< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2010 р. Справа № 2а-15204/10/0570
Колегія суддів Донецького окружного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Зеленова А.С.,
суддів Буряк І.В.,
Христофорова А.Б.,
при секретарі Беспалько Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є суддею Апеляційного суду Донецької області, відповідно до Конституції України, Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України» йому гарантується належний рівень правового захисту, матеріального та соціального забезпечення, що є гарантіями його незалежності як судді. Пунктом 1 Указу Президента України від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» визначено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи. З набранням чинності Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» 01.01.2004 вказані положення Указу Президента України втратили чинність та з цієї дати з його заробітку утримується податок з доходів фізичних осіб.
Посилаючись на ч.1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 11, ст.ст. 44, 45 Закону України «Про статус суддів», ст. 6.1 Європейської Хартії, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 8рп/2002, позивач зазначає, що зниження матеріального забезпечення суддів забороняється, у зв’язку з чим вважає, що за період з 01.01.2004 по 31.10.2006 з нього протиправно утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 18986,14 грн.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22р «Деякі питання оплати праці суддів» передбачено порядок проведення компенсаційних виплат суддям втрати частини заробітку, пов’язаної із справлянням податку за Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», однак кошти на це не виділялися.
Просив стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь втрату частини заробітної плати, пов’язану з утриманням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», за період з 01.01.2004 по 31.10.2006 у розмірі 18986,14 грн. (а.с. 3-6).
Під час судового розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та просив з підстав, викладених у позовній заяві стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь втрату частини заробітної плати, пов’язану з утриманням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 у розмірі 20648,22 грн. (а.с. 20-29).
У судове засідання позивач не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.
Представник відповідача Апеляційного суду Донецької області у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Апеляційного суду Донецької області на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача Міністерства фінансів України у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надіслав відзив та заперечення проти позову, у яких зазначив, що Указом Президента України «Про визнання такими, що втрачають чинність, деяких указів Президента України» від 25.12.2003 № 1497/2003, визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2004 абзац 4 статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 № 584/95, яким встановлювалося, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати праці суддів» від 20.01.2004 № 22-р головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Згідно із пунктом 2 зазначеного Розпорядження такі компенсаційні виплати здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» головним розпорядником коштів, передбачених на оплату праці суддів судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка здійснює подальший розподіл коштів між розпорядниками нижчого рівня. Бюджетний кодекс України та Положення про Міністерство фінансів України не передбачають підстав для стягнення з Міністерства фінансів України на користь позивачів заборгованості по заробітній платі, матеріальної допомоги та інших надбавок. Отже, позовні вимоги до Міністерства фінансів України є безпідставними. Крім того, у 2005, 2006 р.р. здійснення компенсаційних виплат сум податку з доходів фізичних осіб суддям законодавством не встановлено, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. У Державному бюджеті на 2010 рік не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої допомоги понад розміри, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також просив розглянути справу без участі представника. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Міністерства фінансів України на підставі наявних у справі доказів та з урахуванням наданих ним відзиву та заперечень
Представники відповідачів Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності представники Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України не надавали. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 обраний суддею Апеляційного суду Донецької області безстроково згідно з постановою Верховної Ради України від 26.06.1997 № 398/97-ВР.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про статус суддів» судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Гарантії незалежності суддів встановлюються цим законом, а також Конституцією України. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.
Частиною 1 ст. 11 цього Закону визначено, що незалежність суддів забезпечується, у тому числі, створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.
Указом Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» встановлювалося, що заробітна плата суддів звільнена від обкладання податком з доходів фізичних осіб. Однак, цей Указ з 01.01.2006 втратив чинність згідно Указу Президента України від 21.01.2006 № 46/2006 «Про внесення зміни та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р «Деякі питання оплати праці суддів» голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов’язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктом 2 цього Розпорядження визначено, що вказана вище компенсаційна виплата здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Тобто, за змістом цього Розпорядження, у 2004 році можливе було здійснення компенсаційної виплати суддям за певних умов, а саме:
1) така виплата мала здійснюватися головою Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції у 2004 році;
2) сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб мала бути нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року (тобто, здійснення компенсаційної виплати можливе тільки після утримання (сплати) податку суддею);
3) виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов’язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;
4) виплата мала здійснюватися в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Пунктом 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Об'єктом оподаткування резидента відповідно до п. 3.1 ст. 3 цього Закону є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Згідно з п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Аналізуючи приведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що дохід, отриманий у вигляді заробітної плати, включається до складу місячного оподатковуваного доходу, який, в свою чергу є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб резидента. При цьому, оскільки цей Закон окремо не виділяє заробітну плату судді як дохід, що не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, та не встановлює для судді пільг по оподаткуванню цим податком, суд приходить до висновку, що такий дохід підлягає оподаткуванню за загальними правилами, визначеними Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Що стосується оподаткування у 2004 році, коли вказаним вище Розпорядженням дозволялося здійснювати компенсаційну виплату суддям, пов’язану зі справлянням податку з доходів, суд зазначає, що як встановлено судом вище така виплата могла здійснюватися вже після сплати суддею податку.
Як вбачається з довідок Апеляційного суду Донецької області (а.с. 59, 60) заробітна плата судді Молчанова С.І. за 4 квартал 2003 року склала 10860,85 грн., середньомісячна заробітна плата – 3620,28 грн. За період з 01.01.2004 по 31.12.2004 його заробітна плата за виключенням податку з доходів фізичних осіб кожного місяця становила суму, меншу ніж середньомісячна заробітна плата, нарахована судді за IV квартал 2003 року.
Тобто, у даному випадку дотримана умова Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р «Деякі питання оплати праці суддів» для здійснення компенсаційної виплати позивача стосовно того, що сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб має бути нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Отже, в позивача виникло право на отримання компенсаційної виплати у 2004 році, передбаченої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р.
Разом із тим, суду не надано доказів того, що були дотримані інші умови для здійснення компенсаційної виплати у 2004 році, передбаченої цим Розпорядженням, зокрема, стосовно вжиття заходів головою Апеляційного суду Донецької області щодо виплати зазначеної компенсації.
У 2005-2006 році така компенсаційна виплата законодавством взагалі не передбачалася.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку - відмовити.
Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 19 серпня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 22 серпня 2010 року.
Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Зеленов А. С.
Судді Буряк І.В.
Христофоров А.Б.