Апеляційний суд міста Києва

Справа № 11-а-820 Категорія: ст. 186 ч. 2 КК України

Головуючий у першій інстанції Ясельський A.M.

Доповідач Балацька Г. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справа х Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Бєлан Н.О.,

суддів Балацької Г. О., Скавроніка В.М.,

прокурора Тертичний О.А.,

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні 06 травня 2009 року у м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, непрацюючий, судимий:

- 21.01.2000 року Ленінградським районним судом м. Києва за cm. 142 ч. 2 КК України I960 року на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

18.04.2007 року Святошинським районнимсудом м. Києва за cm. 122 ч. 1 КК України на 2роки позбавлення волі, що звільнився

29.05.2008 року, -

засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, непрацюючий, судимий 16.08.2006 року Святошинським районним судом м. Києва за cm. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва’від 16.08.2006 року та остаточно призначено за сукупністю вироків - 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та житель АДРЕСА_3, громадянин України, непрацюючий, не судимий, -

засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України обов’язків повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 10.06.2008 року приблизно в 03.30 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля пам’ятника В.І.Вернадському, що розташований по бульв. Вернадського, 2 в, м. Києві, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров’я ОСОБА_7, заволоділи майном потерпілого на загальну суму 500 гривень.

В апеляції засуджений ОСОБА_2, вказуючи на порушення вимог кримінально-процесуального закону, які регламентують повноту, об’єктивність дослідження всіх доказів по справі та обов’язковість доказування його вини, а також на порушення його права на захист, просить вирок скасувати та справу направити на додаткове розслідування, змінивши при цьому йому міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд.

Вирок відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в апеляційному порядку не оскаржений.

Заслухавши доповідь судді Балацької Г. О., пояснення прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду - без зміни, пояснення засудженого ОСОБА_2 про задоволення його апеляції та скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування чи зміни вироку з пом’якшенням йому покарання на підставі ст. 69 КК України, пояснення ОСОБА_3 про законність та обгрунтованість вироку суду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні грабежу за кваліфікуючих ознак доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, сам ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував тих обставин, що 10.06.2008 року приблизно о 2 годині 15 хвилин, він перебував біля пам’ятника В.І.Вернацькому в м. Києві та пив пиво. До нього підійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Потім він побачив потерпілого. А потім, коли ОСОБА_4 підбіг до нього-засудженого з пакетами, то їх відразу ж затримали працівники міліції.

Не заперечував обставин того, що потерпілий одразу ж саме на нього -ОСОБА_2 вказав працівникам міліції, як на особу, що забрав у нього пакети, а ОСОБА_4 був одягнутий при затриманні в піджак ОСОБА_7

Потерпілий в ході досудового слідства, показання якого були досліджені в судовому засіданні, пояснив, що за вказаних вище обставин він розпитував у невідомих біля пам’ятника В.І.Вернадцькому чи правильно він направляється до вул. Туполева. Підійшовши ближче до невідомих, він визначив, що вони перебувають в стані алкогольного сп’яніння. ОСОБА_4 схопив його за одяг на грудях та став тягнути безпосередньо до пам’ятника, там був ОСОБА_3, що позвав його підійти поближче, та ОСОБА_2, що сидів на плиті біля пам’ятника. На його-потерпілого повідомлення про захворювання серця та прохання не чіпати його, ОСОБА_2 сказав: " давайте його сюди ", після чого ОСОБА_3 і ОСОБА_4 сильно натиснули на.плечі, від чого він-потерпілий впав на плиту біля пам’ятника. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відпускали його, притискуючи до пам’ятника, а ОСОБА_2 з силою виривав з його рук пакети, в яких знаходилися речі та документи, при цьому з криком запитував у нього чи є гроші. Разом з тим він-потерпілий намагався утримати пакети, повідомляючи, що у нього хворе серце та він погано себе почуває, тоді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нанесли йому по два-три удари кулаками в живіт з обох сторін. Оскільки він - ОСОБА_7 ще утримував пакети, його хотіли пляшкою ударити по голові, а тому він відпустив пакети, які тут же забрав ОСОБА_2, подивився їх вміст, і всі засуджені разом з пакетами побігли між будинками. Коли ж він-потерпілий намагався наздогнати їх, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повернулися до нього, замахуючись пляшками, а тому він почав тікати від них. Підбігши до кіоску, на його-потерпілого прохання продавець викликала працівників міліції, а коли працівники міліції майже одразу ж під’їхали, він розповів про те, що сталося. Засуджені, що роздивлялися вміст його пакетів, були затримані неподалік. При цьому ОСОБА_4 був одягнутий в його-потерпілого піджак, ОСОБА_2 тримав його пакети, а у ОСОБА_3 виявили його паспорт, але грошей - 300 грн. в ньому вже не було. Йому було завдано шкоду на загальну суму 500 грн.

Вказані показання потерпілий підтвердив на очних ставках з засудженими.

Дані показання потерпілого є послідовними та такими, що узгоджуються з матеріалами справи, а тому суд першої інстанції обгрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку.

Так, згідно з даними, що містяться в протоколах огляду та вилучення від 10.06.2008 року, у ОСОБА_3 при затриманні вилучили паспорт ОСОБА_7, який він намагався викинути, а у ОСОБА_4 - піджак потерпілого.

Вказані предмети та футболка потерпілого були оглянуті та долучені до справи в якості речових доказів.

Крім того, з показань засудженого ОСОБА_3 також видно, що він разом з ОСОБА_4 3а вказаних вище обставин зустріли біля пам’ятника В.І.Вернадському ОСОБА_2, з яким сумісно розпивали спиртні напої. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_7, що тримав в руках пакети, та почав розпитувати, як йому дістатися до вул. Газопровідної в м. Києві. На пропозицію ОСОБА_2 потерпілому підійти до нього, він-ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підвели за руки потерпілого до ОСОБА_2 та таким чином утримували його. ОСОБА_2 вирвав пакети з рук потерпілого та наніс йому удари у живіт. Потім вони пішли від потерпілого, біля якого залишався ОСОБА_4 Останній їх в подальшому наздогнав та на ньому був одягнутий піджак, якого до цього у нього не було.

З пояснень засудженого ОСОБА_4 вбачається, що коли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пішли від потерпілого, він - ОСОБА_4 вдягнув на себе піджак ОСОБА_7 і, взявши пакети потерпілого, без останнього, побіг наздоганяти ОСОБА_3 та ОСОБА_2, але невдовзі всі були затримані працівниками міліції.

Засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вирок суду не оскаржили, таким чином погоджуючись з висновками суду про доведеність їх винуватості у вчиненні злочину за обставин, вказаних у вироку.

Таку свою позицію підтвердив засуджений ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції.

Аналіз наведених вище доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з застосуванням до ОСОБА_7 насильства, що не є небезпечним для його життя і здоров’я, відкрито заволоділи майном потерпілого, яким розпорядилися на власний розсуд.

Узгодженість дій засуджених по заволодінню чужим майном свідчить про наявність у них попередньої змови на вчинення грабежу.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про порушення вимог кримінально-процееуального закону та порушення його права на захист, носять неконкретний характер.

Позиція засудженого ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції про те, що він вважає порушенням свого права на захист у тому, що суд не прийняв до уваги його доводи, є безпідставною, оскільки суд у вироку дав оцінку показанням засудженого, а невизнання ним своєї вини розцінив, як спосіб уникнути кримінальної відповідальності.

Дослідивши з достатньою повнотою всі докази по справі, в їх сукупності, що спростовує твердження апеляції засудженого ОСОБА_2 в цій частині, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, повторно, кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Підстав для скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування, як про це ставиться питання в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає.

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його особи, обставини, що обтяжує його покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, у близьких до мінімальної межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 186 КК України, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, що є справедливим.

Обставин, які б слугували підставою для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України, як про це просив засуджений в суді апеляційної інстанції - не має.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2009 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію-без задоволення.