КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-3/09 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімчук М.Ю.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" серпня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у письмовому провадженні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Управління державної автомобільної інспекції в Вінницькій області на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до інспекції державної-постановї служби відділу державної автомобільної інспекції Вінницького району про притягнення до адміністративної відповідальності,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 остаточно вточнивши позовні вимоги звернувся до суду з позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АВ № 021102 від 27 грудня 2008 року про накладення штрафу в розмірі 340 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що зробив вимушену зупинку, через несправність транспортного засобу.
Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову серії АВ № 021102 по справі про адміністративне правопорушення, провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Управління державної автомобільної інспекції в Вінницькій області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута судом у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 грудня 2008 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ2109»державний номер НОМЕР_1, порушив правила стоянки припаркував автомобіль на зупинці громадського транспорту, чим порушив п.15.9 Правил дорожнього руху України.
В наслідок чого була складена постанова про адміністративне порушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накледно на позивача штраф в сумі 340 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів, які достовірно вказують на наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КупАП, оскільки позивач зробив мимушену зупинку на відстані 15 метрів від посадочної площадки для зупинки маршрутних транспортних засобів.
З таким рішенням, як не відповідним обставинам справи, вимогам матеріального закону, не може погодитись суд апеляційної інстанції.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення»(із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Ухвалене у справі судове рішення названим Верховним Судом України критеріям не відповідає.
Як передбачено ч.1 ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст. 122 цього Кодексу, належать до компетенції органів внутрішніх справ.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п.1.9. цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно чинного законодавства за правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КпАП України, передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу розміром від двадцяти п’яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Накладати ж таке стягнення відповідно до ст.222 КпАП України вправі працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Відповідно до ст.255 КпАП України, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-17 КпАП України, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ.
Дії інспектора дорожньої патрульної служби Вінницького району Шлапака В.М., щодо складення ним протоколу за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України є правомірними.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Позивачем не було надано суду доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Посилання позивача на вимушену зупинку через несправність транспортного засобу, розцінюється судом, як засіб захисту та спростовується протоколом про адміністративне правопорушення від 27 грудня 2008 року в якому факт порушення Правил дорожнього руху України позивачем не заперечувався.
Зазначені протокол складено і постанову прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, розмір штрафу відповідає санкції вказаної статті.
Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказує на те, що позивач дійсно не дотримався вимог Правил дорожнього руху України, а тому дії відповідача носили правомірний характер, оскаржувана постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства і підстав для її скасування та визнання неправомірною не вбачається.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволеню.
Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволеню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління державної автомобільної інспекції в Вінницькій області задовольнити.
Постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2009 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 до інспекції державної-постановї служби відділу державної автомобільної інспекції Вінницького району про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АВ № 021102 від 27 грудня 2008 року відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун