалися. Позивачем пропущено однорічний строк для звернення до суду за захистом своїх інтересів.

Явку сторін було визнано необов'язковою.

Позивач надала заяву про розгляд справи за своєї відсутності, у судове засідання не з'явилася.

Представник відповідача, що є суб'єктом владних повноважень, у судове засідання не з'явився.

Третьою особою Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заперечень за позовом не надано, у судове засідання представник третьої особи не з'явився, про участь у справі цією особою не заявлено.

Третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області вважала позов безпідставним, надавши заперечення, у яких зазначено, що розмір допомоги УПСЗН виплачується у відповідності до діючого законодавства України. Позивач пропустила строк давності для звернення до суду.

Представники третіх осіб до суду не з'явилися.

На підставі досліджених доказів, суд вважає доведеними наступні обставини у справі:

Позивач у справі є громадянкою України, і має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, що підтверджується ксерокопією паспорта на ім'я позивача у справі (ар.с.5). ксерокопією свідоцтва про народження дитини (ар.с.6). Довідкою на ар.с.7 підтверджено, що позивач працює у міській лікарні №1 м. Стаханова та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років(ар.с.7). Ксерокопією звернення позивача у справі до УПСЗН (ар.с.9) та копією відповіді на неї відповіді УПСЗН (ар.с.10), наданою позивачем, підтверджено, що позивачеві у справі відповідачем у справі призначена та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення трьох років у розмірі, про який позивач зазначає за текстом позовної заяви і у листопаді 2008р. отримувач допомоги зверталася до УПСЗН з приводу її розміру та підстав призначення. Розмір виплат та підстава для виплат не оспорюється і тому, на підставі ч.2 ст.72 КАС України ці обставини судом вважаються такими, що не підлягають доказуванню.

Оцінюючи доводи позивача та відповідача з урахуванням доведених обставин у їх сукупності, суд виходить з того, що між сторонами у справі склалися правовідносини, що регулюються Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-ХП. Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. № 489, «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми».

Частиною першою статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», на який посилається позивач у справі, передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до б років. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 від 19.12.2006 р. дію частини першої статті 15 зупинено на 2007 рік. і статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007визнано неконституційними положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акті або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність Таким чином, з 09.07.2007 року відновлено дію частини 1 статті 15 Закону України в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років і право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років в розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років у особи, якій така допомога призначена у 2007р., виникає за період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007р.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008р., знову внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Внесені зміни не розглядались Конституційним Судом України щодо їх конституційності. Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Пунктом 3 Перехідних положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Дію зазначеної статті 3аконом України №489 від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007р. було зупинено, що визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007. Таким чином, стаття 43 названого Закону з 09.07.2007 року діє в редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом». Диспозиція цієї статті співпадає з положенням статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в частині розміру допомоги. Тобто, розмір допомоги як застрахованим особам, так і не застрахованим особам за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року має визначатись з розміру прожиткового мінімуму. Редакцію цього Закону змінено при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107. Статтю 43 виключено, у назві і тексту Закону слова «народженням та» виключено. Тобто, після внесених змін період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є страховим випадком. Означені зміни до цього Закону Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином, стаття 43 цього Закону діє з 22.05.2008 року в редакції: «допомога по догляду іа дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розмір) прожиткового мінімуму». Порядок виплати вказаної допомоги визначено статтею 50 цього Закону, відповідно до якої матеріальне забезпечення та соціальні послуги в зв'язку з витратами, зумовленими народженням застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованою особою страхових внесків.

Зважаючи на те, що позивач у справі є застрахованою особою, суд вважає, що Управління соціального захисту населення відповідачем у спірних правовідносинах бути не може, поза як йому не делеговано повноваження щодо розпорядження коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Така допомога має призначатися за місцем основної роботи, відповідно до ст..6, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240 у відповідності до Порядку призначення та виплати, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядк) призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми».

З огляду на наведене. суд вважає слушними заперечення відповідача у справі у частині того, що вимоги з приводу розміру виплат належить спрямувати до роботодавця та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Однак ці особи не є суб'єктами владних повноважень і компетенція адміністративного суду на спори з зазначеними особами не поширюється. Вимоги може бути заявлено у цивільному позові, скерованому до загального суду. Слушними суд вважає також доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права за період, що передує 04.02.08р. (у межах одного року за періодичними платежами). При цьому суд враховує, що ч.1 ст.99, ч.1, 2 ст. 100 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк . який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Позивач просить відновити пропущений строк, посилаючись на те. що до кінця травня 2008р. вона не була обізнана щодо правових колізій у питаннях призначення допомоги по народженню дитини. Про порушення своїх прав дізналася з джерел масової інформації. Суд вважає, що зазначена причина не може бути визнана поважною, оскільки нічого не заважало позивачці отримати консультацію фахівця у галузі права до зазначеного нею часу.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1, 2 ст.94 КАС України якщо рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані з залученням із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач у справі, на користь якого ухвалено рішення, який є суб'єктом владних повноважень судових витрат не поніс.

Керуючись ст.4. 17, 70, 71, 72, 87, 94, 99, 158, 159, 160, 162, 163 КАС України. Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-ХП, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489, «Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107. Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у позові до Управління праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними, покладення зобов'язання перерахування недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та покладення зобов'язання нарахування сум допомоги у майбутньому у розмірі відповідно до прожиткового мінімуму відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги безпосередньо протягом двадцяти днів по тому.