Справа 2-32-2010
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19 серпня 2010 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі :
головуючий суддя Неминущій Г.Л.
при секретарі Муліховій О.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Слов’янського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП БТІ м. Слов’янська, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП БТІ м. Слов’янська, третя особа ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання документів фальшивими, а дії незаконними,
В С Т А Н О В И В :
До суду звернувся у вересні 2008р. ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі –продажу, посилаючись на те, що у травні 2003р. його мати ОСОБА_3 з її слів домовилася з ОСОБА_2 про обмін квартири АДРЕСА_1, де він є власником 1\5 частки, на АДРЕСА_2, де власником будинку є син відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_7
Для обміну квартири та будинку ОСОБА_3 звернулася до КП БТІ та оформила замовлення №1686 від 05.05.2003р. про направлення техніка для оцінки квартири і більш ніяких документів не заповнювала та не підписувала. В інвентарній справі будинку АДРЕСА_2 є замовлення №1685 від 05.05.2003р. від ОСОБА_7 про направлення техніка для оцінки будинку у зв’язку з обміном. Ці обставини підтверджують факт, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали волевиявлення на укладання договору міни, а не купівлі-продажу.
19.06.2003р. його з роботи викликали до нотаріуса ОСОБА_8, де, зловживаючи його довірою, шляхом обману, сказали, щоб він підписав договір купівлі-продажу квартири. Його здивував факт, що покупцем є ОСОБА_2, а не її син, але він повірив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і , не читаючи, підписав договір купівлі-продажу. Під час укладання даного договору йому як власнику 1\5 частки квартири відповідачі будь-яких грошей не передавали, а позбавили права власності. Відповідачка ОСОБА_2, яка не була власником квартири АДРЕСА_1, не маючи документу на представництво інтересів ОСОБА_3, внесла в заяву №1839 неправдиві відомості, отримала витяг в БТІ та надала його нотаріусу для оформлення договору купівлі-продажу, а не міни, чим порушила п.5.2-5.3 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Сам позивач до БТІ за отриманням ОСОБА_9 не звертався, відповідачка ОСОБА_3 не повідомила в письмовій формі про намір продати свою частку сторонній особі, чим порушила ст..114-115 ЦК України ( в ред. 1963р.), а відповідно до ст..57-58 ЦК України ( в ред. 1963р.) дана угода є недійсною.
Прохав визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19.06.2003р. в 1\5 частці, судові витрати стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3.( а.с.24-25 т.1).
У березні 2009р. до суду звернувся ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та прохав визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19.06.2003р. в 1\5 частці, судові витрати стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, навів обґрунтування позову, тотожні з доводами ОСОБА_1.( а.с.14-16 т.2).
10.12.2009р. судом залучено до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_4
24.02.2010р. до суду надійшли доповнені позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_1, в яких вони додатково прохали визнати ?аяву” №1839 від 09.06.2003р. фальшивою, недостовірною, а видачу ?итягу” на АДРЕСА_1 незаконною.
10.03.2010р. у зв’язку із зміною позовних вимог до участі у справі в якості відповідача залучено КП ?ТІ” м. Слов’янська.
В судовому засіданні представники позивачів та третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_5 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11, кожний окремо, позовні вимоги підтримали повністю, прохали їх задовольнити, вказавши додатково, що усі необхідні для укладення угоди документи отримувала та носила до нотаріуса ОСОБА_2, до нотаріуса позивачі прибули самостійно за проханням матері і там вони дізналися про те, що їх ввели в оману, вони не були згодні, але підписали договір, не читаючи його. Поставивши свої підписи, вони понадіялися на мати та підписали заради благополуччя сім’ї. Про укладання договору міни вони дізналися лише під час розгляду справи у суді, до цього часу не знали. Їх довірителі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про порушене право як дізналися, відразу з звернулися до суду з відповідним позовом – 16.05.2006р. Під час підготовки документів у КП БТІ м. Слов’янська ОСОБА_2 без повноважень від ОСОБА_3 підробила заяву №1839 та незаконно отримала ОСОБА_9 на відчуження для наступного посвідчення угоди у нотаріуса. Без цих офіційних документів не була б посвідчена Оспорювана угода. Була домовленість між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про обмін будинку на квартиру, оскільки квартира мала комунальні борги, які в наступному були сплачені під час розгляду справи у суді з ощадної книжки матері відповідачки ОСОБА_3 Вона це зробила через те, що вважає квартиру своєю власністю і впевнена у тому, що суд скасує правочин купівлі-продажу квартири, а борги їхні.
Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги визнала повністю та прохала їх задовольнити, вказавши, що вона зробила дурницю, оскільки довірилася ОСОБА_2, грошей за спірною угодою ніхто не отримував, усе робила ОСОБА_2 Під час підписання договору у нотаріуса ОСОБА_8 вона викликала синів до нотаріуса, усі разом зайшли до кабінету, підписали та поїхали за своїми справами, документи у нотаріуса не читали. Обидві угоди по продажу квартири та будинку оформлені в один день. До БТІ вона зверталася лише раз коли викликала техніка для оцінки квартири. За 3-4 роки до укладання цієї угоди вона мала намір відчужувати квартиру – продати чи обміняти, свідоцтво про право власності на житло передала відповідачу добровільно, але цього не розуміла, договір купівлі-продажу у нотаріуса підписала, не ознайомившись з його змістом, хоча була дієздатною, за своїм станом могла підписувати. У нотаріуса мала намір укласти договір міни, а ОСОБА_2 вона не просила писати заяву №1839 до БТІ і не підписувала її.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_12 позовні вимоги не визнали повністю, прохали у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що вона не мала у власності нерухомого майна і домовленість була про продаж, а не про міну. Документи у БТІ оформлювала ОСОБА_3, разом з родиною дивилася будинок її сина, мала намір його купити. Уся родина ОСОБА_3 дієздатна, на обліку не перебувають, вміють читати та писати, великий життєвий опит. Вони самі прийшли до нотаріуса. Прочитали договір, вона передала їм гроші, а вони їх поділили між собою. Договір перед підписанням читав вголос нотаріус та усі 5 членів родини ОСОБА_3 його підписали, в договорі зазначено, що ОСОБА_3 отримали кошти за квартиру і це є доказом розрахунку. Хто і як заповнював заяву до БТІ №1839 не пам’ятає, вона могла допомагати ОСОБА_3 її заповнювати, документи на будинок сина вона готувала для продажу. У нотаріуса в фойє вона поклала суму за квартиру, а розпорядилися нею родина ОСОБА_3. В жовтні 2008р. спірну квартиру вона продала ОСОБА_4 за 70 тис. грн. ОСОБА_9 з БТІ у віконце до нотаріуса подавала ОСОБА_3 – власник.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, прохав у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що13.10.2008р. за договором купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом ОСОБА_9, він купив за 70 тис. грн квартиру АДРЕСА_1. Купив він усю квартиру, квартира не була на час укладання договору під арештом і ОСОБА_2 не повідомила його про судові процеси з приводу недійсності договору від 19.06.2003р., надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник КП БТІ м. Слов’янська ОСОБА_13 прохав у задоволенні позовних вимог відмовити, вказавши, що не був присутнім при написанні заяви №1839 від 05.05.2003р., але реєстрацією видачі витягів на відчуження займалася реєстратор ОСОБА_6. ОСОБА_2 була власником квартири АДРЕСА_1 з 27.06.2003р. по 16.10.2008р., коли були зареєстровані нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу квартири. На час укладання останньої угоди квартира під арештом не перебувала, оскільки ухвалою суду від 24.09.08р. арешт був знятий. Законодавством та Тимчасовим положенням про реєстрацію прав на нерухоме майно не передбачено взагалі ведення журналу видачі Витягів на відчуження. В КП БТІ такий журнал ведеться, але прізвище отримувача та встановлення його особи не передбачено законодавчо. Витяг не є правовстановлюючим документом, а носить лише довідковий характер.
Заслухавши пояснення представників позивачів, відповідачів та їх представників, третіх осіб, свідків, дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Суд відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, наданих сторонами.
19 червня 2003 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_20., ОСОБА_5, ОСОБА_21 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_20, ОСОБА_5, ОСОБА_21. продали, а ОСОБА_2 купила вищевказану квартиру (а.с.8 т.1).
19 червня 2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарчо-побутовими спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_2 та договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованою за цією ж адресою, згідно яких ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_14 купила житловий будинок з господарчо-побутовими спорудами та земельну ділянку, який знаходиться у АДРЕСА_2 (а.с. 9 т.1).
Право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарчо-побутовими спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_2, зареєстроване у КП ?ТІ” м. Слов’янська 27.06.2003 року (а .с. 9 т.1).
Відповідно до відомостей КП ?ТІ” м. Слов’янська будинок по вул. Пролетарській, № 134 у місті Слов’янську належить ОСОБА_3, станом на 28.05.2003 року його дійсна інвентаризаційна вартість складала 25323 грн., більш пізня інвентаризація будинку не здійснювалась, а АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, станом на 21.05.2003 року її дійсна інвентаризаційна вартість складала 36501 грн., більш пізня інвентаризація квартири не здійснювалась (а. с. 8-9 т.1).
ОСОБА_7 звернувся до КП ?ТІ” м. Слов’янська 05.05.2003 року з заявою про встановлення вартості будинку № 134 по вул. Пролетарській м. Слов’янська у зв’язку з відчуженням – міною (а.с.6 т.1).
ОСОБА_3 звернулася до КП ?ТІ” м. Слов’янська 05.05.2003 року з заявою про встановлення вартості квартири АДРЕСА_1 у зв’язку з міною (а.с.7 т.1).
Відповідно по п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України 2003 року, який діє з 01.01.2005 року, ЦК України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, відносно тих цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, його положення застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Таким чином, оскільки правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, зміна прав та обов’язків сторін по справі також виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, суд застосовує при вирішенні справи положення ЦК України 1963 року, який був чинним на час укладення сторонами угод.
Відповідно до ст..49 ЦК України 1963р. якщо угода вчинена з метою, що за відомо противна інтересам держави або суспільства, то при наявності умислу у обох сторін – в разі виконання угоди обома сторонами – в дохід держави стягується усе отримане ними за угодою, а у разі виконання угоди однією стороною – з іншої сторони стягуються в дохід держави усе отримане нею і усе, що підлягає отриманню з неї першій стороні в відшкодування отриманого. За наявності ж умислу лише у однієї із сторін усе отримане нею за угодою повинно бути повернуто іншій стороні, а отримане останньою або що має бути отримане в відшкодування виконаного стягується в дохід держави.
Відповідно до ст. 57 ЦК України 1963 року угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Якщо угода визнана недійсною з однієї з зазначених підстав, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому), звертається в доход держави. При неможливості передати майно в доход держави в натурі - стягується його вартість.
Крім того, потерпілому відшкодовуються другою стороною понесені ним витрати, втрата або пошкодження його майна.
Відповідно до ст. 58 ЦК України 1963 року недійсною є угода, укладена лише для виду, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦК України 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України 1963 року право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Статтею 227 ЦК України 1963 року передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, цей договір підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до ст. 235 ЦК України 1963 року покупець вправі заявити продавцеві претензію з приводу недоліків проданої речі, що не були застережені продавцем до її передачі, негайно по їх виявленню, але не пізніше шести місяців з дня передачі речі, а з приводу недоліків у будинках – не пізніше одного року з дня передачі будинку у володіння покупця, а якщо цей день встановити неможливо або будинок був у володінні покупця до укладення договору купівлі-продажу - з дня реєстрації договору в установленому порядку.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України 1963 року за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше, кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.
Згідно ст. 242 ЦК України 1963 року до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 20 ?ро судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності” передбачене, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ за позовами про визнання недійсними угод про відчуження майна, щодо правовідносин застосовується чинне на той час законодавство.
Відповідно до Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.2009р. п.20 : ?Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману”.
ОСОБА_3, ОСОБА_15 (батько), ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_15 (син) були присутніми у нотаріальній конторі приватного нотаріуса ОСОБА_8 19.06.2003 року при укладені угоди купівлі – продажу АДРЕСА_1, усі вони підписали цю угоду купівлі-продажу у якості продавців, при цьому підписи усіх позивачів у справі знаходяться під текстом такого змісту :”Договір нами прочитаний та схвалений, доповнень не маємо, права та обов’язки роз’яснено, зміст вчинюваної нотаріальної дії зрозуміло” ( а.с.8 т.1).
При укладені угоди купівлі-продажу АДРЕСА_1 нотаріус ОСОБА_8 роз’ясняв сторонам - яка угода укладається, які наслідки мають настати після підписання сторонами угоди, питав у них добровільно чи по примушенню вони укладають цю угоду. Наведене стверджується як поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_8, даними ним у судовому засіданні, поясненнями відповідача ОСОБА_2, так і договором купівлі-продажу квартири від 19.06.2003 року серії ВАМ № 145627 (а. с. 8 т.1).
У договорі купівлі-продажу квартири від 19.06.2003 року серії ВАМ № 145627 є пункт 3, відповідно до якого продаж вчинено за 36501 ( Тридцять шість тисяч п’ятсот одну) гривню, які ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_1 одержали від ОСОБА_2 повністю до підпису цього договору. Обставини, які викладені у цьому пункті договору, стверджуються підписами кожного з продавців окремо.
У договорі під пунктом 6 є додаткові умови: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_1 зобов’язані повністю звільнити продану квартиру для безперешкодного користування нею ОСОБА_2 та виписатися з цієї квартири у термін до 26.06.2003 року. Обставини, які викладені у цьому пункті договору, також стверджуються підписами кожного з продавців окремо, більш того, у відповідності до цього пункту договору купівлі-продажу родина ОСОБА_1 не тільки в термін до 26.06.2003 року звільнили продану ними квартиру ОСОБА_2, але й знялися з реєстрації у цій квартирі, стали на облік (зареєструвалися) у АДРЕСА_2 05.08.2003 року, що не заперечували сторони в судовому засіданні та підтверджується документально відмітками у їх паспортах про реєстрацію ( а.с. 16 т.1, 40 т.2).
Сторонами суду не надано доказів на підтвердження того факту, що позивачі ОСОБА_1 чи відповідачі як на момент укладання спірної угоди 19.06.2003р., так і на теперішній час були та є недієздатними, перебували на обліку у лікарських установах з приводу психічних захворювань, позивач ОСОБА_1 на адресу суду неодноразово надсилав заяви про розгляд справи за його відсутності з довідками з місця роботи, згідно яких він займає посаду, пов’язану з матеріальною відповідальністю.
У договорі купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 19.06.2003 року серії ВАМ № 145627 відсутні які-небудь відомості про наявність по цій квартирі боргу по комунальним виплатам (квартирна плата або плата за обслуговування житла, плата за газо-тепло-водо-електропостачання тощо), та покладення на покупця ОСОБА_2 обов’язків по сплаті нею боргів по цим платежам.
По угоді купівлі – продажу АДРЕСА_1 від 19.06.2003 року серії ВАМ № 145627, державне мито та нотаріальні послуги сплачені у повному обсягу.
Вирішуючи справу, суд приходить до висновку, що позивачі є і були дієздатними фізичними особами, які усвідомлюють значення своїх дій та можуть ними керувати, як на час укладення угод купівлі-продажу квартири, жилого будинку та земельної ділянки 19.06.2003 року, так і на час розгляду справи у суді, що підтверджується як поясненнями ОСОБА_3, наданих суду, а також з пояснень свідка ОСОБА_8, який суду пояснив, що при укладені угоди купівлі-продажу 19.06.2003 року у нього, як у приватного нотаріуса, не виникло сумнівів у дієздатності відносно кожного з сторін по справі, що ніхто із сторін не казав йому про те, що хтось йому погрожує, вводить в оману або примушує до укладання договору, у всіх сторін було бажання продати та придбати житло.
Свідок ОСОБА_8 також пояснив суду, що першою між сторонами укладалася угода купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що він неодноразово роз’яснював усім сторонам угоди правові наслідки укладення угоди купівлі-продажу, умови угоди, виясняв у сторін проведений чи ні розрахунок по угоді між покупцем та продавцями, на що усі п’ятеро продавців йому повідомили, що їм зрозумілі правові наслідки та умови угоди купівлі-продажу квартири, що розрахунок між покупцем та продавцями проведений. Якби йому сказали, що розрахунок не проведений, то він тоді або не завіряв би таку угоду, або в угоді вказав би термін, до якого покупцю потрібно було розрахуватися з продавцями. Після укладення угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ним були завірені угоди купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2. За давниною подій не пам’ятає – чи передавалися гроші у його присутності. Між угодами був незначний проміжок часу, але хто був присутнім під час угод ( не сторона по угоді) не пам’ятає. Будь-яких сумнівів у волевиявленні сторін не було, хто оплачував за оформлення договору не пам’ятає, але витрати на оформлення сплачені повністю.
Ці пояснення свідка підтверджуються тим, що договори купівлі продажу від 19.06.2003 року мають такі порядкові номери: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 має номер ВАМ № 145627, договір купівлі-продажу житлового будинку № 134 по вул. Пролетарській у м. Слов’янську має номер ВАМ № 145628, договір купівлі-продажу земельної ділянки за тією ж адресою має номер ВАМ № 145629, а також співпадають с поясненнями відповідача ОСОБА_2 в частині проведення розрахунку за договором.
З пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що 13.10.2008р. ним було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Перед посвідченням угоди він переконався, що у реєстрі заборон відсутні відомості про заборону на відчуження квартири, обидві сторони на його питання відповіли, що розрахунок за договором ними зроблений повністю. Чи передавалися гроші у його присутності – він не пам’ятає. В ?апці” договору була зроблена описка в частині року, яка в наступному була виправлена ним за заявою однієї із сторін. Фактично договір був посвідчений 13.10.2008р., в цей день внесені дані до Реєстру право чинів, наприкінці тексту договору була вказана правильна дата 13.10.2008р.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює в КП БТІ м. Слов’янська ведучим реєстратором з червня 2003 року. Оскільки в день у неї на прийомі буває майже 60 чоловік, то вона не пам’ятає хто саме та чи у її присутності писав заяви про направлення техніка до АДРЕСА_1 та до АДРЕСА_2, хто отримував – ОСОБА_2 чи ОСОБА_3, витяг на відчуження квартири не може сказати за давниною подій. Як для обміну так і для продажу нерухомого майна збирається однаковий пакет документів і сторони при його наявності можуть укласти у нотаріуса як договір купівлі-продажу, так і договір міни. Під час прийняття від сторони оригіналів документів працівник БТІ пише розписку про їх отримання, а потім на власний розсуд власник може надати цю розписку своїм знайомим або родичам для отримання документів в обмін на розписку. Хто від імені ОСОБА_3 або вона сама отримували ОСОБА_9 на відчуження вона не знає, в матеріалах інвентаризаційної справи довіреність на представництво інтересів ОСОБА_3, відсутня. Заява №1839 про надання інформації з Реєстру прав власності ким написана не пам’ятає, її приймала вона та номер на заяві ставила вона. Вона особисто прийняла від кого не пам’ятає за давниною подій пакет документів по спірній квартирі – технічний паспорт, копію інвентаризаційної справи, оригінал свідоцтва про право власності, про що написала розписку та віддала стороні до виготовлення документів, а після повернення розписки вона видала пакет документів особі, яка надала розписку.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила. Що працює в КП БТІ м. Слов’янська з 1978 року, на посаді головного інженера з 1986 року. У грудні 2007р. вона давала свідчення у судовому засіданні згідно матеріалів інвентаризаційної справи, цю справу вона особисто не вивчала, а надавала для огляду в судовому засіданні. Заява на отримання ОСОБА_16 з Реєстру прав власності не є юридичним документом, а є часткою технічної документації БТІ, ця заява є підставою для виконання робіт працівниками БТІ. Для отримання ОСОБА_16 однієї заяви недостатньо – потрібен пакет документів, в тому числі оригінали документів про право власності власника нерухомого майна.
З пояснень свідка ОСОБА_17 вбачається, що вона з 2003р. знайома з відповідачкою ОСОБА_3, з якою разом працювали у ЖЕК. Зі слів ОСОБА_3Ю, її відомо, що вона свою квартиру не збиралася продавати, а обмінювала на будинок з урахуванням боргів за комунальні послуги. Після обміну вона була в будинку, він був в жахливому стані, в зоні підтоплення. Зі слів сусідів по квартирі АДРЕСА_1 її відомо, що після обміну в колишню квартиру ОСОБА_3 ОСОБА_2 вселила квартирантів, але в квартирі після обміну не була, під час укладання договору у нотаріуса присутньою не була. Після укладання угоди ОСОБА_2 розшукувала ОСОБА_3 та через неї передала записку з проханням зустрітися. З якого поводу вона шукала зустрічі та чи зустріч відбулася їй не відомо.
Свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона біля 20 років підтримує дружні стосунки з родиною ОСОБА_3, ОСОБА_3, працювала разом з нею у ЖЕК. Зі слів ОСОБА_3, її відомо, що вона в 2003 році обмінювала квартиру з боргами на будинок і для цього вона відпускала її до БТІ для оформлення документів. Після нотаріального посвідчення угоди їх перевозив її син з квартири до будинку. Цей будинок в жахливому стані, підтоплений, а в 2005 році до них з ОСОБА_19 підходила ОСОБА_2 та розшукувала ОСОБА_3, передала їй записку з проханням зустрітися. Під час укладання угоди у нотаріуса присутньою не була.
Час виникнення у всіх позивачів по справі наміру позбутися квартири (продати її або обміняти) до знайомства з відповідачем ОСОБА_2 по оголошенню ОСОБА_3 про продаж або міну квартири підтверджується як поясненнями представника КП БТІ про те, що за кілька років до укладення спірної угоди БТІ надавався витяг про відчуження квартири ( а.с.87-88 т.1), що не заперечувала та підтвердила сама ОСОБА_3 в судовому засіданні.
Станом на 19.06.2003 року (до укладення нотаріальних угод) АДРЕСА_1 належала п’ятьом співвласникам: ОСОБА_15, 1948 р. н., ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_15, 1979 р. н., після укладення угоди купівлі-продажу стала належати ОСОБА_2 (а. с. 4, 139, 184), а станом на 19.06.2003 року (до укладення нотаріальних угод) житловий будинок та земельна ділянка за адресою: вул. Пролетарська м. Слов’янська, буд. 134 належали ОСОБА_7, після укладення угоди купівлі-продажу стала належати ОСОБА_3 (а. с. 8-9 т.1), з цього вбачається, що без укладення яких-небудь додаткових угод сторони по справі не мали змоги здійснити перехід права власності на квартиру, житловий будинок та земельну ділянку шляхом укладення однієї угоди міни.
Надані суду акти обстеження №40 від 20.10.2005р. та №7 від 25.01.2005р. засвідчують факт, що у квартирі АДРЕСА_1 проживають квартиранти, але це не відноситься до предмету спору та власник квартири має розпоряджатися та володіти нею на власний розсуд.
Суд також приходить до переконання, що відповідач ОСОБА_2 відносно як позивачів, так і відносно відповідачки ОСОБА_3 ніяких дій по введення їх у оману не робила, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.
Факт первісної подачі заяви до КП БТІ про направлення техніка для оцінки будинку та квартири в зв’язку з відчуженням – міною – суд не приймає до уваги як введення позивачів в оману, оскільки подача цієї заяви тягне лише за собою вихід на місце техніка БТІ, який проводить оцінку нерухомого майна, встановлює відсутність змін у приміщеннях. На підставі оцінки техніка працівниками БТІ виконуються та видаються ОСОБА_16 з реєстру прав для відчуження. Відчуження в даному випадку передбачає дії як з обміну, так і з купівлі-продажу, а також інші дії ( дарування, договір довічного утримання тощо). Сам факт волевиявлення та спосіб відчуження сторони реалізують безпосередньо під час посвідчення угоди у державного або приватного нотаріуса.
Крім того, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснила, що після подачі заяви до БТІ вона особисто або хтось із членів її родини надавали можливість техніку БТІ провести огляд належної їм квартири для складання інвентарізаційної справи. Тобто, подання самої заяви, не зіважаючи на тем, ким особисто вона складена і хто її отримав, без огляду техніком БТІ квартири, не має за собою жодних наслідків для власника квартири. Допуск техніка родиною ОСОБА_3 для огляду квартири свідчить про те, що вони послідовно здійснювали свій намір та волевиявлення на відчуження квартири, а отримавши витяг БТІ – здійснили угоду.
Статтею 6 ЦК України 1963р. передбачено вичерпний перелік способів захисту порушених або оспорюваних прав в порядку цивільного судочинства і такий спосіб захисту як визнання ?аяви” до КП БТІ фальшивою, недостовірною, законодавством не передбачений. Стосовно вимог про визнання незаконною видачі ?итягу” на АДРЕСА_1, то ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки на час вчинення дій з видачі ОСОБА_16 на відчуження квартири сам факт видачі цього ОСОБА_16 не тягне для сторін виникнення, зміни або припинення правовідносин і в даному конкретному випадку це не має правового значення, оскільки волевиявлення та спосіб відчуження сторони реалізують безпосередньо під час посвідчення угоди у державного або приватного нотаріуса.
Суд приходить до переконання, що угода купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 19.06.2003 року не може бути ні фіктивною, ані удаваною, оскільки після укладення угоди були створені правові наслідки, сторони по справі знялися з реєстрації та звільнили продане житло, зареєструвалися за новою адресою, почали сплачувати комунальні витрати відповідно придбаного майна; по кожній угоді державне мито та нотаріальні послуги сплачені окремо у повному обсягу, сторони не мали наміру та правової підстави укласти між собою угоду міни квартири на житловий будинок та земельну ділянку.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до переконання про законність та обґрунтованість, відповідність як законодавству України, так и бажанням сторін по справі укладеного 19.06.2003 року договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 під номером ВАМ № 145627, так і про необґрунтованість усіх позовних вимог. Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України 2003р., Правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк подання яких, встановлений законодавством, що діяло раніш, не сплинув до вступу в силу цього кодексу.
Відповідно до вимог ст..258 ч.3 ЦК України 2003р. позовна давність у п’ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
Оспорювана позивачами угода була укладена 19.06.2003р., про порушення своїх прав вони дізналися після її укладення, тобто 19.06.2003р. З позовом до суду позивач ОСОБА_1 звернувся 22.09.2008р., а ОСОБА_5 звернувся до суду 03.03.2009р., тобто за межами строку позовної давності. ОСОБА_5 раніш з таким позовом не звертався до суду. Хоча позивач ОСОБА_1 і звертався до суду 16.05.2006р. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, але цей позов був за його заявою 04.09.2008р. залишений без розгляду, що відповідно до вимог ст.265 ЦК України не зупиняє перебігу позовної давності. В такому разі перебіг строку давності продовжується в загальному порядку, тобто з врахуванням відрізку часу між днем пред’явлення позову та постановленням ухвали про залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст.267 ч.3 ЦК України 2003р. позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки позовні вимоги безпідставні, позов пред’явлений за межами позовної давності, про що заявила відповідачка та її представник до винесення судом рішення у справі, позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачів слід покласти на них відповідно до вимог ст..88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 5-8, 10-15, 88, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст.6,47,49,56-58 ЦК України 1963 року, ст. ст. 202-211, 316-319, 346, 373, 378, 328, п. 4,6, 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року, - суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства ?ТІ м. Слов’янська”, третя особа ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання документів фальшивими, а дії незаконними, – відмовити.
Судові витрати ОСОБА_5 покласти на нього.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства ?ТІ м. Слов’янська”, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання документів фальшивими, а дії незаконними, – відмовити.
Судові витрати ОСОБА_1 покласти на нього.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя
Слов’янського міськрайонного суду Г.Л. Неминущій