Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
23 липня 2010 р. № 2-а- 2190/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.
за участю:
представника позивача –Радигіна Є.С.,
представника відповідача –Уварова В.М., Гриневича О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Санаторій Березовські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ДП Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Дергачівської державної податкової інспекції Харківської області та після уточнення позовних вимог просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000272310/2 від 05.06.2006 р., № 0000272310/3 від 29.08.2006 р. про донарахування 417512, 0 грн. суми земельного податку, в тому числі 278341, 00 грн. основного платежу та 139171,00 грн. штрафних санкцій.
В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі посилаючись на те, що позивачем по справі неправильно визначена категорія земель, що перебувають у їх власності, а тому неправильно визначено ставку оподаткування.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Дергачівською міжрайонною Державною податковою інспекцією у Харківській області проведено планову документальну перевірку дочірнього підприємства "Санаторій Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" стосовно дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2005 р.
За результатами перевірки складено акт № 43/23-104/02648432 від 22.02.2006 р., яким встановлено, що позивачем при визначенні розміру податку на землю стосовно земельної ділянки площею 44,5 га в уточнених розрахунках за 2004 рік невірно застосовані ставки податку на землю, що передбачені ст. 6 Закону України "Про плату за землю" для земель сільськогосподарського призначення, тоді як згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 від 26.11.1997 р. та акту звірки земель ДП "Санаторій Бермінводи" з Дергачівським районним відділом земельних ресурсів, зазначена земельна ділянка відносилась до земель оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються для профілактики захворювань та лікування, а згідно листа-відповіді Дергачівського районного відділу земельних ресурсів № 88/13 від 21.02.2006 р. в експлікації земельних угідь ДП "Санаторій" "Березівські мінеральні води" була допущена невизначенність в питанні, які саме це угіддя та відповідно до земельно-облікових даних за ДП "Санаторій" "Березівські мінеральні води" сільськогосподарські угіддя не закріплені.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000272310/0 від 06.03.2006 р., яким визначено суму податкового зобов"язання по сплаті земельного податку в розмірі 278341 грн. за ставкою - 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, що передбачена ст. 9 Закону України "Про плату за землю" для земель оздоровчого призначення, на яку нараховані штрафні санкції в сумі 139171 грн.
Позивачем зазначене податкове повідомлення –рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Дергачіської МДПІ у Харківської області, ДПА у Харківській області та Державної податкової адміністрації України.
За результатами розгляду скарг, сума земельного податку, нарахована повідомленнями-рішеннями № 0000272310/0 від 06.03.2006 р., № 0000272310/1 від 30.03.2006 р. була зменшена на 183,40 грн, в тому числі на 122,27 грн. по основному платежу та на 61,13 грн. по сплаті штрафної санкції та винесено податкові повідомлення - рішення № 0000272310/2 та № 0000272310/3.
Судовим розглядом встановлено, та не оскаржується сторонами по справі, що ДП Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" 26.11.1997 р. отримано державний акт на право постійного користування землею № ХР-10-40-003328-відведена земельна ділянка на території Пересічанської селищної ради площею 62,3 га для лікувально - оздоровчої діяльності та обслуговування санаторію.
Рішенням ХХ сесії Дергачівської районної ради народних депутатів позивачу затверджена нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 16,5525 га.
Рішенням Харківської обласної ради ХХІІІ сесії ІV скликання від 27.01.2005 р. зазначена земельна ділянка увійшла до складу земель населених пунктів, що також відображено в Генеральному плані забудови курорту "Березівські мінеральні води".
В судовому засіданні представник відповідача посилвся на те, що відповідно до листа Дергачівського районного відділу земельних ресурсів № 88/33 від 21.02.2006 р. за позивачем на закріплено сільськогосподарських угідь, а тому позивач не мав підстав для віднесення земельної ділянки площею 44.,56 га. До земель сільськогосподарського призначення та відповідно застосувати ставку податку згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-ХІІ.
С цього приводу суд зазначає, що згідно тієї ж довідки Дергачівського районного відділу земельних ресурсів № 88/33 від 21.02.2006 р. зазначено, що в експлікації земельних угідь ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" при визначенні угідь, які входять до складу земельної ділянки допущена невизначенність щодо того, які саме це угіддя. Зазначене вказує на те, що орган, на який згідно із Законом "Про землеустрій України" покладено обов"язок по веденню земельного кадастру не визначився стосовно того, до якої категорії земель відноситься надана позивачу в постійне користування земельна ділянка, тоді як згідно приписів ст. 13 Закону України "Про плату за землю" саме дані державного земельного кадастру є підставою для нарахування земельного податку.
Вирішуючи зазначене питання, суд вважає за необхідне застосувати приписи п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону України"Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" згідно яких у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Позивач згідно з наданою йому ліцензією є закладом охорони здоров"я, а також віднесений до "Переліку спеціалізованих санаторіїв з реабілітації хворих, які звільняються від сплати земельного податку", який затверджено наказом Міністерства охорони здоров"я від 01.10.1998 р. № 289 .
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 12 Закону України "Про плату за землю" від земельного податку звільняються спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно зі списком, затвердженим Міністерством хорони здоров"я України та оздоровчі заклади України, а згідно з ч. 4 зазначеної статті також і вітчизняні заклади охорони здоров"я.
Проте суд зауважує, що Законами України «Про Держаний бюджет на 2004 рік»та "Про Державний бюджет на 2005 рік" (зі змінами та доповненнями) зупинено дію абзацу першого пункту 3 частини 1 ст.12 Закону України «Про плату за землю».
Вирішуючи питання щодо співвідношення та застосування зазначених законів суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Зазначена правова норма кореспондується з нормою, яка міститься в частині 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", згідно з якою ставки, механізм справляння податків і зборів (обов"язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватися іншим законами України, крім законів про оподаткування. Аналогічна норма міститься також у статті 1 Закону України "Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов"язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільги щодо оподаткування ", відповідно до якої ставки загальнодержавних податків і зборів (обов"язкових платежів), інші елементи податкових баз, а також пільги щодо оподаткувакння встановлюються або змінюються виключно законами України з питань оподаткування.
Крім того суд зауважує, що згідно положень абз.6 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційний Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та абз.3,4 п.5.4. п.5 рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визначено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Зважаючи на наведене, позивач у відповідності зі статтею 12 Закону України "Про плату за землю" звільнений від сплати земельного податку.
Суд також зазначає, що позивач звертається до суду з вимогою про визнання нечинним рішення. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Вирішуючи питання в порядку п.7 ч.1 ст.161 КАС України суд зазначає, що відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, про необхідність скасування заходів по забезпеченню адміністративного позову вжитих відповідно до ухвали від 12.10.2006 року, оскільки дія оскаржених позивачем є зупиненою до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8-14, 160, 167,185 КАС України, суд –
постановив:
Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Санаторій Березовські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення –задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000272310/2 від 05.06.2006 року, № 0000272310/3 від 29.08.2006 року, прийняті Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області.
В іншій частині позовних вимог адміністративний позов залишити без задоволення
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 28.07.2010 року
Суддя Зоркіна Ю.В.