АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД   ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 6 - 07                                                   Головуючий в 1 й інстанції - Слюсар Л.П.

Категорія - 29                                                                      Доповідач -   Дерев'янко О.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2007 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Гайдук В.І.

суддів - Дерев'янко О.Г., Красвітної Т.П.

при секретарі - Колесніченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційним скаргам ОСОБА_1,ОСОБА_2 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 26 грудня 2005 року

за позовом   ОСОБА_3 до ОСОБА_1,ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю :

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні власністю, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він є власником квартириАДРЕСА_1. З 1993 року в квартирі за його згодою проживав рідний брат ОСОБА_4, а також відповідачка ОСОБА_1. Після смерті брата відповідачка залишилась проживати в квартирі. Оскільки він має намір проживати в квартирі запропонував відповідачці її звільнити, але відповідачка відмовляється звільнити квартиру, тому позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення з квартири.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги. В останньому позову позивач просив суд висилити відповідачівОСОБА_1 та ОСОБА_2 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 з квартириАДРЕСА_1.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 26 грудня 2005 року позовні вимоги задоволено, відповідачів з неповнолітнім ОСОБА_5 виселено з квартириАДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідачки вказують на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, тому просять його скасувати і постановити нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги що до усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власнику своїм майном, а фактично виселенні відповідачів з квартириАДРЕСА_1, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідачі порушують права власника житла, та ці права підлягають захисту.

Як вбачається з матеріалів справи квартираАДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло належить ОСОБА_3 (а.с.5-6,7,8)

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про власність" власник може вимагати усунення будь - яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

У 1993 році за усною домовленістю з ОСОБА_3 його рідний брат ОСОБА_4 та відповідачкаОСОБА_1 тимчасово вселились в квартиру, при цьому договір найму відповідно до вимог ч. 2 ст. 158 ЖК України, якою передбачено його письмову форму сторони не укладали, що підтверджується поясненнями сторін у судовому засіданні.

Відповідачі не є і ніколи не були членом сім'ї власника житла ОСОБА_3

Крім того, відповідачкаОСОБА_1 зареєстрована вАДРЕСА_2, в якому зберігає право користування, оскільки подарувала 33 \ 100 частини цього будинку 29.10.2004 року своїй дочці - відповідачки ОСОБА_2, яка також зареєстрована за цією адресою, (а.с. 67)

Згідно до вимог ч. З ст. 98 ЖК України тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

За таких обставин суд обґрунтовано на підставі норм ст. 98 ЖК України та ст. 48 Закону України „Про власність" виселив відповідачів з квартириАДРЕСА_1.

Доводи відповідачки про те, що рішення підлягає скасуванню оскільки суд допустив неповноту судового слідства та не вірно застосував норми матеріального права безпідставні. Не є обов'язком власника доведення неправомірності дій відповідача, оскільки вони допускаються як такі, поки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що рішення суду, яким відповідачів виселено з спірної квартири обґрунтовано, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст.218,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 26 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.