КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 10/46 (2-а-7256/08) Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" серпня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року у справі за позовом адвоката адвокатського об’єднання «Шевченківська колегія адвокатів м Києва»ОСОБА_2 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач адвокат адвокатського об’єднання «Шевченківська колегія адвокатів м Києва»ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним дій Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна (далі відповідач) щодо відмови надати відповідь на запит адвоката та зобов'язати відповідача надати відповідь по суті на поставлені у адвокатському запиті питання.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправною дії Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна щодо відмови надати відповідь на запит адвоката ОСОБА_2 № 4-47/2007 від 06.05.2008, зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надати відповідь по суті на питання поставлені у запиті адвоката ОСОБА_2 № 4-47/2007 від 06.06.2008 року. Стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 гривень.
Не погоджуючись з судовим рішенням представник Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
В судовому засіданні представник Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна підтримав свою апеляційну скарга та просив скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що винесено в порушенням норм матеріального та процесуального права винести нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Адвокат адвокатського об’єднання «Шевченківська колегія адвокатів м Києва»ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував, вважає рішення першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є адвокатом, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2573 від 25.05.2006.
Позивачем на адресу відповідача було направлено адвокатський запит від 06.05.2008 №4-47/2007, в якому він просив останнього надати відповіді на запитання: за ким, в яких долях, та на якій підставі зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, та чи знаходиться вказана квартира під арештом, чи будь-яким іншим видом заборони на відчуження.
Необхідність у наданні такої інформації була зумовлена тим, що підзахисний позивача просив його перевірити чи не було його незаконно позбавлено за час досудового та судового слідства права власності на квартиру.
Відповідач у наданні відповіді на запит адвоката відмовив, посилаючись на ст. 32 Конституції України, рішення Конституційного суду України від 30.10.1997 №5-ЗП, ст. 302 ЦК України та ст.ст. 23, 30 Закону України «Про інформацію», в зв'язку з тим, що інформація про іншу особу не може бути надана без її згоди.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки адвокатом було зроблено запит для реалізації наданих йому Законом України «Про адвокатуру»прав, суд прийшов до висновку про протиправність відмови відповідача у наданні відповіді на питання вказані у запиті адвоката.
З таким рішенням, як не відповідним обставинам справи, вимогам матеріального закону, не може погодитись суд апеляційної інстанції.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про адвокатуру»при здійсненні професійної діяльності адвокат має право: представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач при зверненні до відповідача не надав документ, що підтверджує його право діяти за дорученням особи, яку він представляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації лише:
- власнику (власникам) нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам - для юридичних осіб) або особам, на користь яких вчинено обмеження, чи іншим суб'єктам речового права;
- органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законами;
- бюро кредитних історій на їх запит щодо інформації Державного реєстру прав, передбаченої частиною першою цієї статті, в електронному вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди юридичних, фізичних осіб - власників нерухомого майна.
Отже, Законом передбачене коло осіб, яким може надаватися інформація про зареєстровані речові права.
Висновки суду першої інстанції про те, що стаття 30,37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»містять вичерпний перелік документів та інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення, є необґрунтованими, оскільки частина 4 статті 28 Закону закріплює захист даних Державного реєстру прав від несанкціонованого доступу до даних реєстру іншими особами і не передбачає права інших осіб, крім тих, що перелічені в частині 1 цієї статті, на отримання інформації про зареєстровані речові права.
Частиною 5 статті 15 Закону передбачено, що порядок надання відомостей з Державного реєстру прав встановлюється цим Законом. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону державний реєстратор прав у межах своїх повноважень надає відомості та витяги з Держаного реєстру прав або відмовляє у наданні таких у встановлених цим Законом випадках.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, надаючи відповідь на запит позивача, відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року скасувати.
У задоволені позову адвоката адвокатського об’єднання «Шевченківська колегія адвокатів м Києва»ОСОБА_2 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про визнання незаконним дій Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна щодо відмови надати відповідь на запит адвоката та зобов'язання Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна надати відповідь по суті на поставлені у адвокатському запиті питання - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 25 серпня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун
Повний текст постанови виготовлений 25 серпня 2010 року.