Справа 22ц-4040
Головуючий у 1 інстанції Добнєв С. С.
Категорія 34
Доповідач Червинська М. Є.
рішення
іменем україни
8 липня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М. Є. Суддів: Лісового С. С, Барсукової О.І.
При секретарі Баранові В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 9 жовтня 2007 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
В лютому 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилався на те, що 17.11.2005 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений належний йому автомобіль. Оскільки пригода сталася за вини відповідача, просив стягнути з відповідача, вартість ремонтно-поновлювальних робіт по відновленню автомобілю, моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, понесені витрати.
Заочним рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 9 жовтня 2007 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням автомобілю, стягнуто 13065, 36 гривень, витрати на лікування 215, 80 гривень, витрати за послуги фахівця товарознавця 319, 26 гривень, на автотоварознавчу експертизу 239, 71 гривень, витрати на автотехнічну експертизу 392, 26 гривень, витрати по сплаті судового збору 137, 50 гривень, на відшкодування моральної шкоди стягнуто 3000 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не грунтуються на доказах по справі, суд дійшов до неправильного висновку щодо його вини у ДТП, рішення суду не грунтуються на нормах матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що 17 листопада 2005 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача. Суд дійшов до висновку, що заподіяну позивачу матеріальну та моральну шкоду повинен відшкодувати відповідач, оскільки пригода трапилась внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні відповідач, його представник підтримали доводи апеляційної скарги, позивач просив скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи відповідача, його представника, позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині стягнення витрат на придбання ліків, на послуги фахівця товарознавця скасуванню, в частині визначення розміру моральної шкоди зміні, в решті частині залишенню без змін з наступних підстав:
Встановлено, що 17 листопада 2005 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений належний позивачу автомобіль. Задовольняючи позовні вимоги позивача про відшкодування заподіяної шкоди, суд дійшов до висновку, що відповідач порушив Правила дорожнього руху, а тому подія сталася за його вини. Такий висновок суду відповідає доказам по справі і грунтується на нормах матеріального і процесуального права.
З постанови судді Куйбишевського районного суду м. Донецька від 5 березня 2008 року вбачається, що провадження по адміністративній справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності закрите в зв»язку із спливом строку, в поставі зазначено, що саме ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у праві про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
За таких обставин, при наявності висновків в поставі у справі про адміністративне правопорушення від 5 березня 2008 року щодо вини відповідача у ДТП, суд правильно виходив з того, що відповідач порушив Правила дорожнього руху і відповідно до ст. ст. 1166, 1188 ЦК України повинен відшкодувати заподіяну шкоду позивачу.
Розмір матеріальної шкоди випливає з висновку експертизи щодо вартості ремонтно-відновлювальних робіт, яку суд правильно прийняв до уваги. Експертиза призначена на підставі ухвали суду, тому витрати по сплаті експертного висновку правильно стягнуті з відповідача на користь позивача. Обгрунтовано суд стягнув з відповідача витрати за проведену автотехнічну експертизу, яка призначена на підставі ухвали суду в судовому засіданні, розмір її вартості випливає з довідки.
Проте з висновками щодо стягнення витрат за послуги фахівця автотоварознавця в розмірі 319, 26 гривень погодитись неможливо.
Частиною 1 статті 86 ЦПК України встановлено, що витрати пов»язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, наймання ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявляла клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що висновок спеціаліста автотоварознавця зроблений на підставі звернення позивача до спеціаліста і до подачі позовної заяви до суду (а.с. 5). Тому стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача не грунтується на законі. Оскільки суд безпідставно стягнув вказану суму з відповідача на користь позивача, рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню, в задоволенні позову в частині стягнення витрат, понесених на висновок спеціаліста автотоварознавця в розмірі 319, 26 гривень слід відмовити.
Не можливо погодитись з висновками суду в частині стягнення вартості ліків, оскільки висновки суду не грунтуються на доказах по справі.
На підтвердження понесених витрат на лікування позивач надав епікриз, виданий неврологічним відділенням міської лікарні № 25 м. Донецька. З епікризу вбачається, що позивач знаходився на стаціонарному лікування у відділенні з 18.11.2005 року по 28.11.2005 року, при його лікуванні в стаціонарі йому призначались ліки: лізін, глюкоза, пірацетем та інші (а. с. 19). Проте даних, що такі ліки придбались позивачем за власні кошти, а не надавались медичним закладом, про кількість потрібних для лікування препаратів позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки позивач не довів в судовому засіданні, що він придбав ліки за власні кошти під час проходження лікування на стаціонарному відділенні лікарні, суд безпідставно стягнув такі витрати з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до правильного висновку, що відповідно до ст. 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна йому внаслідок ДТП, яка сталася за вини відповідача. Проте з розміром моральної шкоди, стягнутої судом на користь позивача погодитись неможливо.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При визначенні розміру відшкодування суд не врахував зазначені вимоги закону. Апеляційний суд враховує, що під час ДТП, яка сталася за вини відповідача, позивач отримав струсок головного мозку, проходив лікування в умовах стаціонару 10 днів, в ДТП була пошкоджений належний позивачу автомобіль. При цьому суд враховує характер правопорушення, який скоєний відповідачем, те, що пригода не потягнула за собою тривалих фізичних та душевних страждань потерпшого, відсутні докази про погіршення здібностей позивача, тому суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди в 1000 гривень є розумним та справедливим, таким, що відповідає здобутим по справі доказам.
За таких підстав рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди підлягає зміні, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307, 308, п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 9 жовтня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на послуги фахівця автотоварознавця в розмірі 319 гривень 26 копійок, витрат на придбання ліків в розмірі 215 гривень 80 копійок скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на послуги фахівця автотоварознавця в розмірі 319 гривень 26 копійок, витрат на придбання ліків в розмірі 215 гривень 80 копійок відмовити.
В частині відшкодування моральної шкоди рішення змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень ( одну тисячу гривень).
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.