СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
30 листопада 2009 року Справа № 5020-11/046-3/234
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 509 від 06.02.08, ОСОБА_2;
відповідача: Рудюк Ігоря Вікторовича, довіреність № б/н від 16.11.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Творец";
відповідача: Сметньової Ірини Володимировни, довіреність № б/н від 18.05.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Творец";
розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Творец", ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 24 червня 2009 року у справі №5020-11/046-3/234
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Творец" (Фіолентовське шосе, 1в, місто Севастополь, 99055)
про визнання вартості майна та зобов'язання виплатити вартість частки у майні товариства
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Творец”, про зобов’язання розглянути питання про вихід із складу засновників товариства, визначити об’єм та вартість майна, яке перебуває на балансі товариства на момент його виходу та виплатити належну йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, яка складає 33 %.
Позовні вимоги, з посиланням на статтю 148 Цивільного кодексу України, статтю 54 Закону України «Про господарські товариства» мотивовані тим, що позивач у справі є засновником та членом товариства з обмеженою відповідальністю „Творец” із часткою 33 %, до складу членів товариства також входять ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Як випливає з позовної заяви, починаючи з жовтня 2007 року позивач неодноразово звертався до товариства із заявами про свій вихід та виплаті йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „Творец”, втім, такі звернення були залишені без відповіді, жодні дії з цього приводу іншими членами товариства не приймалися, що й стало причиною звернення позивача із даним позовом до суду.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.
З врахуванням зміни позивачем позовних вимог, згідно з якими він просив суд визначити вартість його частки майна у товаристві з обмеженою відповідальністю «Творец», що належить до виплати, зобов’язати товариство сплатити на його користь визначену судом вартість частки в майні товариства, рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 червня 2009 року у справі № 5020-11/046-3/234 (суддя Головко В.О.) за результатами нового розгляду справи у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим актом, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове про задоволення його позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на невірне тлумачення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам у справі.
Так, у своїй апеляційній скарзі, заявник вказував, що за вимогами частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо іншій строк не встановлений статутом. Ним вжиті всі можливі заходи щодо своєчасного та належного повідомлення інших членів товариства про свій вихід, втім його законне право не було визнано та реалізоване товариством. Скаржник також звертав увагу суду на ті обставини, що інші учасники товариства навмисно ухилялися від отримання належного повідомлення про вихід позивача з членів товариства з обмеженою відповідальністю „Творец”, зловживаючи своїми правами та намагаючись тим часом зменшити розмір вартості майна товариства.
Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю „Творец” також було надано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Севастополя від 24 червня 2009 року у справі № 5020-11/046-3/234.
Погоджуючись із резолютивною частиною рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, відповідач вказував на незгоду із деякими висновками суду першої інстанції, викладеними у мотивувальній частині рішення, у зв’язку з чим просив її змінити, доповнивши рішення.
07.09.2009 р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду товариство "Творец" зобов`язано представити судовій колегії бухгалтерський баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Творец" за 2008 рік. Крім того, у Державного реєстратора Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя витребувані певні документи, що містяться в реєстраційній справі товариства з обмеженою відповідальністю "Творец".
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2009 року строк апеляційного розгляду справи подовжено на один місяць.
12 жовтня 2009 року, на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у зв’язку з відпусткою судді Гонтаря В.І. здійснено його заміну на суддю Волкова К.В.
Крім того, ухвалою від 12 жовтня 2009 року слухання справи відкладено та подовжено її апеляційний розгляд за клопотанням обох сторін у справі на підставі частини 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
02 листопада 2009 року у зв’язку з хворобою судді Борисової Ю.В., розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду здійснено її заміну на суддю Плута В.М., якого призначено головуючим у справі.
16 листопада 2009 року, у зв’язку із зайнятістю судді Волкова К.В., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду здійснено його заміну на суддю Борисову Ю.В., яку призначено головуючим суддею у справі.
В судовому засіданні 30 листопада 2009 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
При повторному розгляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
20.02.2003 року в Гагарінській районній державній адміністрації міста Севастополя здійснено реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Творец»за адресою: місто Севастополь, вул. Фіолентівське шосе, 1-В (а.с.29 том 1).
Відповідно до пункту 1.4. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Творец», його учасниками є ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2.
Пунктом 4.3. Статуту визначений обов’язок учасників внести вклади у порядку, розмірі та засобами, передбаченими діючим статутом та установчим договором.
Вихід учасника з товариства проводиться за його бажанням (оформленій заяві), або за рішенням зборів учасників про його виключення. При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у Статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства та в строк 12 місяців з дня виходу. За вимогою учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково у натуральній формі. Учаснику, що вибув, виплачується належна йому частина прибутку, отриманого товариством у даному році до моменту виходу. Майно, передане учасником товариства тільки у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.09.2008 року керівником товариства зазначений ОСОБА_2. (а.с. 123 том 1). Розмір статутного фонду товариства визначений у 18500,00 грн. Розмір внеску до статутного фонду підприємства складає: ОСОБА_7 - 6105,00 грн., ОСОБА_5 - 6290,00 грн., ОСОБА_2 - 6105,00 грн. ( а.с.124 том 1).
Матеріали справи також містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.02.2009 року (а.с. 2-4 том 2), згідно з яким керівником товариства зазначено ОСОБА_7. Розмір статутного фонду до закінчення його формування та після того складає 18500,00 грн.
Втім, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14 травня 2009 року розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Творец»на дату закінчення його формування визначений у розмірі 14226,50 грн. (а.с. 89-90 том 2).
Згідно з копіями пайових свідоцтв (а.с.91 том 2), частка ОСОБА_7 складає 33% у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Творец», на частку ОСОБА_5 доводиться 34 % від статутного фонду.
В матеріалах справи представлені дві заяви ОСОБА_2, скеровані на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Творец»про вихід з учасників товариства від 08.10.2007 року та від 24.12.2007 року (а.с. 10-11 том 1).
Крім того, 08.02.2008 року позивачем нотаріально посвідчено заяву про вихід з членів товариства з обмеженою відповідальністю «Творец»та вимогою про виплату належної йому частки. Заяву адресовано товариству з обмеженою відповідальністю «Творец»(а.с. 12 том 1), опис поштових вкладень свідчить про направлення заяви про вихід з товариства 09.02.2008 року (а.с.22 том 1).
Відмова відповідача у реалізації права позивача на вихід з товариства та отримання частки майна, пропорційної належній йому частці у статутному фонді, з’явилась підставою для звернення позивача до господарського суду із даним позовом.
Підставою відмови у задоволенні позову господарським судом першої інстанції стало ненадання позивачем в обґрунтування своїх вимог доказів, які б свідчили про належне сповіщення відповідача про вихід його зі складу учасників товариства.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Правовий статус і діяльність господарських товариств регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про господарські товариства”.
Відповідно до частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Згідно з пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу та Закону „Про господарські товариства” учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.
З цього приводу слід зазначити, що матеріали справи не містять належних письмових доказів направлення ОСОБА_2 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Творец»заяв про вихід зі складу товариства від 08.10.2007 року та від 24.12.2007 року (а.с. 10-11 том 1), й як слід - і підтверджень їх отримання товариством. Крім того, з врахуванням направлення заяви про вихід 09.02.2008 р., звернення 15.02.2008 року ОСОБА_2 до суду не було доцільним, адже тримісячний строк, передбачений статтею 148 Цивільного кодексу України ще не сплив.
Отже, судами з врахуванням наведених обставин підставно зроблений висновок, що на момент звернення позивача до суду його право на вихід з членів товариства відповідачем порушено не було.
Разом з тим, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що при новому розгляді справи, з врахуванням зміни позивачем позовних вимог, господарський суд першої інстанції залишив поза увагою наступні обставини.
Під час судового провадження у справі, 08.02.2009 року позивачем було оформлено нотаріально посвідчену заяву про вихід з членів товариства (а.с. 12). На підтвердження відправки цієї заяви ним представлені відповідний чек та опис відправлення (а.с.22). Аналогічну заяву було направлено позивачем й замовним листом № 6 від 21.02.2008 року (а.с.12-14 том 2).
У своїй касаційній скарзі на рішення місцевого суду, відповідач вказував на те, що його було ознайомлено із матеріалами справи, отже на момент повторного розгляду справи у господарському суді першої інстанції, йому мало бути відомо про намір позивача вийти зі складу товариства.
Проте перелічені вище обставини не були враховані судом першої інстанції при вирішенні спору між сторонами.
Під час повторного розгляду даної господарської справи у суді першої інстанції позивачем були уточнені позовні вимоги, згідно з якими вимоги щодо зобов’язання відповідача розглянути питання про виключення його з членів товариства ним не заявлялися.
Крім того, для усунення розбіжностей у поясненнях представників сторін, у представлених суду витягах з держреєстру юридичних осіб та з метою встановлення дійсних обставин у справі, судом апеляційної інстанції оглянуті матеріали реєстраційної справи товариства „Творец”, згідно з якими підтверджується здійснення державної реєстрації змін до установчих документів товариства 14.05.2009 року, реєстрація нового Статуту підприємства, де учасниками ТОВ „Творец” вже зназначені тільки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Рішенням загальних зборів товариства від 13.05.2009 р., оформленим протоколом № 1, ОСОБА_2 виключений зі складу товариства з виплатою йому його частки пропорційно внесеній на момент виключення частки у розмірі 9,9 % Статутного капіталу товариства.
Ці обставини повинні були бути встановлені судом першої інстанції, оскільки оскаржене рішення суду постановлене 24.06.2009 року.
Таким чином, враховуючи, що на момент розгляду справи до постановлення судом рішення ОСОБА_2 був виключений зі складу товариства, рішення загальних зборів про це не оскаржив, але й йому не сплачена вартість належної частки у товаристві, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами представника ОСОБА_2 стосовно порушення прав його довірителя на отримання належної йому частки.
Таким чином, вважаючи доведеним факт виключення ОСОБА_2Є зі складу учасників товариства, заявлені позивачем вимоги щодо отримання вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді товариства суд визнає обгрунтованими, але водночас й такими, що потребують встановлення як розміру цієї частки, так й її вартості.
Статтею 64 Закону України “Про господарські товариства” передбачена можливість виключення учасника товариства з обмеженою відповідальністю з цього товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Аналогічні положення містяться у статті 148 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 51 згаданого Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Пунктом 5.1-5.2. Статуту товариства визначено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу (т. 1, а.с. 113-119).
Отже, при виході зі складу товариства учасник одержує право на повернення йому вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному фонді товариства.
З положень засновницького договору товариства з обмеженою відповідальністю «Творец»вбачається, що частки його учасників в статутному фонді товариства були розподілені наступним чином: ОСОБА_5 -6290,00 (шість тисяч двісті дев’яносто ) грн..- 34 %, ОСОБА_6 –6105,00 (шість тисяч сто п’ять грн. 00 коп.) –33 %, ОСОБА_8- 6105,00 (шість тисяч сто п’ять грн.. 00 коп.) - 33 %.
Втім, матеріалами реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Творец»підтверджується внесення позивачем свого внеску до статутного фонду товариства лише частково, а саме у розмірі 1831,50 грн., що відповідає 9, 9 % статутного капіталу товариства, сформованому у розмірі 18500 грн. (1831,5 : (18500 : 100%) = 9,9 %).
Таким чином при визначенні розміру частки, яка належить до сплати позивачу, пропорційній належній йому частці у статутному капіталі товариства, слід виходити саме із зазначеного її розміру. Адже позивачем не надані докази (пайове свідоцтво, банківська довідка, квитанція тощо) у підтвердження внесення повного внеску до статутного капіталу у розмірі 6105,00 грн.
Цей висновок суду обгрунтовується приписами частини 4 пункту 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, згідно з яким у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.
Разом з тим, слід враховувати, що вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм визначенням не є тотожною поняттю внеску до статутного фонду і залежно від стану господарської діяльності Товариства та загальних економічних процесів у суспільстві може не співпадати з ним за розміром (зокрема, бути більшою чи меншою).
Враховуючи визначення поняття майна, наведене в статті 190 Цивільного кодексу України, в оцінюванні вартості частини майна, що є еквівалентною частці у статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства, а також майнові права та обов’язки.
При цьому, стаття 54 Закону України „Про господарські товариства” пов’язує виплату вартості частини майна товариства із затвердженням звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства.
Отже, обсяг коштів, що мають бути виплачені позивачу в зв'язку з його виходом з товариства, визначаються згідно із балансом (звітом) за рік на день його виходу (за балансовою вартістю чистих активів товариства)
Такі висновки судової колегії також відповідають позиції Верховного Суду України, викладеній у пункті 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 .
Приймаючи до уваги, що позивач сповістив товариство про свій вихід належним чином у лютому 2008 року, про що, з врахуванням наявного спору в суді, достименно було відомо відповідачеві, але ж фактично виключено з товариства на підставі рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю від 13 травня 2009 року в період судового розгляду справи, судова колегія вважає, що обсяг коштів, які підлягають стягненню на користь позивача, повинен визначатись на підставі затвердженого товариством фінансового звіту за підсумками роботи за 2008 рік.
При цьому доводи представників відповідача стосовно неповідомлення ОСОБА_2 про свій вихід інших учасників товариства, що є підставою у відмові в задоволенні позову, судова колегія вважає хибними, оскільки згідно з вимогами статті 148 Цивільного кодексу України учасник повинен сповістити про свій вихід саме товариство, а не інших його учасників.
Звертаючи увагу на ті обставини, що на момент оформлення нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства та її надіслання на адресу товариства ОСОБА_2 перебував на посаді директора юридичної особи, суд апеляційної інстанції визнав достатніми докази належного повідомлення відповідача про бажання учасника вийти з його складу.
При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства (пункт 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”).
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Згідно із затвердженим відповідачем фінансовим звітом за підсумками роботи товариства за 2008 рік, який наданий відповідачем за вимогою апеляційного господарського суду, розмір чистих активів товариства на кінець звітнього періоду становить 21 000 грн., з якої і слід розраховувати суму, належну до сплати позивачу.
Враховуючи, що фактично частка ОСОБА_2 у статутному фонді товариства становить 9,9%, виплаті від суми вартості чистих активів товариства підлягає сума у розмірі 2079,00,00 грн. (21000 : 100% х 9,9 % = 2079,00 грн).
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги стосовно неповного з’ясування господарським судом фактичних обставин справи та невірне застосування норм чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору та безпідставній відмові у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2Є підлягають задоволенню, а вимоги його позову –задоволенню частково.
З товариства з обмеженою відповідальністю „Творец” на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати державного мита та суми на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв’язку із зміною позивачем позовних вимог, стягненню на його користь підлягає сума державного мита у розмірі 85 грн. по вимогах нематеріального характеру щодо встановлення права на визначення частки майна, а також 20,79 грн. з вимог про стягнення суми належної частки.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункти 2, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Творец” залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 24 червня 2009 року у справі № 5020-11/046-3/234 скасувати.
Прийняти у справі нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Творец” (99053, місто Севастополь, вул. Фіолентівське шосе № 1В; код ЄДРПОУ 32394729) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2302,79 грн., у тому числі: суму частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „ Творец ” у розмірі 2079,00 грн., 105,79 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог–відмовити.
Господарському суду міста Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя
Судді