Справа: № 2-3148/01р.

РІШЕННЯ

         Іменем      України

11 серпня 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчука  Полтавської області  в складі:  

головуючого - судді Кривич Ж.О.,

при секретарі – Чихаріній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області, Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації  про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2007 року по 2009 рік,

                      ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в квітні 2010 року до суду із зазначеним  позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області,  Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації .

Зазначав що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом 3 групи і тому відповідно до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який є спеціальним законом, має право на щорічну - до 5 травня – разову грошову допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Але відповідач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області неналежним чином здійснював виплати позивачу, посилаючись на вимоги Законів України „Про державний бюджет України” за відповідні роки та постанову Кабінету Міністрів України №177 від 18.02.2004 року «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, перебаченої Законо України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув; в своїй заяві на ім’я суду просив справу слухати в його відсутності за участю його представника; позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві.

  Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові, додатково наголосила на пріоритетність Конституції над іншими законодавчими і підзаконними актами та вимоги ст.22 Конституції України щодо недопущення скасування чи звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області Корж Т.В. позов не визнала, та пояснила, що відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивачу було здійснено нарахування щорічної разової грошової допомоги у розмірі, що передбачено Законами України „Про державний бюджет України” за відповідні роки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 95 Конституції України проголошує, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими затвердженими кошторисами.

Крім того, вказала, що відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про неконституційність. Виплати які оспорює позивач проводились до винесення рішень Конституційного Суду, а отже, враховуючи незворотність дії закону у часі дії Управління були правомірними.

Головне Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації свого представника до суду не направило, відповідно до письмового заперечення позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та просили справу слухати без їх участі.

Вислухавши думку сторін, суд вважає за можливе слухати  справу без участі нез’явившихся осіб.

Суд, вислухавши пояснення осіб, що з’явилися, дослідивши та оцінивши наявні письмові матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  приходить до наступних  висновків.

Враховуючи, що  в справі проходять  2 відповідача, а саме: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області, Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законами України не передбачено повноважень  Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації щодо безпосереднього особистого нарахування разової допомоги позивачу.  

Оскільки позивачем не вказано,  які норми  були порушені та не надано доказів порушення його прав на отримання разової допомоги саме Головним Управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації суд вважає за необхідне в задоволені позовних вимог до вказаного державного органу відмовити.

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії серії НОМЕР_1 від 15.04.1993 року з вкладкою учасника ЛНА на ЧАЕС за НОМЕР_2 від 19.06.2009 року до посвідчення.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.06.2009 р. та  довідки Полтавської обласної МСЕК від 27.04.2009 року за №0023421 останньому встановлена безстроково ІІІ група інвалідності, захворювання пов’язані з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до Закону України №488/95-ВР від 22.12.1995 року осіб, які стали інвалідами внаслідок захворювання пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи прирівняли до інвалідів війни з наданням права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Статтею 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.7, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»   від 22.10.1993 року №3551-ХІІ  інвалідам війни ІІІ групи щорічно до 5 травня виплачується разова допомога в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком.  

Згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України передбачено (ч.2 ст.95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

П.13 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” на 2007 р. була зупинена.

Відповідно до ст.29  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам ІІІ групи повинна здійснюватися у розмірі 300 грн.

На виконання вищезазначених вимог Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області позивачу була виплачена разова допомога до 05 травня в квітні 2007 р. в сумі 300,00 грн.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007  вищезазначені норми Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до резолютивної частини даного рішення  положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.

 Приймаючи Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, Верховна Рада України внесла зміни у ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , надавши право Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат.

На виконання даного закону відповідач призначив в 2008 році позивачу разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року №183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 350 грн.

Конституційний Суд України рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав  зазначені вище зміни  такими, що не відповідають Конституції України.

Ст.152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

    Як встановлено в судовому засіданні оспорювана разова допомога в 2007 р. та 2008 р. була виплачена ОСОБА_1 до 05 травня відповідного року, тобто до втрати чинності на підставі рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/20007 та від  22.05.2008 року №10-рп/2008 норм законів щодо виплати вказаної допомоги в розмірі меншому ніж передбачено  п.1 ч.2 ст.7, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»   від 22.10.1993 року.  

Згідно із статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: ”Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Тому суд, приходить до висновку, що за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосовується положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 рік конкретні розміри разової грошової допомоги до 5 травня були встановлені певними нормами Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” відповідач, здійснивши у зазначений період виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених вказаними вище законами, діяв правомірно у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Отже, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області в даний період не мало повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки протягом цього часу положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не діяли.

Крім того, приймаючи рішення по даній справі суд вважає за необхідне зазначити, що виплати разової грошової допомоги до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право позивача на їх отримання та обов’язок Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо з обов’язання відповідачів нарахувати та виплатити суму недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня як інваліду війни за 2007 р. та 2008 р. необхідно відмовити.

Що стосується позовних вимог щодо з обов’язання відповідачів нарахувати та виплатити   суму недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня як інваліду війни за 2009 р., то суд вважає дані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначалося вище Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  від 22.10.1993 року передбачено виплату разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи  у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.  

Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" зміни до ч.5 ст.ст.12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги не вносились, тобто на спірний період Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є діючим і слід керуватися тільки цим спеціальним законом.  

Відповідно ж до Постанови КМУ від 18.03.2009р. № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», установлено розмір вказаної допомоги інвалідам війни IIІ групи – 380,00 гривень.

Як встановлено в судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області  виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік була здійснена позивачу   в сумі 380,00   грн., тобто в розмірі, встановленому вищезазначеною постановою.

Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" сума прожиткового мінімуму на 2009 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 498 грн. з 01.01.2009 року.  

Враховуючи зазначене, виплата щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік, здійснена відповідачем у розмірі 380 грн., визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є такою, що порушує норму спеціального Закону, тому суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в цій частині.  

Що стосується позовних вимог  щодо зобов’язання   в подальшому проводити виплату щорічної разової допомоги на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то суд вважає дані вимоги не обґрунтованими та  такими, що не підлягають задоволенню, оскільки станом на день ухвалення рішення право позивача щодо виплати разової допомоги за майбутні періоди не порушено.

У відповідності до приписів ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені і документально підтверджені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп. , а також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп., від сплати якого позивач звільнений на підставі п.18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Позивачем не надано доказів щодо сплати витрат на правову допомогу, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Керуючись  ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212, 213 ,214, 215 ЦПК України ,   Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.ст.75,150,152 Конституції України,   суд, -

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області, Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації  про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2007 року по 2009 рік - задовольнити частково.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області   здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України  “Про  статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту”  за 2009 рік з урахуванням раніше проведеної виплати.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: