Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 м.Харків  

 15 липня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 4163/10/2070  

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді   Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання  Смоляр Є.А., Вертії О.М.

за участю:

представників позивача –,

представників відповідача-

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом   Комунального підприємства охорони здоров"я центральна районна аптека№63  до Куп"янської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області  про скасування рішень

                                              встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом , у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Куп"янської ОДПІ № 0000122310/0 від 24.03.2010 року, скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Куп"янської ОДПІ  № №0000402320 від 24.03.2010р., №0000152310 від 24.03.2010р., №0000142310 від 24.03.2010р., та №0000132310 від 24.03.2010р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при винесенні оскаржуваних рішень фахівцями відповідача помилково визначено як підставу неправомірності віднесення до валових витрат за актами виконаних робіт, які не відповідають вимогам первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того позивач посилався на пропущення строків застосування штрафних фінансових санкцій, визначених ст.250 ГК України

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали, проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем по справі до валових витрат віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення яких і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскільки первинні документи, на підставі яких такі витрати віднесені до валових, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Стосовно пропуску строку застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбаченого ст. 250 ГК України, відповідач зазначив, що факт порушення платником податків правил здійснення господарської діяльності, у даному випадку п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, податковий орган може виявити лише при проведенні виїзних планових чи позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, підстави і порядок проведення яких чітко регламентовано нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому зазначений строк необхідно обраховувати з дати виявлення порушення і вважати моментом його спливу закінчення шестимісячного терміну від дати такого виявлення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши документи, долучені до матеріалів справи, суд встановив наступні обставини:

На підставі направлень від 05.02.2010 року № 43 та 23.02.2010 року № 74 фахівцями Куп’янської ОДПІ проведено перевірку Комунального підприємства охорони здоров’я «Центральна районна аптека № 63»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства а період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.03.2010 року № 257/23-01974520, яким встановлено порушення:

п.5.1 абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в наслідок чого занижено податок на прибуток у розмірі 178370,00 грн;

п.1,2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі по тексту Закон №265/95-ВР), п.4.1 розділу 4 «Положення про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 105/5296, п.4.7 розділу 4 «Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари ( послуги)», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 107/5298;

п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.п. 4.2.1 п.4.2. ст..4, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 22,11 грн.;

п.1 ст.1 , п.1 ст.3, ч.2 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 року, в наслідок чого відбулося заниження плати за придбання торгового патенту на здійснення роздрібної торгівлі у розмірі 29646,45 грн.

На підставі зазначених порушень прийняті:

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2010 року № 0000122310/0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання у розмірі 260056,0 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток) –178370,0 грн., штрафні санкції-81686,0 грн.;

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.03.2010 року № 0000402320, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 2835047,85 грн. за порушення вимог законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій;

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій  № 0000152310 від 24.03.2010 року, № 0000142310 від 24.03.2010 року, № 0000132310 від 24.03.2010 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції за порушення законодавства у сфері патентування.

Розглядаючи позовну вимогу про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.03.2010 року № 0000402320, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 2835047,85 грн. за порушення вимог законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугував висновок, викладений в акті перевірки,  про порушення позивачем пунктів 1, 2 ст.3  Закону № 265/95-ВР - не роздрукування на РРО та невидача особам, які повертали товари за період з 04.07.2007 року по 09.11.2009 року відповідних розрахункових документів (видаткових касових чеків), що підтверджують виконання розрахункових операцій з видачі готівкових коштів за повернуті покупцям товари на загальну суму 9841,00 грн. Крім того при проведенні перевірки встановлено, що при проведенні розрахункових операцій здійснювалося роздрукування чеків із порушенням вимог п.4.1 розділу 4 «Положення про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000р. № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 105/5296, п.4.7 розділу 4 «Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари ( послуги)», затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000р. № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 107/5298 , а саме видача розрахункових чеків, які не містять такого обов’язкового реквізиту як індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість для суб’єкта господарювання  на загальну суму 557168,57 грн.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України), санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями. Фінансові санкції, встановлені статтею 17 Закону № 265/95-ВР, належать до таких санкцій.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При виявленні факту порушення суб’єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону № 265/95-ВР, податковий орган повинен дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим   рішення про застосування таких фінансових санкцій може бути прийняте  протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 ГК України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене та беручи до уваги той факт, що відповідачем ревізувався  період з 01.07.2007 року по  30.12.2009 року, суд приходить до висновку, що незастосування відповідачем по справі норм ст.250 ГК України до спірних правовідносин призвело до ухвалення незаконного  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму у розмірі 2835047,85 грн.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій  № 0000152310 від 24.03.2010 року, № 0000142310 від 24.03.2010 року, № 0000132310 від 24.03.2010 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції за порушення законодавства у сфері патентування, суд зауважує наступне.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами перевірки, проведеної у лютому поточного року фахівцями податкової інспекції встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 2, 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а саме: здійснення торгівельної діяльності за готівкові кошти без придбання відповідного торгового патенту за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року включно, внаслідок чого занижено плату за придбання торгового патенту в сумі 29646,45 грн.

На підставі акту Куп'янською МДПІ винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000152310 від 24.03.2010 року, № 0000142310 від 24.03.2010 року, № 0000132310 від 24.03.2010 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996 року, № 99/96-ВР із змінами та доповненнями торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність. Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 10.06.1997 року №503 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України", газета "Урядовий кур'єр".

Закон опубліковано 01.07.2009 року у газеті "Голос України" №119, таким чином, до моменту набрання чинності закону платники податків, що перебувають у комунальній власності є суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню згідно Закону №98 та відповідно предметом діяльності яких є види зазначені у частині першій ст. 1 цього Закону - повинні придбати патент.

Враховуючи викладене вище суд приходить  до висновку про наявність у діях позивача порушень приписів Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" за період з 10.12.2008 року по 31.03.2009 року в частині здійснення торгівельної діяльність за готівкові кошти без придбання відповідного торгового патенту.

Проте суд зазначає, що статтею 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або за порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності об'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При виявленні факту порушення суб’єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону № 265/95-ВР, податковий орган повинен дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим   рішення про застосування таких фінансових санкцій може бути прийняте  протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 ГК України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Крім того суд зауважує, що суд не наділений повноваженням здійснювати розрахунки сум штрафних санкцій за порушення вимог законодавства у сфері патентування та не може переймати на себе повноваження Державної податкової інспекції, тому суд вважає позовні вимоги позивача в частині скасування рішень відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000152310 від 24.03.2010 року, № 0000142310 від 24.03.2010 року, № 0000132310 від 24.03.2010 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволненню

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 24.03.2010 року № 0000122310/0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання у розмірі 260056,0 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток) –178370,0 грн., штрафні санкції-81686,0 грн., суд встановив наступні обставини.

        Судовим розглядом встановлено, що позивач уклав договори з СПДФО ОСОБА_1 на отримання інформаційно-консультаційних послуг (договір № 2 від 07.04.2006 р. та №5 від 02.07.2008 року); СПДФО ОСОБА_2 на отримання послуг по технічному обслуговуванню  друкарських машин та іншої техніки (договір № 15 від 01.04.2002 року); СПДФО ОСОБА_3 на надання рекламних послуг (договір від 25.11.2005 року)

В судовому засіданні представники відповідача посилалися на те, що позивачем по справі неправомірно віднесено до валових витрат суми, сплачені за зазначеними договорами, оскільки акти виконаних робіт (як первинні документи) за ними не відповідають вимогам  п.2 ст. 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” №996. Пред’явлені до перевірки паперові носії не мають статусу первинних документів, внаслідок чого позивачем порушено вимоги п.5.1 абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та занижено податок на прибуток у розмірі 178370,00 грн;

Суд не погоджується із зазначеним висновком з огляду на наступне.

Згідно п.  5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1.п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно зазначених вище договорів позивачем отримано відповідно послуги у сфері інформаційно-консультаційних послуги, технічному обслуговуванню друкарських машин та іншої техніки у рекламній сфері. Здійснення господарських операцій на підставі зазначених договорів підтверджені розрахунковими, платіжними документами, а також актами виконаних робіт (послуг), звітами про виконані роботи тощо.

Так, із дослідженого в судовому засідання акту перевірки (арк.17) судом встановлено, що зокрема, факти надання послуг СПДФО ОСОБА_2 підтверджені актами виконаних робіт, головною книгою та журналом-ордером по рахунку № 658 «Розрахунки з іншими кредиторами»

Згідно абз. 4 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом абз.4 п.п.5.3.9 передбачає в якості підстави для не включення до складу валових витрат тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, ведення яких є обов’язковими.

Таким чином, виключення з валових витрат отриманих послуг за договорами з СПДФО ОСОБА_1 на отримання інформаційно-консультаційних послуг (договір № 2 від 07.04.2006 р. та №5 від 02.07.2008 року); СПДФО ОСОБА_2 на отримання послуг по технічному обслуговуванню  друкарських машин та іншої техніки (договір № 15 від 01.04.2002 року); СПДФО ОСОБА_3 на надання рекламних послуг (договір від 25.11.2005 року) є безпідставними, оскільки ці витрати були підтверджені документально.

        Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає податкове повідомлення-рішення Куп’янської ОДПІ Харківської області від 24.03.2010 року № 0000122310/0 неправомірним та підлягає скасуванню.

         Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 160, 167,185 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства охорони здоров’я центральна районна аптека№63  до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування рішень –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Куп’янської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області  №0000402320 від 24.03.2010р., №0000152310 від 24.03.2010р., №0000142310 від 24.03.2010р., та №0000132310 від 24.03.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Куп"янської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області  № 0000122310/0 від 24.03.2010 року

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження

У повному обсязі постанова складена та підписана 20.07.2010 року

            Суддя                                              Зоркіна Ю.В.