Категорія №2.16
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 серпня 2010 року Справа № 2а-1012/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ципко О.В.,
при секретарі: Лященко М.С.,
за участю представників
від позивача: не з’явивися,
від відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов міського комунального підприємства “Покоління”до державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання не чинним припису № 106 від 14.04.2009 року,-
В С Т А Н О В И В:
09 лютого 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов міського комунального підприємства “Покоління” до державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, в якому позивач просить скасувати припис № 106 від 14.04.2009 р. В обґрунтування своїх позовних вимог міське комунальне підприємство “Покоління” зазначило, що 09 липня 2009 р. державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області було проведено позапланову перевірку з питань виконання суб'єктом господарювання припису від 14.04.09 р. №106 щодо усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами проведення позапланової перевірки, дотримання діючого порядку формування та застосування цін на окремі види продовольчих товарів, відповідно до вимог розпоряджень голови облдержадміністрації від 08.11.07 р. № 1411 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів» із змінами, внесеними розпорядженнями голови облдержадміністрації від 21.11.07 р. №1469 та від 14.11.08 р. №1557,прийнятих на виконання п.12 абз.29 постанови КМУ від 25.12.96 р. №1548.
За результати позапланової перевірки державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, яка була проведена з 06.04.09 р. по 07.04.09 р., відносно міського комунального підприємства “Покоління” був складений акт №172 та рішення про застосування штрафних санкцій № 82 від 13.04.09 р. 14.04.09 р. державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області був винесений припис № 106 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
Рішення № 82 від 13.04.09р. за даним актом було оскаржене позивачем до Луганського окружного адміністративного суду. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.09 р. по адміністративній справі № 2а-23951/09/1270 за позовом міського комунального підприємства „Покоління" до державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, третя особа Виконавчий комітет Луганської міської ради про визнання протиправним та недійсним рішення було задоволено, рішення державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області № 82 від 13.04.09. про застосування економічних санкцій у розмірі 997880, 43 грн. скасовано.
21.05.2010 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області залишено без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.09 р. по адміністративній справі № 2а-23951/09/1270 за позовом міського комунального підприємства „Покоління" до державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, третя особа Виконавчий комітет Луганської міської ради про визнання протиправним та недійсним рішення залишено без змін.
За таких обставин, позивач просив визнати нечинним припис державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 14.04.09 р. № 106, винесений на підставі акту – перевірки № 172 від 07.04.2009 року.
Представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про час, дату слухання справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч.2 ст.128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та представника відповідача на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали та встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивач – міське комунальне підприємство “Покоління», має статус юридичної особи; включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код – 01549633, зареєстровано на підставі рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 25.05.2001 № 44. Предметом діяльності підприємства є діяльність їдалень, шкільних їдалень, кафе, послуги з постачання готової їжі, виробництво та реалізація продуктів харчування, продукції власного виробництва, товарів та інших продуктів харчової промисловості, організація забезпечення та доставка продуктів харчування в дитячі дошкільні заклади та заклади охорони здоров'я, роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами. Управління підприємством здійснюють Луганська міська рада та її виконавчий комітет.
Згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України; державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.
Повноваження та компетенція відповідача визначена постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, якою затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами (далі «Держцінінспекція») є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства економіки і підпорядковується йому. Держцінінспекція має серед інших право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та накладати штраф у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Держцінінспекція має територіальні органи — державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення.
Відповідно до пп. 3.8 п. 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб'єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким передбачено такі санкції та їх розміри.
Судом встановлено, що державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 6 квітня 2009 року по 7 квітня 2009 року проведено позапланову перевірку позивача на предмет дотримання діючого порядку формування та застосування цін на окремі види продовольчих товарів відповідно до вимог розпоряджень голови облдержадміністрації від 08.11.07р. № 1411 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів» із змінами внесеними розпорядженням голови облдержадміністрації від 21.11.07. №1469 та від 14.11.08р. 1557, прийнятих на виконання пункту 12 абз.29 Постанови КМУ від 25.12.96р. № 1548.
За результатами вказаної перевірки працівниками відповідача 07.04.09. складено акт № 172 У якості висновку в акті вказано, що у період, що перевірявся, внаслідок застосування торгівельних надбавок понад затверджений граничний розмір, при реалізації окремих вид продовольчих товарів дошкільним закладам м. Луганська та з 01.03.09. загальноосвітнім школам Кам'янобрідського району, позивачем необґрунтовано одержана виручка на суму 332626,81 грн. (а.с.12-23).
Ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
На підставі вказаного акту перевірки державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області було прийнято рішення № 82 від 13.04.09р., яке постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.09 р. по справі № 2а-23951/09/1270 за позовом міського комунального підприємства „Покоління" до державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, третя особа Виконавчий комітет Луганської міської ради було скасовано з тих підстав, що дії відповідача по проведенню перевірки позивача не ґрунтувалися на Законі, а саме, перевірку було проведено не з підстав, зазначених вказаним Законом № 877. Висновки перевірки, викладені в акті перевірки, судом не оцінювалися, оскільки докази, отримані з порушенням вимог чинного законодавства врахуванню не підлягають. 21.05.2010 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області було залишено без задоволення. Вищевказану постанову по справі № 2а-23951/09/1270 від 23.12.09р. залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до пп. 3.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519 керівництву суб'єкта господарювання - порушника направляються
приписи (вимоги) щодо усунення виявлених порушень законодавства
про порядок установлення і застосування цін.
Підставою для прийняття оскаржуваного припису є виявлені відповідачем в ході перевірки
відхилення, а саме: здійснення позивачем реалізації окремих продовольчих товарів за роздрібними цінами, сформованими із застосуванням торгівельних надбавок понад установлений граничний розмір, зафіксований в акті перевірки № 172 від 07.04.2009 року, на підставі якого було прийнято рішення № 82 від 13.04.09р., яке було визнано судом протиправним та скасовано.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що припис № 106 від 14.04.2009 р. прийнятий з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки, відповідачем не надано доказів щодо правомірності винесення припису у відношенні позивача, суд вважає, що позовні вимоги міського комунального підприємства “Покоління” знайшли обґрунтування наданими суду доказами та нормами чинного законодавства.
Відповідно ч.2 ст. 11 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Позивач, звертаючись до суду з позов просив визнати нечинним припис № 106 від 14.04.09 р. Однак, з урахуванням вимог ч.2 ст. 11 КАСУ, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог обравши спосіб захисту прав і свобод інтересів позивача у вигляді скасування припису № 106 від 14.04.09р. оскільки його визнано судом протиправним.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що припис № 106 від 14.04.2009 р. винесений державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області безпідставно, тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 71, 94, 112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов міського комунального підприємства „Покоління" до державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області задовольнити в повному обсязі.
Визнати нечинним припис державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 14.04.09 р. № 106. та скасувати припис державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 14.04.09 р. № 106.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.(три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова в повному обсязі буде виготовлена до 26.08.2010 року.
СуддяЦипко О.В.